Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Навіки разом?

Автор:

|

Жовтень 09, 2014

|

Рубрика:

Навіки разом?

Монумент у Переяславі-Хмельницькому

Нині, коли по всій Україні активно гепаються долі зі своїх постаментів пам’ятники Леніну, не залишився без уваги й монумент, присвячений 300-річчю возз’єднання України з Росією, у Переяславі-Хмельницькому, відкритий 8 жовтня 1961 року

Накрити лише «росіянку»
Ще в березні ц.р. редакція групи “Переяслав-Хмельницький LIVE!” , створена в соціальній мережі “Вконтакте”, запропонувала опитування, чи згодні жителі Переяслава-Хмельницького (Київська область) на те, щоби пам’ятник на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією, розташований на центральній площі міста, накрити на якийсь час тканиною.
Приводом до цього, ідеться в інформації на стіні групи, стала відповідна пропозиція Андрія Козія,  координатора місцевого осередку «Правого сектору». На установчих зборах громадської організації «Майдан Переяславщини», що проходили 8 березня ц.р. у приміщенні актового залу педуніверситету, він запропонував накрити пам’ятник Возз’єднання тканиною, у зв’язку з  напруженою ситуацією в Криму, яка розпалила ворожнечу між двома країнами.
У тому разі, якщо монументу не накриють тканиною, Андрій Козій пообіцяв діяти радикальніше, але як саме, не уточнив. Більшість учасників  установчих зборів проголосували за пропозицію Андрія Козія. На зборах було оголошено про початок збору коштів на тканину. У коментарях до опитування деякі молоді люди радили накрити тканиною лише «росіянку».

Тимчасова стела
Але повернімося в часі рівно на шість десятиліть назад. 1954 року відбулася ювілейна сесія Верховної Ради РРФСР, присвячена 300-річчю возз’єднання України з Росією. Зараз у Росії про цю сесію часто згадують, коли говорять про передачу Криму Україні, а тоді ця новина не наробила великого галасу. Ніхто не міг навіть припустити, що СРСР розпадеться й питання з територіями стане найбільш обговорюваним у Росії на початку XXI століття.
Святкування 300-річчя возз’єднання було пишним. На згадку про цю подію радянська влада вирішила випустити ювілейну медаль, значки й іншу символіку та поставити по всьому Союзу пам’ятники. Доля останніх виявилася не настільки щаслива, як передбачалося: більшість із них так і не було побудовано.
ЦК Компартії України й Рада Міністрів Української РСР ухвалили рішення про спорудження двох величних об’єктів: монумента в Переяславі-Хмельницькому (саме в цьому місті проходила Переяславська рада) і Тріумфальної арки в Києві. Поки тривало обговорення проектів, того ж 1954-го на в’їзді до Харкова встановили облицьовану гранітом стелу на честь ювілею возз’єднання Росії та України. Щоправда, до наших днів вона не дожила: у вересні 2011 року стелу знесли під час розширення проспекту Гагаріна, оскільки вона не була об’єктом культурної спадщини.

А камінь досі там
Оголосили конкурс на найкращий проект пам’ятника для Переяслава-Хмельницького. Роботу архітектора Василя Гнєзділова було визнано переможницею. Монумент урочисто відкрили 8 жовтня 1961 року. Арка ж у Києві, незважаючи на безліч представлених грандіозних проектів, побудована так і не була.
У Москві ж Микита Хрущов на честь ювілею перейменував знамениту сталінську висотку біля Київського вокзалу. За Сталіна її планували назвати «Готельною будівлею в Дорогомилові», а Хрущов дав їй назву «Україна». Крім того, було ухвалене рішення встановити в тому ж районі монумент.
1954 року для виконання цього плану було знесено частину будівель у Бережковській слободі, що примикає до Бородінського мосту. Там розбили сквер і встановили в ньому Закладний камінь із написом: «Тут буде споруджено монумент на честь 300-річчя возз’єднання України з Росією (1654-1954)». Цей камінь і сьогодні можна побачити у скверику поряд із площею Європи. А от напису на ньому майже вже не видно. Стерся…

