Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 15, 2019

До 150-річчя заснування «Просвіти у Львові»

Автор:

|

Грудень 19, 2018

|

Рубрика:

До 150-річчя заснування «Просвіти у Львові»

Цього року минає 150 років «Просвіти». На жаль, феномен цієї організації ще недостатньо відомий широкому українському загалу та недостатньо усвідомлений навіть окремими державними діячами. Заснована у Львові «Просвіта» впродовж кількох десятиліть здобула в народі колосальні успіхи у багатьох ділянках життя в суспільстві.
8 грудня 1868 року у Львові майже 60 студентів на чолі з професором Академічної гімназії та кількома священиками, а також громадсько-політичним діячем Анатолем Вахнянином створили товариство «Просвіта». Останній народився в с. Сеняві неподалік від Перемишля. З 1852-го навчався у Перемишльській гімназії. В 1859-1863 рр. вивчав теологію у Львівській духовній семінарії, займався літературною та музичною діяльністю. 1865-го організував перший Шевченківський концерт на західноукраїнських землях. Якийсь час викладав українську мову в гімназії Перемишля, згодом переїхав до Відня. Навчаючись на філософському факультеті Віденського університету, організував 1867 року студентське товариство «Січ» і став його першим головою. 1868-го, після завершення університетських студій, повернувся до Львова і продовжив педагогічну діяльність в Академічній гімназії.
Першими головами «Просвіти» після д-ра Вахнянина були Ю. Лаврівський (1870-1873), В. Федорович (1873-1877), О. Огоновський (1877-1894), Ю. Романчук (1896-1906), Є. Олесницький (1906), П. Огоновський (1906-1910), І. Кивелюк (1910-1922), І. Брик (1922-1923), М. Галущинський (1923-1931), І. Брик (1932-1939), Ю. Дзерович (1939).
Назва товариства «Просвіта» визначала головний напрямок її діяльності — організацію видавництв, читалень, шкіл концертів, щоб підняти рівень освіти усіх верств народу. 1874-го у члени «Просвіти» прийняли першу читальню в с. Денисів (тепер — село Козівського району Тернопільської області). 1875-го в с. Бортники (тепер у Жидачівському районі Львівської області) заснували першу філію товариства. 1891 їх було вже п’ять — у Тернополі, Коломиї, Станіславі (тепер — Івано-Франківськ), Золочеві. Філії «Просвіти» збирали на місцях предмети старовини, етнографії, фольклору, засновували музеї.
У 1877-1879 рр. виходив орган товариства — «Письмо з Просвіти». 1884-го до товариства вступили 130 читалень і два церковні братства. Того ж року створили «Комітет для читалень. Просвітянці завдали головного удару по москвофільству.
В 1884 року за підтримки членів «Просвіти» у Львові відкрили перше українське ремісниче товариство «Зоря», яке стало фундатором українських організацій. Кількість членів «Просвіти» зростала. Організували об’їздні бібліотеки та книгарні, заснували ряд крамниць і допоміжних кас для населення.
1899-го при філії «Просвіти» збудували Український народний дім, там же створили Український інститут для панночок і відкрили українську чоловічу ґімназію. У Львові почала діяти «Спілка для господарства і торгівлі» (1909 року реорганізована в «Центросоюз»).
З 1906 при товаристві у Львові створили комісію, яка займалась організацією та веденням курсів для неписьменних. Курси організовували Тернопільська, Чортківська, Дрогобицька, Збаразька, Товмацька філії, у Львові при міській школі ім. М. Шашкевича та львівських і перемишльських читальнях.
Ще 1869 року польська мова стала в Галичині мовою освіти й адміністрування. Вона замінила німецьку у Львівському університеті й інших вищих навчальних закладах. Переважна більшість гімназій були польськомовними. У початкових школах польські класи втричі переважали кількість українських дітей. Поляки підтримували москвофілів і твердили так: «Не існує ніяких русинів, а лише Польща й Московщина». Така антиукраїнська політика довела до вбивства поляками українського студента Адама Коцка. На цей злочин відгукнулася навіть Америка. Офіційний Відень зрозумів, що час діяти, і 1912-го пообіцяв упродовж наступних п’яти років відкрити окремий український університет. Проте війна не дозволила реалізувати цю давню мету галичан.
«Просвіта» стала основною у роботі заснованого Літературного товариства ім. Шевченка (з 1892-го — Наукове товариство імені Шевченка). Опіку над шкільництвом перебрало на себе «Руське товариство педагогічне», засноване 6 серпня 1881-го. 1910 року частина повноважень «Просвіти» в економіці перейшла до «Сільського господаря».
1912-го «Просвіта» видала 445 назв книжок загальним накладом 3 115 295 примірників, мала 2 944 читальні, було 197 035 членів, 2 364 бібліотеки, кілька сотень аматорських гуртків, хорів, кільканадцять духових оркестрів. При читальнях існували 540 крамниць, 236 позичкових кас. Наприкінці 1913 року «Просвіта» мала 77 філій і 2 648 активно діючих читалень.
Почесними членами «Просвіти» стало 69 осіб. Серед них: В. Антонович, О. Барвінський, В. Гнатюк, М. Грушевський, П. Житецький, М. Лисенко, О. Огоновський, П. Огоновський, О. Партицький, М. Старицький, В. Тарновський, Ю. Федькович, І. Франко, Є. Чикаленко.
Частину архіву «Просвіти» передали Національному музею ім. Андрея Шептицького. Дуже важливу роль в «Просвіті» відіграв Іван Боберський, ідейний пропагандист «стрілецької ідеї», з якої в часи Першої світової війни вийшли перші кадри «Українських січових стрільців». А прапором «Просвіти» була творчість Шевченка.
Після польської окупації Західної України діяльність товариства значно ускладнилася. «Просвіту» піддали ревізії, після цього заарештували І. Кивелюка, голову товариства, замість нього призначили В. Бачинського. Згодом їх обох вивезли до табору інтернованих в Домб’є під Краків. Будинки «Просвіти» в більшості міст реквізували, діяльність філій і читалень зупинили.
У 1920-х рр. члени львівської «Просвіти» обстоювали права українського народу в польському сеймі. При товаристві створили окремий громадський комітет для збирання інформації про загиблих за волю України.
22-24 вересня 1929 року у Львові провели Другий всеукраїнський освітній конґрес.
У 1930-х рр. товариство видавало часописи «Народня освіта», «Аматорський театр», «Бібліотечний порадник», «Життя і знання» — загалом 13 назв. Після приєднання Західної України до УРСР у вересні 1939-го діяльність «Просвіти» була припинена.
Частково вдалося відновити діяльність «Просвіти» на Лемківщині та в Надсянні під час німецької окупації 1941 року. Товариство діяло й у діаспорі.
Повноцінно «Просвіта» відновилася 13 червня 1988 року як Товариство української мови ім. Т. Шевченка, яке згодом перейменували на Товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Зараз «Просвіта» займається утвердженням української національної ідеї, державної української мови, розвитком національної культури, відродженням історичної пам’яті, формуванням національної свідомості, піднесенням духовності та добробуту українського народу.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...