Новини для українців всього свту

Wednesday, Dec. 2, 2020

Розвідка боєм перед відкриттям другого фронту

Автор:

|

Листопад 10, 2016

|

Рубрика:

Розвідка боєм перед відкриттям другого фронту
Висадка в Нормандії

Висадка в Нормандії

Стандартною радянською пропагандистською легендою є твердження, що СРСР самотужки вів війну з добірними німецькими частинами, а союзники відсиджувалися і спостерігали за тим, що відбувається на берегах Волги. Та дійсність виявилася набагато складнішою — союзникам доводилося нітрохи не легше. Їхній фронт охоплював величезні простори в Європі, Північній Африці, Азії та поблизу Австралії.

На піку перемог
Незважаючи на відступ вермахту від Москви в грудні 1941-го — січні 1942 року, становище як для СРСР, так і для Англії з США залишалося вкрай важким. У грудні 1941-го в результаті раптової атаки японського флоту на Перл-Харбор США втратили більшу частину свого Тихоокеанського флоту. Не кращою була і доля англійських кораблів. У лютому 1942 року впав Сінґапур. Це був настільки катастрофічний удар, що Черчилль приїхав до британського монарха Георга VI з проханням про відставку. Але король категорично відмовився її приймати.
Після перемоги в Перл-Харборі і захоплення Сінгапуру Перше авіаносне з’єднання японського флоту під командуванням віце-адмірала Тюїті Нагумо 31 березня — 10 квітня 1942 року здійснило рейд в Індійський океан. Англійські сили втратили там п’ять лінкорів, авіаносець, два крейсери і сім есмінців, не кажучи вже про велику кількість допоміжних суден, літаків і зруйнованих берегових споруд.
У Північній Африці німецький генерал Ервін Роммель витіснив англійців із Лівії, після багатомісячної облоги капітулював гарнізон фортеці Тобрук, що серйозно покращило логістику німецьких військ. В Єгипті англійці відступали, і тільки під Ель-Аламейном вдалося німців зупинити.
Попри перемоги Німеччини й Японії все частіше почали з’являтися ознаки межі можливостей країн Осі.
Хоча рейд Нагумо призвів до значних втрат англійських кораблів, японці ж утратили не тільки багато літаків, але й досвідчених пілотів. З п’яти японських авіаносців три повернулися на свої бази для ремонту та поповнення літаками й екіпажами.
На початку червня 1942 року японський флот зазнав поразки біля атола Мідвей. Після втрати чотирьох авіаносців, важкого крейсера «Мікума», близько 2,5 тис. особового складу, 248 літаків морського базування Японія була змушена перейти до стратегічної оборони по всьому периметру своїх завоювань у Тихому океані та Китаї. Про наступальні операції вже не могло бути й мови.
Влітку ж 1942 року становище союзників ще було дуже складним. Проте у вищих штабах і політичному керівництві не тільки розглядалися, але і розроблялися плани висадки на територію, окуповану німцями.

Операція «Ювілей»
Ще восени 1940 року в найнапруженіший момент бою англійської авіації з люфтваффе в небі над Британією в морських і сухопутних штабах розробляли варіанти висадки у Франції. При цьому спочатку ставку було зроблено на диверсійну діяльність. Зокрема, в березні 1942-го англійські командос здійснили рейд на французький порт Сен-Назер.
У результаті був зруйнований єдиний на атлантичному узбережжі сухий док, здатний прийняти такий великий корабель, як лінкор «Тірпіц». Німецьке командування було змушене перевести його в Норвегію, в морських операціях він участі не брав і був потоплений у листопаді 1944 року.
Відразу після цього почали розробляти план ширшої операції під назвою «Ювілей». Як ціль був обраний французький порт Дьєп. У цьому реґіоні оборона німців була відносно слабкою. І сам порт не становив стратегічної цінності, тому не передбачалося там розміщення значних сил вермахту й авіації. Ширина Ла-Маншу — близько 137 км, що давало можливість підійти до французького берега кораблям за шість-вісім годин, і перехоплення супротивником було менш вірогідним. Крім того, дальність польотів англійських винищувачів була достатньою для прикриття десанту.
Для проведення операції «Ювілей» були виділені значні сили: 2-га канадська дивізія (4961 особи), британські командос (1057 осіб), рейнджери США (50 осіб), 14-й танковий полк (55 танків «Черчилль» і сім бронеавтомобілів «Дінґо»). Флот виділив вісім есмінців, дев’ять десантних кораблів, 179 десантних барж. Авіація — 56 ескадрилей винищувачів і п’ять бомбардувальних. Сили вермахту становили: 302-га піхотна дивізія (близько 1,4 тис. осіб), пікіруючі бомбардувальники та винищувачі.
План операції був розроблений із точністю до хвилини і припускав повну координацію та синхронність дій. ставка робилася на раптовість та її досягти не вдалося. На підході десант зустрівся з німецьким конвоєм і вступив із ним у бій. На березі здійняли тривогу і раптовість була втрачена.
Висадка розпочалася 19 серпня близько п’ятої години ранку. Першою була атака на дві артилерійські батареї на флангах. Частина командос змогла висадитися та вивести батарею з ладу, загнавши канонірів у бункери. Висадка основного десанту затрималася, позаяк війська, зазнавши важких втрат від кулеметного вогню, застрягли на береговій смузі.
Канадці висадилися, не зустрівши опору, але не там, де треба. В результаті вони запізнилися з початком штурму Дьєпа. У тому ж місці через 30 хвилин висадився другий канадський батальйон. Його спроби просунутися вглиб французької території зірвали війська вермахту, що підійшли.
Запізнилася висадка танків, через що перша хвиля штурму була відбита. Коли танки все ж висадилися, було вже запізно. Вони виявилися затиснутими на вузьких міських вулицях і без підтримки піхоти стали мішенями для протитанкової артилерії. Дуже швидко стало зрозуміло, що операція не вдалася, генерал Робертс, її командир, віддав наказ до відступу.

