Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

До 185-річчя заснування Київського національного університету

Автор:

|

Листопад 07, 2018

|

Рубрика:

До 185-річчя заснування Київського національного університету

Історія Київського національного університету починається 8 листопада 1833 року, коли російський імператор Микола І підтримав подання міністра народної освіти Уварова про заснування на базі перенесеного з Кремінцю до Києва польського Волинського ліцею Імператорського університету св. Володимира. 25 грудня 1833-го цар затвердив проект статуту. Після відповідної технічно-наукової підготовки 15 липня 1834 року відбулося урочисте відкриття університету. 18 жовтня на посаді першого ректора університету св. Володимира наказом імператора затвердили 30-річного професора ботаніки Московського університету Михайла Максимовича.
Він успішно провалив план Миколи І зробити університет у Києві форпостом русифікації України. Ректор згуртував навколо себе найкращі сили, які серцем і розумом жили проукраїнському дусі. Приєднав майбутніх кирило-мефодіївців, членів «Громади», запросив Тараса Шевченка на роботу художником. 1844 року останній подарував професору поему «Тризна» з власноручним підписом. Кепський зір і прогресуючий ревматизм підточували здоров’я, тому 40-річний феноменальний учений пішов із примусу на пенсію.
На місце Михайла Максимовича призначили Володимира Францевича. У 1834/1835 навчальному році в університеті відкрили філософський факультет, який складався з двох відділень — історико-філологічного та фізико-математичного. 1835-го розпочалися заняття на юридичному, а 1841-го — на медичному факультеті, створеному на базі ліквідованої Віленської хірургічної академії.
31 липня 1837 року розпочалося будівництво головного корпусу Київського університету. Автором проекту центральної університетської будівлі став професор архітектури Петербурзької Академії мистецтв В. Беретті. Поряд проф. Траутфеттер заклав ботанічний сад.
У 1845-1847 рр. в університеті розгорнуло свою діяльність Кирило-Мефодіївське братство. М. Костомаров очолював університету кафедру Російської історії, а Т. Шевченко працював співробітником Археографічної комісії, водночас перебуваючи на посаді викладач малювання.
Після проведення в Російській імперії ліберальних реформ 1860-х рр. і запровадження 1863-го нового університетського статуту в Київському університеті відбулося посилення науково-педагогічної діяльності. Розширили автономні права закладу, відкрили 15 нових кафедр (їхнє число зросло з 37-х до 52-х). На роботу до Києва запросили 90 нових викладачів із російських і європейських університетів, працювати на кафедрах залишали талановитих студентів.
Завдяки реформам Київський університету до кінця ХІХ ст. перетворився на потужний навчально-освітній центр загальноєвропейського значення. Чисельність студентів у 1830-1840-х рр. становила 500 осіб, 1883-го — 1,7 тис., 1913-го — 5 тис. студентів. В університеті працювали 160 професорів і доцентів. При закладі налічували 45 навчально-допоміжних установ: дві бібліотеки, дві обсерваторії, ботанічний сад, чотири факультетські клініки, три госпітальні клініки, два клінічні відділення при міській лікарні, анатомічний театр, дев’ять лабораторій і 21 кабінет.
Викладачі та студенти були організаторами й активними учасниками низки всесвітньо відомих наукових товариств: дослідників природи, хірургічного, фізико-математичного, хімічного, історичного тощо. Наукова діяльність професорів університету відбувалася в тісному контакті зі зарубіжними науковими центрами та видатними вченими світу. Широко практикувалися закордонні наукові відрядження, публікації праць в іноземних журналах тощо.
Під час першої російської революції українська інтелігенція підняла проблему українізації вищої освіти в реґіоні. 22 травня 1906 року професори Перетц і Павлуцький підписали подання до деканату історико-філологічного факультету, в якому обґрунтували необхідність відкриття українознавчих кафедр. Під заявою поставили свої підписи 1430 студентів. Однак різко проти цієї ідеї виступив ректор Цитович, реакційно налаштована частина професури та керівництво імперського Міністерства народної освіти.
Проте професори Лобода та Перетц 1907-го таки розпочали викладання в університеті української літератури, однак невдовзі «крамольний експеримент» заборонили. Щойно 27 червня 1917 року Міністерство народної освіти розробило положення про відкриття в університеті св. Володимира кафедр української мови, літератури, історії та історії західно-руського права. 5 вересня відповідне подання міністерство спрямувало Тимчасовому урядові, який 19 вересня прийняв постанову про створення цих кафедр у Київському університеті.
Зі створенням в Києві Центральної Ради у березні 1917-го десятки викладачів і сотні студентів університету взяли якнайактивнішу участь у боротьбі за незалежність Батьківщини. Найгероїчнішою сторінкою цих самостійницьких змагань став подвиг студентів Київського університету під Крутами.
Під час більшовицької окупації університет переживав трагічні події разом із своїм народом. Щойно 1 січня 1933-го в Україні поновили роботу університетів, у т. ч. Київського. Станом на 1938 рік там було вже вісім факультетів: фізико-математичний, історичний, філологічний, хімічний, геолого-географічний, біологічний, юридичний та іноземних мов. У березні 1939-го, на честь 125-річчя з дня народження Т. Шевченка, Президія Верховної Ради СРСР присвоїла його ім’я Київському державному університету.
1939-го університету передали Канівський біогеографічний заповідник, що став науково-експериментальною та навчальною базою для природничих факультетів. Наступного року звели новий навчальний корпус, в якому розмістилися гуманітарні факультети.
У 1930-1940-х рр. відбувалися масові репресії проти викладачів і студентів. Серед репресованих — вчені світового масштабу М. Кравчук, М. Зеров, С. Єфремов, О. Гермайзе, А. Кримський та багато інших. Однак Київський університет все одно був одним із найпотужніших вищих навчальних закладів і посідав третє місце серед радянських університетів. Там навчалися 4 тис. студентів. На 52-х кафедрах працювали понад 300 професорів, доцентів, викладачів, із них — вісім академіків і шість член-кореспондентів Академії наук України, 24 доктори та 65 кандидатів наук.
1946-го в університеті налічувалося понад 3,8 тис. студентів, 357 професорів і викладачів. До 1958 року в Київському державному університеті вже діяло 11 факультетів і навчалося близько 10 тис. студентів. Упродовж 1959-1984 рр. університет підготував 70 тис. фахівців для різних галузей науки, в т. ч. студентів із різних країн світу.
Тепер на 15-х факультетах і в п’ятьох інститутах університету ведеться підготовка за 75 спеціальностями та 157 спеціалізаціями, на яких навчається майже 20 тис. студентів. В університеті працює близько 2 тис. фахівців, 82 % із яких мають вчені ступені та наукові звання, серед них — 30 академіків і член-кореспондентів Національної академії наук України та галузевих державних академій наук, 350 професорів, 1240 доцентів і кандидатів наук.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...