Новини для українців всього свту

Tuesday, Jan. 19, 2021

Велике збіговисько величностей

Автор:

|

Січень 30, 2014

|

Рубрика:

Велике збіговисько величностей

В історичних джерелах ця подія йменується «З’їздом монархів європейських держав». А великий український історик Михайло Грушевський класифікував її як «дуже важливий момент у історії Східної Європи».

Для обговорення та можливого вирішення
Метою з’їзду європейських монархів у Луцьку було з’ясування деяких питань центрально- та східноєвропейської політики. Але дехто з фахівців стверджує, якщо взяти до уваги те, що європейцям Америка у той час ще була невідома, Англія та Франція — надовго заглибилися в «столітню війну», а країни Близького Сходу постійно відвойовували одна в одної свої території та позиції, то насправді за своїм масштабом з’їзд вийшов за європейські рамки й мав значення мало не світового. Фактично в січні 1429 року межі світу звузилися до територій монархів, які прибули до Луцька.
Політична ситуація Європи, що склалася в першій третині XV ст., накопичила безліч питань і проблем для обговорення та можливого вирішення на з’їзді. По-перше, свого завершення вимагали унійні процеси між Королівством Польським і Великим князівством Литовським. Своєю чергою, на завершення чекали розпочаті Кревською (1385) і Городельською (1413) уніями об’єднання двох держав у єдину. Так, згідно з унією в Крево, король польський Ягайло мав «навіки приєднати всі свої землі, литовські та руські (українські й білоруські), до Корони Польської». Однак 1413 року він знову був змушений підтверджувати польсько-литовську унію. Усупереч цьому Городельським актом фактично оновлювалося право на існування Литви як автономної держави, а в особі свого володаря Вітовта Литва безапеляційно заявляла про свої наміри зберегти політичну самостійність Великого князівства Литовського. Кульмінаційним моментом суверенізації Великого князівства Литовського мала стати коронація Вітовта.

Головне – коронація?
Зрозуміло, що коронаційні плани Вітовта були також пов’язані з його участю в західноєвропейській політиці — боротьбі німецького короля Сигізмунда з повсталими проти нього в Чехії гуситами. Саме в цей час для Вітовта трапилася можливість стати новим королем Чехії. Однак Сигізмунд, намагаючись утримати чеську корону, почав активно діяти проти володаря Литви.
Свої плани Сигізмунду все таки вдалося реалізовувати. А яким чином? Щоби відвернути увагу від чеської корони й задля створення напружених відносин між Королівством Польським і Великим князівством Литовським, Сигізмунд запропонував Вітовту коронуватися на литовського короля. Саме з утіленням цієї ідеї майбутній імператор Священної Римської імперії приїхав на з’їзд до Луцька.
Другим чинником стала поразка під Грюнвальдом Тевтонського ордену. Уже втратив актуальність девіз боротьби з литовським язичництвом, що протягом двох століть служив хрестоносцям приводом для нападів на литовські землі. Тим часом ідеологи ордену констатували, що міцні позиції Вітовта серед татар загрожують усьому християнському світу. Однак переконання Констанцського папського собору (1414-1418) у християнській важливості татарської політики Вітовта зовсім вибило дух із місіонерської діяльності німецьких лицарів, а заодно і з тих сусідніх монархів, що мріяли про розрив польсько-литовської унії з метою ослаблення й Королівства Польського, і Великого князівства Литовського. Саме в цьому був зацікавлений вельми меткий діяч свого часу — римо-німецький і угорський цісар Сигізмунд. Після Грюнвальдської битви 1410-го він почав особливо завзято опікуватися Вітовтом-переможцем, підтримуючи в ньому амбітні плани.
Третім фактором було те, що в постійній боротьбі з турецьким світом перебувала православна Візантія. Сусідня Османська імперія в часи султана Мурада ІІ (1421-1451) переживала внутрішнє об’єднання й зміцнення. Відносини з Візантією й особисто з її імператором Іоанном VIII Палеологом (1425-1448) складалися в Порти дуже навіть мирно. Проте вся Європа, а особливо ті монархи, що мали свій інтерес на Балканах або поблизу Дунаю, були налякані турецької облогою Царгорода 1422-го та переможною для турків османсько-венеціанською війною (1423-1430). Такими обставинами традиційно пояснюють причини настільки представницького з’їзду в Луцьку.

