Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 23, 2020

Перша в Європі

Автор:

|

Грудень 25, 2013

|

Рубрика:

Перша в Європі

Кого нині здивуєш комп’ютером? Звичайний домашній прилад на кшталт телевізора або телефону. Судячи з появи Smart TV — телевізорів із вбудованим доступом в Інтернет, через кілька років ці три прилади зіллються в один. Скажіть сьогодні дитині, що якихось кілька десятків років тому комп’ютери були розміром із кімнату, у крайньому разі, із письмовий стіл, вона подивиться на вас, щонайменше, з недовірою. А запитайте її, хто створив перший комп’ютер, і у відповідь почуєте однозначне: великий Стів Джобс.

Новаторський проект Сергія Лебедєва
Ім’я Стіва Джобса (1955-2011) знає майже кожен. Імена ж інших людей, які зробили для комп’ютеризації світу не менше, широкій публіці майже не відомі. Зараз навіть не віриться, що на початку 1950-х років у Європі працювало всього два комп’ютери. Одним з них був Z-4 німецького інженера Конрада Цузе, а іншим – МЕОМ, створений у Києві Сергієм Олексійовичем Лебедєвим (1902-1974).
Спершу МЕОМ була задумана Лебедєвим як модель Великої електронної обчислювальної машини (ВЕОМ) і на самих початках так і називалася – Модель електронної обчислювальної машини. Проте в процесі її створення стала очевидна доцільність перетворення її на малу ЕОМ – для цього було додано пристрої введення та виведення інформації, пам’ять на магнітному барабані, збільшено розрядність – і слово «модель» замінили на слово «мала».
Нагадаємо, що в той час подібні машини були тільки в США та Великій Британії. Розробка цього першого в континентальній Європі комп’ютера розпочалася ще 1948 року на базі Інституту електротехніки АН УРСР, а через два роки, 1950-го, комп’ютер був змонтований.

Крок назад?
Свої робочі місця Лебедєв і його колеги облаштували з нуля в покинутій будівлі монастиря у Феофанії на околиці Києва. Там вони створили електростанцію, лабораторію й металообробну майстерню. Зазначимо, що при першому запуску МЕОМ з’ясувалося, що одночасне ввімкнення 6 тис. електронних ламп призведе до того, що машина просто-на-просто перегорить, і, щоб уникнути цього й забезпечити хоч якусь вентиляцію, у приміщенні довелося зняти частину стелі.
Коли Сергій Лебедєв тільки починав роботу над МЕОМ, керівництво й навіть деякі члени його команди (загалом участь у проекті взяло близько 20 осіб) були налаштовані досить скептично. Зокрема, вони уявляли собі цей комп’ютер чимось на зразок калькулятора та вважали цей задум кроком назад, порівняно з дослідженням електрики та космосу. Однак це не зупинило вченого, і, продовживши свою роботу, він отримав фінансування від відділу ракетної техніки.
МЕОМ активно використовувалася аж до 1957 року, зокрема при створенні водневої бомби, але після цього її демонтували й розібрали на частини.

Перевірка на практиці
Перше пробне завдання було обране з галузі балістики з доволі суттєвими спрощеннями (наприклад, не враховували опір повітря). Програма була складена математиками Крейном і Авраменком. Контрольний розрахунок був виконаний ними безпосередньо в двійковій системі, що забезпечило можливість перевірки машини по циклах і по тактам, спостерігаючи з сигналізації пульта управління за правильністю виконання програми.
Як пише у книзі «Історія обчислювальної техніки в особах» Борис Малиновський, котрий разом із Лебедєвим працював над машиною, саме тоді трапився один дуже прикметний випадок: МЕОМ уперше вдалося виявити й локалізувати помилку, якої припустилося під час контрольного розрахунку двоє висококваліфікованих математиків. Причому математики виконували розрахунки не залежно один від одного, але, тим не менш, помилилися в тому самому місці.
Розрахунки полягали ось у чому: закон руху об’єкта, що має певну масу й початкову швидкість і запускається під певним кутом до поверхні, виводить рівняння параболи (без урахування опору повітря). При вирішенні цього рівняння можна визначити поточні координати об’єкта, що запускається, протягом усього часу польоту, а також відстань від точки запуску до точки падіння. Можливість точного аналітичного чисельного вирішення цього завдання дає змогу перевірити роботу машини у оцінити одержувану точність. Траєкторія була розбита на 32 відтинки, на кожному з яких розраховувалися координати об’єкта.

Машина має рацію!
Спочатку розрахунки МЕОМ повністю збігалися з отриманими вручну, однак на восьмому відрізку виявилася незначна розбіжність, якого мало би бути. Усе повинно було збігатися абсолютно точно. Повторні розрахунки нічого не змінили: МЕОМ показувала один і той же результат, що відрізнявся від ручного рахунку на одну одиницю.
Тоді Сергій Олексійович вирішив власноруч іще раз перевірити рахунок до дев’ятої точки. Його робота тривала цілий день, а наступного дня, вийшовши зі свого кабінету, він сказав: «Не мучте машину – вона має рацію. Помилилися люди!»
У підсумку він таки виявив помилку в дубльованому ручному рахунку, і ця подія просто потрясла всіх. Продовжувати подальшу перевірку за наявності помилки в ручному рахунку було безглуздям. Уранці наступного дня були принесені нові розрахунки, і машина їх продублювала без будь-яких розбіжностей. Це й було перше вирішене Малою електронною обчислювальною машиною реальне завдання.

Дешево й сердито
Уже в 60 -х роках радянські інженери створили кілька ліній комп’ютерів у Києві, Москві, Мінську, Єревані та Пензі. На жаль, усі ці машини були несумісні одна з одною, і для кожної з них доводилося писати всі програми заново. Тому 1967 року уряд СРСР ухвалив «просте» рішення: скопіювати найкращі зразки західних комп’ютерів, щоби потім запозичувати для них програмне забезпечення на Заході.
Хоча експорт технологій із США в СРСР і був обмежений, КДБ отримував західні дизайни за допомогою радянських шпигунів у IBM, а також організовував підставні компанії для закупівлі західних комп’ютерів через країни третього світу та дружні компартії. У результаті утворилося дві «родини» радянських комп’ютерів – «великі» ЄС ЕОМ, скопійовані з IBM/360, і «малі» СМ ЕОМ, скопійовані з міні-комп’ютерів Hewlett- Packard і Digital Equipment.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply