Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 20, 2019

21 грудня 1864-го «Ще не вмерла Україна» вперше пролунала у Львові

Автор:

|

Грудень 20, 2012

|

Рубрика:

21 грудня 1864-го «Ще не вмерла Україна» вперше пролунала у Львові

Сьогодні в Україні щодня звучить «Ще не вмерла Україна».  У звуках Гімну продовжується життя Миколи Вербицького і Павла Чубинського, їхнього побратима Тадея Рильського, млинівського священика Михайла Вербицького, українського письменника Пантелеймона Куліша й українсько-польського поета Павлина Свєнціцького, катехита  Ксенофонта Климковича та Львівського єпископа Полянського.
А от гімном України пісня стала завдяки тому, що її приписували Шевченку. Трапилося це так. 1863 року Пантелеймон Куліш поїхав лікувати нерви до Італії. Дорогою зупинився у Львові. Старовинне місто, його люди так сподобалися Кулішу, що він пообіцяв львівському літератору й видавцеві журналу ”Мета” Ксенофонту Климковичу ненадруковані вірші Шевченка. Переправив він їх із Павлином Свєнціцьким, який після придушення польського повстання емігрував до Львова. Та чи Куліш, чи сам Свєнціцький зробили так, що разом із «Заповітом», «Мені однаково», «М. Костомарову» було передано й «Ще не вмерли України».  в львівському журналі ”Мета” було надруковано чотири вірші поета.
От у №4 «Мети» за 1863 рік усі ці вірші були надруковані. Відкривався журнал не відомим доти текстом «Ще не вмерли…», за яким ішли інші вірші Шевченка.
Це число журналу катехит Перемишльської семінарії о. Юстин Желехівський відвіз своєму побратимові, млинівському священику Михайлу Вербицькому. Він сподобався священикові, за настроєм і структурою нагадував польський гімн ”Єще Польска не зґінела”. Михайло Вербицький мріяв покласти на музику всі поезії Тараса Шевченка. За тиждень він написав музику до всіх віршів, опублікованих у журналі, — спершу для гітари,а потім для хорового виконання.
Уже в грудні, на зібранні громади Перемишльської семінарії, пролунала вперше «Ще не вмерла України». Ректору так сподобалась пісня, що він рекомендував семінаристам поширювати її серед прочан, а о. Вербицького попрохав зробити із солоспіву хорал. І вже на свято Івана Хрестителя перед багатотисячним натовпом перемишльців пролунала ця мелодія у виконанні зведеного хору. Присутньому на святі єпископу Полянському, засновнику першого українського театру у Львові (тепер там «Народний дім», що з тих часів так і не ремонтувався), хорал так припав до вподоби, що при відкритті українського театру у Львові 21 грудня 1864 року постановкою оперети Карла Гейнца «Запорожці» він звелів режисеру вставити в дію виконання цієї пісні. Щоправда, текст її трохи підкоригували під зміст спектаклю — на ”Ще не вмерло Запоріжжя”. Львівська газета „Слово» опублікувала стислий відгук про саму п’єсу, яка, до речі, не викликала особливого захоплення публіки, а от про виконання пісні було сказано: „Похвально згадуєм, однак, за хор козаків, котрий прекрасну пісню „Ще не вмерло Запорожжя», співану після музики отця Вербицького в той вечір по-первий раз на сцені, по желанню публіки мусили повторити».
Наступного після вистави дня пісню співав увесь Львів. Уся Галичина вважала, що слова до неї написав Тарас Шевченко. Наступного року вже оригінальний текст виконували у Перемишлі на роковинах смерті Тараса Шевченка. Уже згодом з’ясувалося, що вірш належить не йому, а молодому вченому-етнографові з Борисполя під Києвом — Павлові Чубинському.
1917 року пісня „Ще не вмерла Україна» визнана українським державним гімном і лишалася ним доти, доки існувала Українська Народна Республіка. Відродилася ця пісня-гімн 1989 році над відновленою могилою Павла Чубинського на Книшевому цвинтарі у Борисполі у виконанні народного хору „Гомін» під диригуванням Леопольда Ященка.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...