В очікуванні
Запрошені почали з’їжджатися до Луцька на Волині, улюбленої резиденції великого князя Литовського Вітовта, уже на початку січня.
Прибули правителі всіх довколишніх держав: імператор Священної Римської імперії Сигізмунд І Люксембурзький, король Польщі Владислав ІІ Ягайло, король Данії, Норвегії та Швеції Ерик Померанський, господар Молдавського князівства Олександр І Добрий. Великий князь Московський Василій ІІ Васильович, мати якого Софія була донькою Вітовта, мав 14 років. Тож на з’їзд його супроводжував митрополит Фотій. Також серед гостей були два магістри Тевтонського ордену, дрібніші князі з північно-східної Русі, хани Перекопської, Донської й Волзької орд, посли візантійського імператора Івана Палеолога й Папи Римського Мартина V.
Зібралося майже 15 тис. чоловік — більше, ніж жило в ті часи в самому Луцьку; вони оселялися в місті й навколишніх селах — Жидичині, Ківерцях, Гнідаві, Красному.
В очікуванні головного учасника з’їзду — імператора Сигізмунда – гості влаштовували турніри, перегони, лови. Якщо вірити польському хроністу Мацею Стрийковському, щодня на бенкетах з’їдали до 700 волів, 1400 баранів, сотню зубрів, лосів, диких свиней, випивали 700 бочок меду, а також чимало вина й пива. Владислав Ягайло, аби не нудитися, вирушив на полювання аж під Житомир. Проте отримав звістку, що Сигізмунд наближається до Луцька, і був змушений повернути.

Без корони…
23 січня імператор в’їхав до міста. ”Вийшли назустріч на відстань однієї милі князь Вітовт зі своїм почтом панів, — описував цей момент тогочасний польський дипломат Ян Длуґош. — Після його приїзду король польський Владислав увійшов до карети, у якій їхала королева римська Барбара, і в’їхав до Луцька. За князем Вітовтом поспішав на коні король римський Сигізмунд, біля якого був єпископ краківський Збіґнєв. Тим часом труби й інші інструменти звучали потужно”.
Головні учасники з’їзду — Сигізмунд, Владислав Ягайло і Вітовт — зібралися зі своїми радниками в трьох палатах Луцького замку. Сигізмунд, зокрема, пропонував поділити Молдову між Польщею й Угорщиною, об’єднати православну та католицьку гілки християнства, просив підтримки Польщі та Литви у боротьбі з турками.
Найбільше непорозумінь виникло, коли нарешті дійшла черга до коронації Вітовта. Польські представники запротестували й залишили з’їзд. Після нарад Вітовт і Сигізмунд вирішили, що коронація може відбутися й без згоди Владислава. Тоді обмінялися коштовними подарунками. Зокрема, Сигізмунд залишив Вітовту гарних коней. А той подарував старовинний ріг тура в золотій оправі. На початку лютого учасники з’їзду виїхали з Луцька.
Коронація Вітовта була призначена спершу на серпень наступного року, згодом її перенесли на вересень.
Але Вітовт Великий так і не дочекався своєї корони – дорогою з Європи вона «загубилася» десь на території Польщі. Кажуть, поляки затримали делегацію від імператора, що везла до Вільна виготовлену в Нюрнбергу корону. А через півтора місяця, 27 жовтня 1430-го, 80-річний Вітовт від горя помер. Велике князівство Литовське так і не стало королівством. А 1569 року Польща й Литва таки об’єдналися в одну державу — Річ Посполиту.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply