Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 15, 2019

Таємничий «Острів» балтів

Автор:

|

Червень 26, 2019

|

Рубрика:

Таємничий «Острів» балтів
Знахідка археологів

Цей проект може стати одним із найбільших міжнародних археологічних досліджень у Європі, хоча почалося все майже випадково. У вересні 2017 року до Інституту археології Національної академії наук України (НАНУ) звернувся краєзнавець Валерій Романюк. Він розповів про пограбування некрополя між селами Пугачівка й Острів у Рокитнянському районі Київської області — це близько 70 км від столиці. На тому місці ще 1983-го знайшли поселення черняхівської культури ІІІ-ІV ст. й археологи вважали, що працюватимуть саме з таким матеріалом.
«Ми дуже здивувалися, коли виявилося, що знайдені у похованні речі зовсім не є черняхівськими. Ми стояли над могилою і не могли збагнути, що це таке, бо такого ніколи не бачили. Але коли в’язалися з нашим колегою Федором Андрощуком, фахівцем з історії ранньосередньовічної археології Русі та Скандинавії, стало зрозуміло, що це західно-балтські речі ХІ ст., яких до того археологи на теренах України ніколи не знаходили», — розповідає В’ячеслав Баранов, заступник начальника Архітектурно-археологічної експедиції Інституту археології НАНУ.

Звідки могли прийти балти
За словами В’ячеслава Баранова, балтський некрополь немає аналогів в Україні, найближчі подібні — в Литві, Латвії та на південному сході Польщі. Балти, чиї поховання знайшли під Києвом, могли прийти з південно-східної чи північно-східної Польщі.
Можливо, західні балти опинилися на Росі на запрошення Ярослава Мудрого. «До Ярослава кордон проходив по сучасній річці Стугна, це було дуже близько до Києва. Тому князь пересунув цей кордон південніше майже на 70 км, — розповідає науковець. — І заснував місто Біла Церква. Літопис розповідає про польську знать, яку Ярослав захопив під час походу на їхні міста і переселив до Поросся. В Рокитному механізм переселення балтів був схожим: Ярослав їх або захопив, або запропонував переселитися туди. Це може бути новою сторінкою спільної історії Балтії й України».
Пам’яткою з робочою назвою «Острів» навесні цього року зацікавилися у Центрі балтійських і скандинавських досліджень у німецькому Шлезвіґу, плануються спільні дослідження, тож нещодавно німецькі фахівці приїхали, щоб усе побачити на власні очі.

Знахідки
Вже дослідили 55 поховань. За словами д-ра Баранова, більшість похованих — переселенці першої хвилі. Балтський могильник, який назвали «Острів-1», займає терасу на правовому березі річки Рось, навпроти розташоване давньоруське городище Сухоліси. Археологи оцінюють площу некрополя у близько 10 га.
«Чоловіки переважно поховані зі зброєю, найчастіше зустрічаються сокири. Знайшли й метальні списи, фрагмент меча. Є елементи кінської збруї, шпори, часто зустрічаються відра», — вчений показує слайди зі світлинами знахідок.
У жіночих похованнях знайшли притаманні для західних балтів прикраси — браслети, раковини каурі, намистини, мабуть, візантійські. Ще серед знахідок є й гривна, рештки поховальної їжі, переважно курячі кістки, причому, різних курей в одному похованні.
Олександра Козак, старший науковий співробітник Інституту археології НАНУ, вже почала дослідження скелетів, знайдених у похованнях. Мета — визначити можливі родинні зв’язки, походження цих балтів, сліди різних захворювань, реконструювати їхню дієту і заняття. Зараз кістки вивчають морфологічно, планують ДНК-аналізи, ізотопні тощо.
Торік д-р Козак разом із колегами дослідила 24 поховання, цього року — 15. Більшість похованих на дослідженій ділянці — молодь і діти, практично немає людей, старших за 35 років. Науковці визначили, що чоловіки є зайдами, а жінки місцеві. У похованих знайшли доволі багато захворювань зубів, а співвідношення стертости задніх і передніх зубів вказує на те, що ці люди були землеробами. Також вони мали доволі багато інфекційних захворювань — риніти, нежить, отити, туберкульоз. Така кількість хвороб показує, що популяція не була адаптована до умов цього середовища.

Хай-тек дослідження
«Я працював із матеріалом, як той, що ми бачимо в «Острові-1», більше десяти років і знаю його дуже добре. Коли побачив цей матеріал тут, за тисячу кілометрів від місця, де він мав б бути, дуже здивувався», — зізнається Роман Широухов, науковий співробітник Центру балтійських і скандинавських досліджень. Він спеціалізується на археології балтів і східно-балтійського реґіону пізньої залізної доби.
Фібули, знайдені в могильнику «Острів-1», ідентичні тим, що знаходили у районі Клайпеди — це західна Литва, і на Самбійському півострові Калінінградської області. Цікаво, що велика частка речей, знайдених на балтійській території, мають сліди носіння і ремонту, а на «Острові-1» усе нове. Це може додатковою вказувати на те, що йдеться про перше покоління популяції, яке не встигло передати прикраси нащадкам.
В похованнях «Острова-1» фрагменти відер знайшли в ногах покійників. «Західні балти спалювали своїх мертвих. В їхніх похованнях дужки від відер знаходять серед спалених кісток. Є кілька ідей, навіщо використовуються ці відра. По-перше, це міг бути заупокійний дар, якась рідина. Друга ідея — що традиція прийшла зі Скандинавії, де відра використовували, щоб вичерпувати воду з кораблів», — акцентує д-р Широухов.
Німецькі фахівці можуть допомогти українським із дослідженням поховань за допомогою сучасних технологій. Передусім ідеться про високоточне радіовуглецеве датування у лабораторіях міста Кіль, яке можна зробити для органічних матеріалів (текстиль, кістки покійних, дерево). Плюс антропологічні дослідження, першою частиною яких займалася д-р Козак, дослідження ДНК людей, похованих в «Острові-1», і, за можливості, порівняння їх із ДНК балтів зі Західної Литви.

Міжнародні проекти
Зараз фахівці Інституту археології створюють облікову документацію щодо пам’ятки, щоб передати її до Міністерства культури. У цих документах врахують усі культурно-археологічні пам’ятки на території «Острова».
На думку Всеволода Івакіна, завідувача відділу археології Києва Інституту археології НАНУ, ця територія має стати пам’яткою національного значення, бо такі багатошарові пам’ятки, де стільки епох скупчені на кількох десятках квадратних кілометрів, рідкісні.
Вже другий рік поспіль на території пам’ятки працює представник Інституту археології при Ряшівському університеті в Польщі. Він приїздить зі студентами, щоб вивчати фортифікаційні укріплення городища Сухоліси. Ця співпраця може розширюватися у дослідженнях черняхівської та слов’янських культур.
Є попередні домовленості з білоруськими науковцями щодо дослідження слов’янської тематики, імовірна співпраця з Литвою та Латвією.

Захистити та дослідити
«Ми дуже зацікавлені в цьому проекті, бо він порушує велику кількість запитань, — запевняє проф. Клаус фон Карнап-Борнгайм, директор Центру балтійських і скандинавських досліджень у Шлезвіґу. — Ці речі походять із балтійського реґіону? Існує традиційний зв’язок між Балтійським морем і річкою Рось. Тож є довга традиція зв’язків між Балтійським і Чорним морями, але кожен із цих зв’язків особливий».
Щоб отримати відповіді на всі запитання, зараз українським науковцям доводиться постійно чергувати на території некрополя балтів. «Як тільки ми не виходимо туди працювати, та навіть коли наші хлопці там є, — приїжджають групи від однієї машини до кількох, дивляться, що відбувається. З ними розмовляють, і, зазвичай, вони їдуть, вони не аґресивні. Але вони є, і якщо там не буде нас або людей, котрі скажуть, що там ходити не можна, то вони копатимуть, — бідкається Всеволод Івакін. — І замість того, щоб опинитися в музеях, щоб стати інформативною базою для міжнародних культурних проектів, артефакти можуть залишитись у приватних музеях. А щось може взагалі піти за кордон нелегальними шляхами — ми знаємо, що такі практики є».
Дослідник упевнений, що треба популяризувати українські пам’ятки, бо люди знають про археологію мало, навіть не завжди розуміють, чим відрізняється офіційна наука від «просто» людей із металошукачами: для багатьох і ті, й ті збирають старожитності. Певна річ, це погано впливає як на стан пам’яток, так і на репутацію археології. Утім, навколо «Острова» вже збирається група підтримки з представників місцевої влади, Міністерства культури України, меценатів, тож науковець підсумовує: «Гадаю, буде нелегко, але у нас є можливість зробити музейний і дослідницький проект, перший такого штибу в Європі».

Марія Прокопенко, «День»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply