Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, May. 27, 2018

До 150-річчя товариства «Просвіта»

Автор:

|

Грудень 21, 2017

|

Рубрика:

До 150-річчя товариства «Просвіта»

1848 року в Австрії відбулася громадська революція. Того ж року у Львові створили Головну Руську Раду, почав виходити український часопис «Зоря Галицька». Ці події, а також видання «Руською трійцею» (М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький народною мовою «Русалки Дністрової» спричинилися до пробудження українського народу. А 8 грудня 1868-го за ініціативи українських діячів на чолі з Анатолієм Вахнянином у Львові заснували «Просвіту», головною метою якої було поширювати освіту серед свого народу. Впродовж короткого часу організація розрослася в потужну культурно-освітню установу, яка об’єднала різні верстви українського народу. Було видано велику кількість книжок, безкоштовних популярних брошур і світло науки стало доходити до найвіддаленіших закутків Галичини. За ініціативи «Просвіти» 1873 року було створене Товариство ім. Т. Шевченка, яке 1893-го реорганізували в Наукове товариство ім. Шевченка.
Відкриваючи вечір в Українському домі в Києві з нагоди відновлення товариства 1993 року, Павло Мовчан, новий голова «Просвіти» сказав: «Ці заходи покликані висвітлити не лише історичну подію, а й вагомість цієї структури, не розсвареної, збереженої «Просвіти» та відродженої вже в незалежній Україні». Голова Київської «Просвіти» Кирило Стеценко наголосив: «Запускаючи цей проект, ми ніби створюємо першу хвилю. Обласні, районні, міські «Просвіти» протягом півтора року підхоплять і продовжать це починання».
Присутні на цьому заході розглянули в нестандартному ракурсі історичні портрети предтеч «Просвіти» та просвітян періоду від Головної Руської Ради у Львові (1848-1851 рр.), Українсько-слов’янського братства (яке за радянської влади називали Кирило-Мефодіївським), згадали постаті найвідоміших просвітян до початку ХХ ст., майже всі українські письменники та громадсько-культурні діячі тих часів були просвітянами.
Юрій Стельмащук, директор Українського дому, не лише привітав просвітян, але і наголошував на важливості в наш час такої праці, яка б через освіту, допомагала втілювати в щоденне життя рідну мову і за допомогою загальної освіти впроваджувати людей в суто український простір.
Коли створювали «Просвіту» 1868 року, їй протиставилися антиукраїнські течії: колонізаторські групи, підтримувані цісарською владою, та галицькі москвофіли, котрі займали тоді панівне становище у Львові, дуже ворожо сприйняли вони ідею створення цього товариства. Для опрацювання його статуту у березні 1868-го був створений Комітет із представників академічної молоді. До комітету ввійшли такі діячі, як Кирило Сушкевич, Михайло Коссак, Павлин Свєнціцький та інші і цей статут дозволив на затвердження організації. На відкритті «Просвіти» зі вступним словом виступив Антін Вахнянин, котрий заявив, що метою створення товариства є повернення до ідей, єдності українського народу від Карпат до Кубані, та його окремішність від народів польського та російського. Було організовано гуртки та відділи «Просвіти», видали спеціальну відозву до народу, в якій чітко окреслили програму діяльності. У ній вказувалося, що «поза школою не знаходить українська дитина ніякого духовного корму, через котрий самосвідомість, моральність і добробут у народі могли би чимраз більше розвиватися».
Товариство працювало у складних умовах, мусіло здобувати кошти і приміщення на діяльність. Дуже плідно стала працювати просвітницька секція, що розпочала видавати для народу популярні книжечки та готувати підручники для шкіл. Редактором популярних видань став письменник Юрій Федькович. Товариство домовилося про книгообмін із польськими та чеськими освітніми товариствами. 26 травня 1870 року відбувся другий загальний збір Товариства. І знову довелося просити приміщення у польської «Стрільниці» на збори. Збір визначив нові принципи роботи «Просвіти». За два роки було засновано три нові філії, організовано читальні, почали видавати друкований орган «Письмо з «Просвіти», а з 1880-го за редакцією Володимира Барвінського стала виходити політична газета «Діло».
