Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

За відмову складати іспити російською розстріляли студентів

Автор:

|

Січень 28, 2016

|

Рубрика:

За відмову складати іспити російською розстріляли студентів

«Кобзар» Шевченка

«Наші матері, — розповідав представник одного з індіанських племен Америки, — витрачають щодня по дві години, навчаючи дітей правильно розмовляти мовою племені. Дорослий індіанець, котрий не володіє своєю мовою з абсолютною правильністю, фактично стає безправним: йому не дозволяють говорити при людях, щоб його мовні хиби не передалися слухачам, особливо дітям». Таким способом народ прагнув зберегти свою мову та культуру.
Щоберезня ми вшановуємо пам’ять Тараса Шевченка — національного пророка, невмирущого генія слова, народного поета, художника, борця за ідеали справедливості та добра. У його щирому, проникливому слові, з усією силою та красою заясніла горда та волелюбна українська душа. Його заповідями жили і живуть цілі покоління українців.
Несуть депутати-спікери-прем’єри-президенти квіти до пам’ятників Шевченку, кажуть гарні слова. А потім повертаються у свої кабінети, щоб творити закони, темники, які нищать українську мову та культуру.
У 1930-1950 рр. в СРСР лише за читання «Кобзаря» чи просто за любов до української мови людей репресували. Були розстріляні всі відомі в Україні кобзарі. Комуністи розстріляли багатьох учителів, лікарів, письменників, іншу інтелігенцію лише за те, що розмовляли, писали чи співали українською. Тут же можна згадати тисячі розстріляних українських церковників.
Дійшло до того, що 1951 року за вироком закритого судового засідання розстріляли 33-х студентів Харківського університету за відмову складати іспити російською мовою, а 800 — репресували. Ось у який спосіб Харків та інші міста України ставали «руськими городами». До речі, у містах України 1926-го в українських школах українською мовою навчалося 97 % дітей, а на початку 1990-х — лише 21 %.
Подібні методи нищення всього українського не застосовували навіть у царській Росії. Продовжують це робити і зараз, але вже іншими шляхами: не через фізичне винищення, а через заборони.
До того ж останнім часом через медіа наполегливо поширюють міф про лінгвістичну близькість української та російської мов, мовляв, природно, що російська мова для українців є рідною. Дослідження фахівців Київського національного університету ще в далекі 1960-ті рр. (про незалежність України в ті роки й мови не було) розповідають про зовсім інші результати.
Українська мова відрізняється від польської на 30 %; від болгарської — на 32 %; від чеської — на 36 %, а від російської — на 38 %. Тому якоюсь дивною однобокістю характеризується ця «близькість» — лише на користь Москви.
Думається, причина засилля російської мови в Україні — не в лексичній близькості, а в політиці, метою якої є вигублювання українського етносу, недопущення розквіту України. Питання бути чи не бути українській мові, національному інформаційному просторові означає бути чи не бути українській Україні. Тому й існує таке гостре мовно-культурне протистояння в Україні, що його підживлюють деякі медіа, працівники яких ігнорують національні, загальнолюдські, морально-етичні стандарти професійної праці.
Як писав Василь Сухомлинський, «любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова». «Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки та пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені», — вважав він.

Микола Марченко, Gazeta.ua

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...