Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

Історична правда — це шлях очищення

Автор:

|

Вересень 04, 2014

|

Рубрика:

Історична правда — це шлях очищення
Вахтанг Кіпіані та Мирослава Роздольська

Вахтанг Кіпіані та Мирослава Роздольська

Відділ у Пассейку (штат Нью-Джерзі) Всеамериканського об’єднання «Нова українська хвиля» скликав 16 серпня ц. р. до зали української греко-католицької церкви Св. Миколая місцеву громаду на зустріч із Вахтангом Кіпіані, відомим українським журналістом, істориком, викладачем Українського католицького університету й головним редактором інтернет-видання «Історична правда».

Зібрання відкрила Галина Семеняк, голова відділу. Вона, наголосивши на тому, що цю зустріч присвячено Дню незалежності України, згадала про героїв «Небесної сотні» і полеглих у боях із терористами на Донбасі. Усі заспівали гімн України, разом із настоятелем о. Андрієм Дудкевичем виголосили молитви, ушанували хвилиною тиші полеглих в Україні.
Марія й Іван Дурбаки, котрі були спостерігачами за президентськими виборами в Харкові, розповіли про свою подорож, участь у виборах, демонструючи пережите на прозірках. Вони побували на прийомі в посольстві США в Україні, відвідали «Межигір’я», де донедавна панував Янукович.
Іванна Лотошинська, координатор проекту «Ми — з вами!», розповіла про його здійснення. Під час цієї благодійної акції було зібрано 58,3 тис. USD, понад 49 тис. iз яких уже передано на підтримку Євромайдану в Києві та Львові, на допомогу в’язням Банкової, пораненим, переселенцям, дітям героїв «Небесної сотні» та для студії «Громадського телебачення».
Свою розповідь п. Лотошинська ілюструвала прозірками, на яких були полеглі в Києві з їхніми родинами ще до трагічних подій, а також поранені у боях на сході, родини переселенців, зокрема фото Ірини Матвієвської з Горлівки з трійкою дітей, листи з подяками. На кожну дитину полеглих майданівців громада зібрала по 500 USD.
Темою виступу п. Кіпіані була історична правда як шлях до очищення нації, але спершу він розповів про Давида Кіпіані, котрого згадали серед жертв Майдану. Він приїхав із Грузії до Києва заробити грошей, але роботи не знайшов і пішки подався до Львова. Дорогою його перестрів випадковий водій і, дізнавшись про мету мандрів, привіз назад до Києва, улаштував на роботу. Давид загинув 21 лютого ц. р., під час протистояння на Євромайдані.
Вахтанг Кіпіані подякував за допомогу українській державі словами: «Це – щось неймовірне!» Він розповів, що в Україні Центр допомоги постраждалим Майдану вирішив створити Фонд допомоги родинам загиблих і потерпілих. Усі гроші, зібрані від імені центру, буде скеровано до цього фонду‚ який складатиме соціальні паспорти кожної родини для надання соціального супроводу й індивідуальної підтримки. Але на пожертви влада вже наклала такий великий податок, що від них небагато що залишиться. Доповідач, дякуючи громаді за допомогу постраждалим, усе ж висловив застереження, що не завжди гроші приносять добробут‚ бо після злиденних зарплат чи безробіття більш-менш значна сума може стати спокусою, викликати родинні чвари, призвести навіть до розпаду сімей.
На думку п. Кіпіані, Євромайдан був оновленням Народного руху України, він відтворив подих Майдану 2004 року, але настійніше та яскравіше. Сам Вахтанг також брав активну участь у революційних подіях. Він народився у Тбілісі, але з малих літ жив у Києві, де вивчив українську мову, а в Миколаївському педагогічному інституті став учителем історії, навчав дітей в українській школі. Саме у Миколаєві він долучився до руху оновлення України, був учасником студентського голодування в Києві, став журналістом, головним редактором обласної газети Української республіканської партії «На сторожі». Після строкової служби у війську залишився в Києві. Працював на кількох телевізійних каналах, а з 2010 року очолює інтернет-видання «Історична правда».
Саме незнання власної історії вважає п. Кіпіані головною проблемою українського народу. У 2007-2008 рр. на телеканалі «Інтер» він реалізував проект «Великі українці», за яким було опитано студентів кількох університетів і просто мешканців кількох міст. Виявилося, що понад половину опитаних (54,7 %) не змогло визначитися, кого не можна вважати великими українцями. У підсумку три перших місця посіли Степан Бандера, Микола Амосов і Тарас Шевченко. Дмитро Табачник перетасував вислід і замість Бандери першим поставив Ярослава Мудрого. В окремих місцевостях до великих українців зарахували осіб, більше відомих у цих реґіонах, зокрема футболіста Андрія Шевченка, Ліну Костенко, Софію Ротару, Миколу Гоголя, братів Кличків, навіть артиста Андрія Данилка (Вірку Сердючку). Попри розмаїття відповідей було очевидно, що Ялта й Симферополь ще були тоді українськими містами, де історичні постаті були знаними. Хоча у відповідях фігурував і Ленін, котрий ніколи в Україні не бував і нічого доброго для неї не зробив. Швидше — навпаки.