Широка популярність товариства змусила галицький сейм надати йому 1 тис. срібняків допомоги, яку згодом збільшили на 50 %. Мережа «Просвіти» широко розгорнула свою діяльність не лише в Галичині, але на Кубані, Зеленому Клині, Закарпатті на Лемківщині, Пряшівчині, Холмщині, Підляшші та Волині (де «Просвіта» виступала під назвою «Рідна хата»). Згодом «Просвіта» поширила свою діяльність на всі землі України та діаспору.
Однак найактивніше «Просвіта» діяла в Галичині. Тут із ініціативи В. Барвінського скликано перше українське народне віче у Львові. Щоб зміцнювати діяльність організації, Омелян Огоновський та інші створили перше українське політичне товариство — «Народну Раду». 1884-го засновано ремісниче товариство «Зоря», його очолив Василь Нагірний.
Своє 25-річчя «Просвіта» відзначила дуже урочисто. Перевезли з Новосілок-Міських на Личаківське кладовище останки Маркіяна Шашкевича, Іван Белей видав коротку «Історію Просвіти». Великим досягненням «Просвіти» була, безперечно, купівля 1895-го власного будинку у Львові.
31 січня 1896 року загальні збори «Просвіти» обрали головою товариства Юліана Романчука. Свої обов’язки він виконував аж десять років. Розвивався кооперативний рух, 1898-го був створений «Крайовий союз кредитовий», а 1904-го — «Крайовий союз Ревізійний». Члени «Просвіти» урочисто відзначили 50-річчя скасування панщини і 100-річчя «Енеїди» Котляревського.
1899-го більшість народовців «Просвіти» вступили в Національно-демократичну партію на чолі з Юліаном Романчуком і Костем Левицьким. Замість самоназви «русин» поширюється ім’я «українець», було запроваджено фонетичний правопис. Просвітницьку діяльність підтримало духовенство, зокрема тодішній станіславський єпископ Андрей Шептицький. Наприкінці 1913 року «Просвіта» мала 77 філій і 2648 читалень.
Жодна ні громадська, ні наукова установа не досягнула таких результатів, як «Просвіта».
Російська окупація Львова завдала значної шкоди «Просвіті» й українцям після Першої та Другої світової війни. Нищили бібліотеки, читальні, репресували діячів товариства. Польська окупаційна влада також була лихою мачухою для українського руху «Просвіти». Зокрема, заарештували Івана Кевелюка, голову товариства, і запроторили його до табору інтернованих біля Кракова, де через чотири місяці він помер.
8 червня 1939 року в «Театрі ріжнорідностей» відбувся останній загальний збір «Просвіти». Цей рік став останнім роком існування товариства на наших землях. Сталінський режим ліквідував усі без винятку осередки «Просвіти». Відтоді товариство існувало лише за межами України, де українські еміґранти відсвяткували його 100-річний ювілей. Щойно з відродженням державності стало можливим відродження «Просвіти». 12 жовтня 1991 року була скликана III позачергова конференція Товариства української мови ім. Тараса Шевченка, на якій товариство реорганізували у Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Частина товариств української мови, які не увійшли до «Просвіти» утворили Асоціацію товариств української мови. 1993 року відбувся IV з’їзд Всеукраїнського товариства «Просвіта» та ювілейне засідання, присвячене 125-літтю «Просвіти» в Україні. Головою товариства переобрали народного депутата України Павла Мовчана.
Просвітяни продовжили взятий курс на висвітлення замовчуваних раніше сторінок нашої трагічної історії, на відродження української національної культури через видавничу, лекційно-просвітницьку діяльність, визначили як пріоритетну економічну просвіту народу. Активну участь вони взяли і в конституційному процесі, який завершився перемогою демократичних сил — ухваленням 28 червня 1996-го Основного Закону України, в якому єдиною державною мовою була визначена українська.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...