Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 19, 2018

Революція на граніті

Автор:

|

Жовтень 02, 2014

|

Рубрика:

Революція на граніті
Удень за командою за дві хвилини розбили намети

Удень за командою за дві хвилини розбили намети

Студентське голодування 2-17 жовтня 1990 року стало каталізатором усіх подальших політичних подій в Україні. Не випадково вона фактично відразу отримала назву “революція на граніті”. В новітній українській історії це був перший “Майдан”.

Нелегкі перші кроки
Не залежний від Компартії і комсомолу молодіжний рух України народжувався в столиці і був підхоплений у західній Україні, де прагнення до незалежності не могли придушити навіть десятиліття радянської влади. У Центральному, а тим більше Південно-східному регіоні, де партійні органи ще достатньою мірою контролювали ситуацію, знайти й об’єднати однодумців було набагато складніше.
У грудні 1989 року відбувся установчий з’їзд УСС (Українська студентська спiлка) – першої молодіжної організації, яка кинула виклик ЛКСМУ. 1 жовтня 1990 року Українська студентська спілка закликала до акції громадянської непокори, а наступного дня 40 студентів прямо на гранітних плитах площі Жовтневої революції (майбутнього майдану Незалежностi) розстелили матраци й оголосили про початок голодування.
Поки влада міркували, як на це реагувати, студенти встигли розбити наметове містечко, і розігнати їх без гучного резонансу стало просто неможливо. Через п’ять днів у голодуванні брало участь вже близько 160 осіб з 24 міст.
Активно підтримали студентів кияни. 15 жовтня стотисячна маніфестація пройшла до будівлі Верховної Ради. Тодішньому голові Ради Леоніду Кравчуку довелося надати слово одному із студентських лідерів Олесеві Донію, який зачитав із трибуни залу засідань парламенту вимоги студентів. Цей історичний момент відображений на фотографії, що обійшла буквально весь світ: на трибуні – довготелесий юнак у светрі, а за його спиною про щось радиться з колегами майбутній перший Президент України. 17 жовтня 314 депутатів Верховної Ради проголосували за прийняття цих вимог, і наступного дня студенти оголосили про закінчення своєї акції, яку тут же нарекли “революцією на граніті”.

Колони йшли по всьому місту
1989 року Олесь Доній очолив студентську спілку, де було кілька десятків активістів. Революцію розробляли разом із Львівським студентським братством.
“План акції у мене дозрів за півроку – ми заготовили намети, спальники, а кілочки для наметів заздалегідь замовляли на заводі, щоб вони влізли в гранітні плити, – розповідав Олесь Доній, який на той час був студентом істфаку Київського національного університету імені Шевченка. – Читали медичну літературу, як голодувати. Напередодні акції всі провели очищення організму. А вже коли голодували – кожного дня їздили в Жовтневу лікарню, здавали кров. Шість лікарень відмовилося, і тільки одна погодилася. Якби ми хоча би солодкий чай пили – а пропаганда переконувала людей, що ми нишком в наметах їли, – то аналіз крові це б відразу показав “.
На Майдан вийшли 2 жовтня. «Розуміли, що нас можуть забрати в КПЗ, тому розбилися на кілька груп. Першого дня нас вийшло всього кілька десятків, міліції було в кілька разів більше. Удень за командою за дві хвилини розбили намети. Але нас не забрали, влада була розгублена”, – пояснював п. Доній.
Невдовзі до мітингувальників стали приєднуватися кияни. З кожним днем підтримка була все відчутнішою – студентам несли теплі речі, розкладачки, спальники. До кінця акції в Києві страйкували всі виші, ПТУ і навіть старші класи шкіл. З десятого дня акції протестувальники виставляли пікети біля університетів, колони йшли по всьому місту, до заводів, до Ради. «Майдан-2004 згодом використав наші методи”, – упевнений Олесь Доній.