Конкурси – відкриті й закриті
Щоби вибрати найкращі проекти пам’ятника для Дорогомилова, було оголошено архітектурний конкурс, участь у якому брали й студенти, і метри, у тому числі один із лідерів авангардного напряму в радянській архітектурі Костянтин Мельников.
У Москві пройшло три конкурси: два відкритих і один закритий, на якому й вирішувалося, чий проект виграє. У закритому конкурсі не вказувалися автори проектів, усі роботи виставлялися під гаслами. Конкурс виграв студент третього курсу Московського художнього інституту імені Сурикова Ернст Нєізвестний із роботою «Бандурист». Фотографії макета показали Микиті Хрущову, і генсек був ним задоволений.
На початку 1960-х у Дорогомилові велося активне будівництво: знесли церкву, решту слободи з Дорогомиловським, Єврейським і Вірменським кладовищами і бойнею, але пам’ятника возз’єднанню Росії та України так і не спорудили. Чому? Відповідь на це запитання дав сам автор проекту-переможця. «Усі інші учасники конкурсу мене хвалили, а газети писали: переможець – колишній фронтовик, студент. І проте його не поставили й ніколи не поставлять », – розповідав про долю пам’ятника Ернст Нєізвєстний. Приводи знаходилися різні: то коштів не виділили, то бензину немає, то каменя, то екскаватор зламався, то робітників не вистачає.

У Москві – жодного!
Правда ж полягала в іншому. Після перемоги в конкурсі Нєізвєстний вступив до Спілки архітекторів Москви. У архітекторів на той час були величезні гонорари, тому в СРСР існувала негласна черга на місце переможця проекту. Молодикові пояснили, що, мовляв, сьогодні переміг він, а завтра – наступний. Той обурився й відмовився дотримуватися черги: «Треба чесно змагатися! Я вас всіх талантом здолаю!»
Із нього посміялися і пообіцяли, що жодної його роботи в Москві не з’явиться. Так і сталося. У Москві не поставили ні «Бандуриста» біля Київського вокзалу, ні «Крил» на площі перед Військово-повітряною академією Жуковського, ні навіть монументу «Будівельник Кремля» – незважаючи на постанови уряду й особисту підтримку секретаря ЦК КПРС Дмитра Шепілова.
Потім був донос про «п’яний бешкет Нєізвєстного» – так назвали бійку в ресторані «Національ» за участю молодого архітектора. За ним – знаменитий візит Микити Хрущова на виставку авангарду в Манеж, де він обрушився з критикою на художників і назвав їх геть нецензурним словом. Роботи Невідомого генсек охарактеризував як «дегенеративне мистецтво». Так опала була закріплена офіційно. 1976 року Ернст Нєізвєстний емігрував до Швейцарії.

Не все втрачено?..
Питання про спорудження пам’ятника до 300-річчя возз’єднання України з Росією біля Київського вокзалу періодично поверталося на порядок денний, особливо після розвалу Радянського Союзу. Однак відносини Росії й України змінювалися так швидко, що часу на прийняття остаточного рішення у влади Москви не вистачало.
Востаннє до ідеї поставити замість закладеного каменю пам’ятник поверталися в березні 2014 року, після окупації Криму Росією. Тоді керівник району Дорогомилова Микола Ткачук розповідав, що давно домагається, щоби замість каменя поставили пам’ятник Великому князю Володимиру (!) на честь 300-річчя возз’єднання Росії й України. Однак влада Москви, за його словами, увесь час йому в цьому відмовляє.
До слова, з такою ж ініціативою виступає громада з відродження Храму Богоявлення Господнього в Дорогомилові за підтримки, як там чомусь запевняють, Союзу Українських земляцтв і Українського культурного центру в Москві. Торік ця громада навіть кілька разів провела на підтримку встановлення пам’ятника хресну ходу поблизу скверу.
…А наразі в Переяславі-Хмельницькому фігуру Росії на пам’ятнику Возз’єднання таки прикрили, кажуть: прозріє – полотно знімуть. Тільки напис: «Навіки разом — навіки з російським народом!» – ріже очі.

Доброслава Хміль

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...