У Львові в мешканців вулиці Тараса Чупринки запитали, чиє ім’я надане вулиці. Люди пояснювали, що й Шухевич, і Чупринка воювали в УПА. А в Донецьку пояснили, що вулицю Кошиця названо на честь словацького міста Кошіце.
І саме про незнання історії та байдужість до неї свідчать показані доповідачем мапи з перейменуванням вулиць і знесенням пам’ятників Леніну. У Харкові зберігають вулицю, названу на честь Особливої наради НКВД, за позасудовими вироками якої постраждало 442,5 тис. осіб, зокрема в Харкові. У Донецьку є вулиця Василя Ульріха, голови Військової колегії Верховного суду СРСР‚ котрий був жорстоким катом військових.
Сталося зрушення з пам’ятниками. Лише 22-24 лютого ц. р. було знесено 209 монументів Леніна, тоді як у грудні 2013-го — січні 2014 року — лише 15. Це свідчить про пробудження історичної пам’яті. Водночас, поява нових пам’ятників також не повинна перетворюватися на пропагандистську акцію, тому що кожного увічненого діяча треба знати й розуміти те, яке місце він посідав в історії.
Вахтанг Кіпіані наголосив, що в Україні досі не засуджено радянську систему і комунізм як зло. Люстрація повинна охопити всі кадри, котрі зараз знову ввійшли до влади. Колишніх керівних діячів Комуністичної партії, силових структур, служби безпеки треба усунути від владних функцій. Численні втрати українського війська у війні з терористами в низці випадків пояснюються зрадою саме цих кадрів.
Значну роль в останніх подіях в Україні відіграють засоби масової інформації Росії, яким необхідно протидіяти на державному рівні. Уже не вперше активісти звертають увагу на перевагу в книгарнях російських книжок‚ які є дешевші й тематично різноманітніші‚ тому що в Росії книгодрукування не оподатковується. Українські газети — фінансово слабкі та непопулярні в народі‚ особливо серед російськомовного населення. Україні потрібні українські газети, українське телебачення російською мовою, щоби донести історичну правду до численних мешканців сходу та Криму. Такі газети повинні бути не пропагандистськими‚ а чесними, правдивими, надавати можливість висловитися людям із різними поглядами. Такі газети читатимуть і з них черпатимуть знання про Україну.
Українське телебачення технічно є надто слабке й не може конкурувати з російським. Заборона кабельних каналів Росії не впливає на супутникове телебачення, яке дуже поширене. Держава повинна відмовитися від великої мережі державних газет, телевізійних і радіостудій, передати їх громаді з відповідною підтримкою. Тобто, залишити їм усе оснащення. Український Інтернет не поступається російському, але користувачів у нього ще замало. Американські українці є більше обізнані з інтернет-виданнями України, ніж люди на Батьківщині.
Що ж до інтернет-видання «Українська правда», то воно є дуже обмежене фінансово, не може вести щоденне оновлення програм. Важливим джерелом просвіти повинна стати електронна база закордонних українських видань, але наразі лише тижневик «Свобода» має цифровий архів, яким охоче користуються п. Кіпіані й інші історики.
Цікавим було повідомлення про особисту колекцію періодичних українських видань, яку зібрав Вахтанг. У майбутньому він планує створити на основі цього зібрання Музей преси. Доповідач підкреслив, що велике число добровольців, які стали на захист України‚ громадський рух щодо забезпечення їх спорядженням — це яскраве свідчення пробудження національної свідомості народу.
Водночас, є чимало українців‚ які ще не стали патріотами, не прокинулися від байдужого існування. І саме на них спрямовують зусилля пропагандистські служби Путіна‚ які вже давно почали засилати в Україну агентів впливу, готувати населення до появи російського аґресора як рятівника. Зокрема, Крим уже багато років був відрізаний від України як національної держави, був просякнутий радянською ідеологією, тож не дивно, що Росії вдалося легко загарбати його.
Журналіст висловив низку критичних зауважень до нової української влади‚ яка повинна рішуче братися до реформ замість міжпартійних суперечок і високих слів. Усій владі‚ особливо Верховній Раді‚ добре живеться, тож змінювати щось вони не поспішають.
На закінчення зустрічі настоятель парафії о. Дудкевич і Мирослава Роздольська, голова «Нової української хвилі» подякували гостеві за цікаву та корисну розмову.

Ларіон Костенко

Підписи до фото:
IMG_0971 — Вахтанг Кіпіані
IMG_0975 —
IMG_0968 — Вахтанг Кіпіані й о. Андрій Дудкевич
IMG_0961 — Під час зустрічі з Вахтангом Кіпіані
IMG_0950 — Марія й Іван Дурбаки розповідають про парламентські вибори в Україні
IMG_0979 – Учасники зустрічі о. Андрій Дудкевич‚ Ірина Халупа‚ Вахтанг Кіпіані‚ Іванна Лотошинська та Галина Семеняк

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...