Площа, вільна від комунізму
Анжеліка Рудницька, заслужена артистка України й член Національної спілки журналістів України, тоді навчалася на журфаку КНУ імені Шевченка. “Спочатку я просто допомагала хлопцям: вимірювала температуру, викликала” швидку “(одну людину забрали в реанімацію)… Хлопці хотіли голодувати насухо, але ми змушували їх пити теплу воду – так організму легше зносити холод. А вечорами я диктувала репортажі в газети. Потім вирішила, що й сама буду голодувати. Щоправда, студенти-медики, які були в таборі, наполягали, щоби дівчата голодували не більш ніж п’ять днів. Страху, що нас заарештують, не було. Замолоду страху немає. У нас все було серйозно: табір обнесений металевими переносними парканчиками, по периметру стояла охорона – студенти заступали на варту по черзі. До речі, ми починали ранок із літургії, до нас священик приходив. Нам навіть подарували маленькі Євангелія, яке я досі вожу з собою в автівці. А ще одна пара обвінчалася прямо на Майдані – ми його тоді називали “площею, вільною від комунізму” – і під час церемонії з’явилася веселка! До речі, зі мною навіть органи розмовляли: прямо в університеті відвели мене в окрему аудиторію. Говорили, що, мовляв, ти ж – відмінниця, не п’єш, не куриш, ану розкажи нам, що там відбувалося – там же всі наркомани, алкоголіки, усі сексом займалися. Було дуже гидко “, – згадує Анжеліка.

Дві години на роздуми
Студенти висунули п’ять умов: перевибори Верховної Ради, націоналізація майна КПРС, незалежність, відставка прем’єра Віталія Масола й щоб українці служили тільки в Україні. 15 жовтня демонстранти прорвали кордон міліції, оточили НД, розбили намети.
“Я виступив у парламенті, дав депутатам дві години на роздуми – ми хотіли вийти в прямий ефір, аби країна дізналася, що відбувається. Поки депутати думали, ми захопили червоний корпус університету. Тоді нам дали годину ефіру. Ми виголосили вимоги й закликали до страйку . Невдовзі пішла інформація, що до нас готові приєднатися фабрики, заводи, і влада капітулювала. 17 жовтня акція закінчилася “, – каже Доній.
До цього моменту Україна відмовилася від підписання союзного договору з Москвою, Масол подав у відставку, депутати погодилися, щоб українські хлопці служили в Україні, а щодо перевиборів оголосили референдум.

Утрачений шанс?
Формально “революція на граніті” завершилась перемогою. Однак, окрім відставки В. Масола, жодної з вимог студентів, прийнятих Верховною Радою, фактично не було виконано.
«Як це не дивно, – стверджує Олесь Доній, – але найбільш завзятими противниками перевиборів виступили не комуністи, а націонал-демократи. Відразу після жовтня 1990 року на з’їзді Української студентської спілки ми прийняли заяву про необхідність створення на основі студентського руху політичної партії. Для багатьох політиків, у тому числі з національно-демократичного табору, поява нікому не підконтрольний політичної сили стала неприємною несподіванкою. У нас побачили конкурентів і злякалися. Буквально тут же Верховна Рада підняла віковий ценз для кандидатів у народні депутати до 25 років, причому при голосуванні зійшлися в думках як комуністи, так і їх завзяті ідеологічні противники з Руху. Таким чином, у студентських лідерів просто відрізали можливість реально брати участь у політичному процесі.
Якби не це, наполягає п. Доній, якби в той час удалося провести перевибори до Верховної Ради, Україна отримала б шанс не відстати у своєму розвитку від країн Центральної та Східної Європи. Молодь зробила для цього максимум можливого, упевнений він.
Історія, на жаль, не знає умовного способу. І тим не менш, “революція на граніті” стала передвісником майбутніх подій, що призвели до появи незалежної держави Україна. Від жовтня 1990 вже недалеко було до 24 серпня та 1 грудня 1991-го…

Віталій Степ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...