Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 23, 2019

Львів уперше з’явився на мапі 1335 року

Автор:

|

Серпень 13, 2015

|

Рубрика:

Львів уперше з’явився на мапі 1335 року

Львів на мапі

Науковець Іван Ровенчак — професор кафедр економічної та соціальної географії Львівського національного університету імені Івана Франка, а також картографії та геопросторового моделювання Національного університету «Львівська політехніка». Робота в професора — гобі, тож він, крім усього іншого, — представник малочисельної наукової спільноти дослідників картографії.
За час роботи вчений вивчив кілька десятків унікальних карт. Серед них — перші україномовні приміриники шкільних мап найвідомішого українського географа академіка Степана Рудницького, карти-портолани середземноморських мореплавців чи мапи часів кінця Запорозької Січі. Виявляється, перша україномовна карта з’явилися аж 1907 року.
Автор тієї мапи — академік Степан Рудницький, котрий спеціально розробив її для українських школярів. Наступна, точніша, була видана 1920 року у Відні, куди переїхало після поразки визвольного руху одне з найвідоміших тогочасних українських видавництв — «Вернигора».
Із того часу мапи «мандрували» різними бібліотеками і навіть якийсь час їх вважали втраченими. Знайшов ті мапи Ростислав Сосса в бібліотеці імені Олега Ольжича, яка базується на матеріалах діаспори. «За цими мапами можна дослідити й еволюцію картографії. Наприклад, на мапі 1907-го Антарктида не позначена, а є лише її обриси, — розповідає професор. — Чітко позначається вона вже на мапі за 1920 рік».
На ній же, до слова, нульовим меридіаном уже було зазначено Гринвіч, а не острів Ферро, як це було 1907-го. Ще варто наголосити, що перші україномовні географічні назви відрізнялися від сучасних. До прикладу: рівник (екватор), Зворотник рака (Пн. тропік), Зворотник Козерога (Пв. тропік), бігун (полюс). Крім тогочасних назв, на мапі півкуль позначалися навіть українські колонії та кількість населення.
Так, наприклад, у Північній Америці українців мешкало 1 млн осіб, а в Азії — 3 млн. А назва «Україна» на мапі Європи простягається від Поліських боліт на заході до Кавказьких хребтів на сході.
Зараз професор разом із своєю аспіранткою, вже рік шукає польськомовну мапу академіка Рудницького, яка була видана 1907 року й могла б багато розповісти про вплив польської картографічної школи на його роботу. «Про неї згадують у багатьох польських наукових працях, — розповідає д-р Ровенчак. — Проте її досі ніхто не досліджував. Ми вже рік шукаємо її по різних бібліотеках: писали запити в Бібліотеку народову у Варшаві, бібліотеку Оссолінських у Вроцлаві, бібліотеку Ягеллонського університету в Кракові, але її там не виявилося. Зараз колега зі Сполучених Штатів порадив пошукати її в австрійських бібліотеках».
Крім вивчення минулого, картографи Львова вирішили пролити світло і на сучасні проблеми. Зокрема, група географів, яку очолив Іван Ровенчак, підготувала детальну мапу Донбасу, яка побачила світ у лютому ц. р.
Її передали на схід, у штаб антитерористичної операції в Краматорську. В такий спосіб науковці вирішили подати об’єктивну геопросторову інформацію про реґіон.
Мапа зображає генезис Донбасу, починаючи від історії виникнення назви та завершуючи окресленням окупованих територій. «Уперше назва «Донбас» з’явилася ще 1827 року, в той період, коли були відкриті поклади кам’яного вугілля. Вчений-геолог Євграф Ковалевський вигадав назву «Донецький кам’яно-вугільний басейн» через річку Сіверський Донець, що протікає в реґіоні, — розповідає проф. Ровенчак. — А вже від цього реґіон почали називати Донбасом (Донецький басейн). Одразу видно, що цей реґіон ніколи не був адміністративно цілою одиницею. До 1918 року це було три губернії — Катеринославська (Дніпропетровська область до річки Кальми), Харківська та область Війська Донського. До слова, остання майже збігається з межами теперішньої окупованої території».