Що це дало
Із 4963 канадців 3367 були вбиті або захоплені в полон, командос втратили 275 людей. Англійський флот втратив есмінець, 33 десантні баржі та 550 осіб. Німці втратили 561 осіб убитими і пораненими. У повітряних боях узяли участь 945 літаків із двох боків. Втрати англійців склали 106 машин, люфтваффе — 48. Тактичний провал операції «Ювілей» проте виявився вельми корисним.
1. Стало ясно, що висадка на західному узбережжі Франції зустріне запеклий опір противника. Супротивник здатен у короткий термін перекинути до місця висадки значні підкріплення. Німці готували висадку в Англії влітку 1940 року в найвужчій частині Ла-Маншу і вважали, що таким же чином діятимуть і союзники. Операція «Ювілей» зайвий раз переконала їх у цьому. Ось чому після висадки союзників у Нормандії в червні 1944-го вони більше місяця тримали великі сили біля портів Гавр, Булонь і Антверпен в очікуванні головної висадки союзників, вважаючи нормандську відволікаючим маневром.
2. Елемент несподіванки ставав першочерговим. Схаменувшись, супротивник має всі шанси скинути десант у море відносно невеликими силами.
3. Досвід висадки в Дьєпі показав, що без панування в повітрі про десант годі й думати. Більше того, панування в повітрі здатне якщо не паралізувати, то істотно ускладнити противнику перекидання підкріплень до моря. Це було підтверджено під час висадки в Нормандії, коли штурмовики союзників зробили неможливим пересування німецьких танкових частин у денний час і обмеженим у нічний.
4. У Дьєпі вчергове проявилася стара хвороба — погана взаємодія родів військ. Особливо піхоти з танками та кораблями. Одними есмінцями десант не прикриєш і не змусиш замовкнути берегові батареї ворога. Необхідне залучення великих кораблів, а для цього вузький Ла-Манш не підходить.
5. Місце висадки повинне мати широкий пляж, щоб на ньому могли розміститися танки й артилерія. На узбережжі Ла-Маншу таких місць немає. Довелося для висадки в Нормандії шукати нестандартні рішення.
6. Розвідувальне забезпечення операції «Ювілей» було нікчемним. Багато що командуванню союзників не було відомо, а те, що вважалося відомим, навпаки, не підтвердилося. Введення противника в оману не вдалося. З цього було зроблено висновки. Проведення висадки в Нормандії з розвідувальної та контррозвідувальної точки зору було проведено блискуче. Ворог не тільки не припускав там висадку, але його довго вдавалося тримати в невіданні помилковими пересуваннями військ в Англії, поширенням неправдивих чуток, зокрема і щодо проведення спільної з СРСР висадки в Північній Норвегії. Більше того, коли німцям випадково все ж потрапив до рук план висадки в Нормандії, вони не повірили і вважали іграми англійської розвідки.
Ці й інші чинники мали суто військове значення. Однак в операції «Ювілей» були і політичні. У розпал сталінградського бою в серпні 1942 року прем’єр-міністр Великої Британії прибув до Москви. Перед Вінстоном Чечіллем стояло завдання повідомити Сталіну про те, що 1942-го другого фронту не буде.
Хоча операція «Ювілей» і закінчилася невдачею, сучасні історики розглядають її як розвідку боєм перед грандіозною висадкою в Нормандії. Ця операція диверсійного характеру послужила велику службу. Принаймні знищені командос берегові батареї у Дьєпі більше не зробили жодного пострілу і кораблям союзників у Ла-Манші стало безпечніше.

Юрій Райхель, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply