Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 20, 2017

Українські лікарі — жертви більшовицького режиму!

Автор:

|

Лютий 26, 2015

|

Рубрика:

Українські лікарі — жертви більшовицького режиму!

«Спілка визволення України»

Більшовицько-комуністична злочинна машина протягом багатьох років кривавого панування над Україною докладала всяких зусиль, щоби знищити українців, перетворити їх на німих і заляканих рабів. Режим застосував різні методи та засоби терору, що призвело до ґеноциду української науки, мови, культури, духовності та нації загалом.

Після знищення селянства режим найбільше боявся інтелігенції, тому постановив ліквідувати і її. З 9 по 19 квітня 1930 року у Харкові відбувся сумнозвісний показовий судовий процес над 45 українськими діячами, в т. ч. вченими-лікарями Володимиром Удовенком, Володимиром Підгаєцьким, Олександром Пучківським, Андрієм Журавлем, Аркадієм Барбаром, Олександром Черняхівським, Миколою Кудрицьким та іншими.
Всіх учасників процесу ГПУ звинуватила в приналежності до надуманої, неіснуючої буржуазно-націоналістичної організації «Спілка визволення України» (СВУ). Всіх обвинувачених засудили до різних форм жорстокого покарання, багатьох із них — до розстрілу. Процес мав на меті політично обґрунтувати репресії української інтелігенції, ліквідацію наукових установ, університетів, видавництв, освітянських інституцій, фізичне знищення, арешти, заслання або відсторонення їхніх членів і співробітників від наукової та педагогічної діяльності.
Харківський «процес» став початком масових кривавих репресій 30-х рр. ХХ ст. проти української творчої інтелігенції, що ввійшов в історію під назвою «Розстріляне Відродження». Загалом під час та після процесу над СВУ було заарештовано, знищено або заслано в табори ГУЛАГу більш як 30 тис. осіб.
В грудні 1930 року комуністичний режим здійснив черговий злочин. До Харкова скликали 337 кобзарів із цілої України, й усіх їх фізично знищили. В лютому 1932-го відбулася показова справа над членами вигаданого чекістами «Українського національного центру», було заарештовано історика Михайла Грушевського.
18 листопада 1933 року ЦК КПРС та КП(б)У приймає постанову про ліквідацію «українізації», що призводить до жорстокого нищення письменників, поетів, священства, науковців, діячів культури, лікарів, вчителів і цілої національно свідомої верстви української нації.
Спираючись на працю Ярослава Ганіткевича «Українські лікарі-вчені» (Львів, 2002), спробую хоч частково розповісти про трагічні долі українських лікарів-учених.

Володимира Крушельницька (1903-1937)
Видатний науковець, лікар-дерматовенеролог, доктор медичних і фізіологічних наук, науковий працівник Харківського науково-дослідного інституту дерматології та венерології, просвітницький діяч. Народилася Володимира в Коломиї, в інтелігентній сім’ї Антона та Марії Крушельницьких. 1919 року закінчила гімназію у Відні, а 1925-го — Віденський медичний інститут. Два роки спеціалізувалася у віденських клініках.
1927-го переїжджає до Львова, де веде лікарську практику та студіює на медичному факультеті Львівського університету. 1931-го переїжджає до Харкова, працює науково в Харківському науково-дослідному інституті венерології та дерматології. 15 рудня 1934 року її заарештовує харківський НКВС за приналежність до вигаданої контрреволюційної організації, яка буцімто мала за завдання організацію терору проти вождів комуністичної партії. Була засуджена до п’яти років ув’язнення і заслана до Біломорського-Балтійського табору НКВД. В жовтні 1937 року «трійка» НКВС засудила її до смертної кари. Вчену розстріляли 3 жовтня у горезвісному урочищі «Сандормох».

Олександр Пучківський (1881-1937)
Український учений, видатний лікар-отоларинголог і хірург, доктор медичних наук, засновник першої в Україні клініки отоларингології, університетський професор та український патріот. Народився 18 червня 1881 року в селі Красному поблизу Батурина, в сім’ї Митрофора й Олександри Пучківських. 1900-го закінчив гімназію в Орлі та вступив на навчання до Військово-медичної академії в Петербурзі, яку успішно закінчив 1905 року й одразу ж розпочав працю ад’юнктом у цій академії. 1913-го захистив докторську дисертацію.
Наприкінці Першої світової війни Олександр опиняється в Одесі й стає головним лікарем клінічного військового шпиталю. 1918 року організує там першу в Україні клініку отоларингології, на базі якої 1920-го постає перша в Україні кафедра отоларингології, а д-р Пучківський стає її професором.
1921 року він переїжджає до Києва й обіймає посаду професора отоларинголога Київського медичного інституту. 1926-го організує в Києві клініку отоларингології. Все своє життя д-р Пучківський присвятив науці. Він — винахідник багатьох методів лікування і хірургічного втручання, автор першого підручника оториноларингології українською мовою, а також понад 100 наукових праць українською, деякі з них були перекладені німецькою й японською. 12 листопада 1937 року НКВД заарештовує вченого. Він був засуджений до розстрілу в Харківському процесі СВУ та розстріляний 12 грудня 1937 року в Києві.

Аркадій Барбар (1879-1937)
Майбутній науковець народився у селі Попівщині на Полтавщині, в сім’ї українського шляхтича Олексія Барбара. Закінчив медичний факультет Київського імператорського університету Св. Володимира. Спеціалізувався у галузі внутрішніх хвороб і став неперевершеним лікарем-клініцистом у цій галузі. Викладач на кафедрі внутрішніх недуг Київського медичного інституту. Науковий працівник терапевтичної кафедри Всеукраїнської академії наук. Активний учасник визвольних змагань 1917-1920 рр. Організатор служби здоров’я і директор департаменту здоров’я УНР. 18 серпня 1929 року був заарештований працівниками НКВД, звинувачений у приналежності до СВУ і «медичному терорі». 19 квітня 1930-го лікар був засуджений до восьми років ув’язнення і трьох років позбавлення всіх прав. Покарання відбував на Соловках, в одному з найжорстокіших таборів ГУЛАГу. 9 жовтня 1937 року ленінградська «трійка» з нагоди 20-ї річниці Жовтневої революції засудила д-ра Барбара до розстрілу. Вирок виконали 3 листопада 1937 року в Карелії.

Андрій Журавель (1892-1938)
Він народився 4 липня 1892 року у селі Софіївці Амурського краю, в сім’ї заможного переселенця з Чернігівщини Андрія Журавля. Закінчив Петербурзьку військову академію. Спеціалізувався на фтизіатрії. 1917-го повернувся в Україну й як лікар вступив до українського війська. В 1918-1920 рр. він — член Центральної Ради.
З 1925 року проживав у Харкові. Там обіймав посади наукового працівника Всеукраїнського інституту туберкульозу і доцента Харківського інституту вдосконалення лікарів. Присвятив себе науковій праці над вивченням проблеми туберкульозу в Україні, епідеміології, діагностиці й методам лікування. Опублікував більш як 50 наукових і науково-популярних праць з галузі фтизіатрії.
Д-р Журавель одночасно проводив просвітницьку працю і серед населення, в основному, серед селянства. 14 лютого 1930 року НКВС заарештовує Андрія Журавля, звинувачуючи його у шпигунських зв’язках із українськими націоналістами за кордоном. У процесі над СВУ був засуджений до розстрілу. Розстріляний 1938-го.

Володимир Підгаєцький (1889-1937)
Майбутній лікар народився 24 липня 1889 року в Кам’янці-Подільському, в сім’ї вчителя Якова та Галини Підгаєцьких. 1913-го закінчив Петербурзьку військово-медичну академію. 1917 року повернувся в Україну й активно долучився до Українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Працював військовим лікарем УНР. 1918 року був обраний членом Центральної ради.
В Києві д-р Підгаєцький цілковито віддається науково-дослідницькій праці в галузі гігієни праці. Викладає гігієну на медичному факультеті Українського державного університету УНР. Тут засновує першу в Україні кафедру гігієни. З 1921-го очолює Інститут фізичної культури. Опрацьовує кілька підручників з гігієни, публікує понад 50 наукових праць. У жовтні 1929 року НКВД заарештовує професора Підгаєцького. 18 квітня 1930-го він був засуджений у справі СВУ. Розстріляний 3 листопада 1937 року в урочищі Сандормох у Карелії.

Володимир Удовенко (1881-1937)
Він народився 9 липня 1881 року в Києві. 1907-го закінчив Київський імператорський університет Св. Володимира. В 1915-1917 рр. працював військовим лікарем. У часи Визвольних змагань доклав чималих зусиль до встановлення української державності, був одним із керівників Міністерства народного здоров’я УНР. Наприкінці 1920 року оселився в Києві. Спочатку працював в медичній частині Українського Червоного Хреста. Згодом став співзасновником кафедри загальної гігієни Київського медичного інституту, а з 1923-го — її професором.
Водночас він вів наукову і педагогічну роботу, публікував численні наукові праці в галузі гігієни. Талановитого лікаря НКВД арештовує 1929 року, звинувачуючи в приналежності до СВУ. Верховний суд УССР засудив його до восьми років позбавлення волі і заслав у північні табори ГУЛАГу. 25 листопада 1937-го ленінградська «трійка» засудила д-ра Удовенка до розстрілу. Вирок виконали 8 грудня 1937 року.
Список українських лікарів, котрі стали жертвами совєтських злочинних, людиноненависницьких, каральних органів, керованих злочинною КП(б)У, що була складовою КПСС, — дуже довгий, і формат газетної статті не дозволяє продовжувати його, тому пригадаю лише імена деяких лікарів, котрі не уникнули жорстоких репресій, арештів і заслань: це – Овксентій Корчак-Чепурківський, Олексій Івакин, Павло Кучеренко, Микола Башетко, Євген Черняхівський, Олександр Крупський, Миколп Гаращенко та багато інших.
Крім жорстоких репресій і фізичного усунення вчених комуністи нищили їхні доленосні для людства наукові праці або закривали в «спецхранах» і таким чином вилучали з наукової літератури, що завдало незворотних збитків не лише українській, а й світовій медичній науці, позбавило людство практичного застосування винаходів у багатьох медичних галузях, особливо методів профілактики і лікування багатьох недуг, а отже, збереження людських життів. За такі злочини немає прощення.

Анізія Путько-Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...