На мапі також зображені етнічні території, де добре видно, що теперішні межі кордонів аж ніяк не збігаються з межами розселення українців. Українські етнічні райони виходять далеко на північ, схід і південь. Натомість невеличка територія, що захоплює Станицю Луганську, — територія етнічного розселення росіян. Є на мапі врізки національного складу населення в Луганській і Донецькій областях.
На них добре видно, що ще 1926-го 62 % населення Донецької і 68 % Луганської областей були українцями за національністю. Водночас росіян було 25 % у Донецькій, і 28 % — в Луганській.
За статистикою, показаною на мапі, зрозуміло, що за часів Радянського Союзу ситуація змінилася: українців у цих областях стало менше майже на 10 %, а росіян — навпаки, більше на 20 %. Зрештою, після проголошення Незалежності відсоток українців знову почав рости.
І щоб нагадати, що Донбас — українська земля, на мапі зображені найвидатніші вихідці з реґіону, починаючи від Микити Шаповала, члена Центральної ради та поета Володимира Сосюри, і завершуючи Патріархом Української православної церкви Київського патріархату Філаретом, котрий народився в селі Благодатному Амросіївського району, який зараз тимчасово окупований російськими військами.
Через закон про декомунізацію професор вирішив через мапи показати можливі нові назви для Дніпропетровська. Для цього він не лише детально вивчив карти, на яких вперше помічаються території, які згодом перетворилися на величезне місто, а й «перекопав» чимало архівних документів. Іван Ровенчак так розповідає про поселення, яке було засноване на місці самісінького сучасного центру міста Дніпропетровськ. «Хтось каже про поселення Кодак, яке нібито було найближчим до Дніпропетровська, хоча воно розташовувалося кілометрів за п’ять від його сучасного центру, — пояснює науковець. — Найстаріше поселення на місці сучасного проспекту Карла Маркса — Половиця. Це був хутір, який заснували козаки після остаточного знищення Запорозької Січі 1775-го. Поселення зображене на мапі 1789 року топографа російської армії. І навіть підпис є: «Слобода Половица, что ныне губернский город Екатеринослав».
Із іншого боку, покопавшись в архівах, науковець переконався, що ще одним підходящим варіантом назви міг би стати Січеслав. Хоча така назва не позначена на жодній мапі і навіть у жодному офіційному документі, професор переконує, що вона також має право на життя. «З 1918-го по 1926 рік серед місцевої інтелігенції побутувала назва «Січеслав», — розповідає науковець. — Вигадав назву відомий український історик Дмитро Яворницький. Особливо прижилася ця назва в діаспорі, навіть один із єпископів Української православної автокефальної церкви в США був «єпископом січеславським», а не «дніпропетровським».
Учений також дослідив першу з’яву Львова на мапах світу. Донедавна вважалося, що така згадка датується 1375 роком, проте д-р Ровенчак знайшов місто на карті 1335-го. На ній Львів позначається як велике торговельне місто. «Львів позначений на карті-портолані Середземного та Чорного морів авторства Ангеліно Дульсерта», — розповідає проф. Ровенчак. Річ у тім, що мапи-портолани створювали та використовували мореплавці, і для сучасної людини вони виглядають дещо дивними. Бо мають західний напрямок, на відміну від усіх теперішніх карт, які «дивляться» на північ».
Тобто, якщо стати?обличчям до заходу, то в портолані по праву руку буде північ, а по ліву — південь. Мапи мореплавців досить точно визначали розташування поселень уздовж узбережжя морів. «Але чим далі по суходолу, тим уявлення про місцевість стають менш чіткими, — каже Іван Ровенчак. — Тож, судячи з того, що Львів потрапив на цю мапу, можна зробити висновок, що місто було великим і важливим. А вже через чотири роки, 1339-го, той же автор зобразив місто Лева на ще одній своїй карті, де воно за розмірами нічим не поступалося тодішній столиці Візантійської імперії Константинополю».

«Щоденний Львів»

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...