Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Розстріляний конґрес бандуристів

Автор:

|

Грудень 24, 2015

|

Рубрика:

Розстріляний конґрес бандуристів
Учасники конґресу

Учасники конґресу

На початку грудня ц. р. у Харкові вандали частково зруйнували єдиний в Україні пам’ятник репресованим кобзарям. Про це повідомив Роман Черемський, член Спілки української молоді. Він зазначив, що вандали скоїли злочин у час, коли нарешті в місті розпочалися декомунізаційні процеси. «Цілком очевидно, що керувалися вандали однією метою — дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію на Харківщині. Активісти харківської громадськості мають намір уже найближчим часом відновити пам’ятник у його первозданному вигляді», — написав п. Черемський у Facebook. Згадаймо ж ці події.
1930 року по всій Україні було офіційно оголошено, що кобзарів із усіх областей запрошують до Харкова, тодішньої столиці УРСР, на Всеукраїнський кобзарський з’їзд. Усі мали з’явитися з бандурами, тому що крім власне з’їзду, будуть, мовляв, і творчі змагання.
Кобзарі, бандуристи, лірники приїхали на конґрес із усієї України, навіть із маленьких забутих сіл. Було кількасот їх присутніми на конґресі. Це — живий музей, жива історія України, всі її пісні, її музика та поезія.
30 грудня настав день відкриття з’їзду. Кобзарі заповнили один із найкращих харківських театрів. У кожного в руках був інструмент, кожен був одягнений у святкову вишиванку.
З’їзд відкрився спільним виконанням Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий». Співала вся зала. Потім були привітання від уряду України, доповіді про стан кобзарства, шляхи подальшого його розвитку. Ось уже й вечір, можна було б на сьогодні закінчити, але хтось утримував учасників. Якась тривога вповзала в серця делегатів. А тим часом на всіх виходах зі зали з’явилися молодики в цивільному, але з явно військовою виправкою. Незабаром ряд за рядом почали підіймати делегатів і під суворим наглядом виводити у двір, а там садовили у вантажівки. Кобзарів, а це були в основному літні люди, щільно укладали в машини і, прикривши брезентом, кудись везли. Ніхто на жодні запитання не відповідав.
Низка автомашин мчала нічними вулицями Харкова у бік залізниці, до товарної станції. Там, у віддаленому глухому куті, вже стояв ешелон — десяток «телячих» вагонів. Вже через годину всі делегати нещодавнього з’їзду були в них. Задзвеніли засуви, пролунала команда, і поїзд рушив. І тут, підкоряючись велінням серця, ешелон заспівав:
Як умру, то поховайте
Мені на могилі,
Серед степу широкого
На Вкраїні милій…
Зануривши в ешелони, їх підвезли до околиць ст. Козача Лопань. Пізно ввечері кобзарів і лірників вивели з вагонів до лісосмуги, де були заздалегідь викопані траншеї. Побудувавши незрячих кобзарів та їхніх малолітніх помічників в одну шеренгу, загін особливого відділу НКВС УРСР почав розстріл. Коли все було закінчено, тіла розстріляних закидали вапном і присипали землею. Музичні інструменти спалили поряд.
У грудні 1933-го на пленумі Всеукраїнського комітету профспілки працівників мистецтв комуністична верхівка назвала українські народні музичні інструменти гуслі та бандуру «класово-ворожими». Друкували лише «викривальні» матеріали про кобзарів. Наприклад, таке: «сумнівні бандуристи… під виглядом народної творчості протягують старий націоналістичний мотлох», чи «треба прийняти найрішучіші заходи щодо викорінення кобзарського націоналізму».
А тим часом музичні фабрики влада зобов’язала навіть не сотнями, а мільйонами виготовляти «кудєсніци-гармошки», «чарівники-баяни» і «кудєсніци-балалайки». До цькування кобзарів підключають і українських радянських письменників. Юрій Смолич писав: «Кобза таїть у собі повну небезпеку, бо надто міцно зв’язана з націоналістичними елементами української культури, з романтикою козацькою й Січі Запорозької. Це минуле кобзарі намагалися неодмінно воскресити. На кобзу тисне середньовічний мотлох каптана і шароварів».
Ця трагедія завдала непоправного удару по кобзарстві. Вже ніколи більше не ходили і не ходять кобзарі селами України, не співають своїх славнозвісних дум та історичних пісень, і збереглися їхні пісні тільки завдяки етнографам-професіоналам, котрі з голосу кобзарів записали їхні тексти та музику, та звучать вони тільки зі сцени в виконанні професійних співаків.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...