Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Перемишльська фортеця: жити і воювати

Автор:

|

Січень 28, 2016

|

Рубрика:

Перемишльська фортеця: жити і воювати

Перемишльська фортеця

Якби зараз хтось вирішив збудувати фортецю на кшталт Перемишльської, йому знадобилося б стільки грошей, скільки потрібно, щоб спорудити двомільйонне місто. Такі підрахунки зробили науковці стосовно потужного оборонного комплексу, що його австрійська влада звела довкола Перемишля напередодні Першої світової війни.
Фортеця «Перемишль» — одна з 200 великих фортифікацій часів Першої світової, третя за величиною після Антверпена та Вердена і найбільша — з австрійських. Перемишльська фортеця — не окремий замок чи бастіон, а розпорошений на великій території (150 кв. км) об’єкт. Фортеця «Перемишль» — 80 фортів, казарми для солдатів, стайні для коней, склади зброї, продовольства, ліків, шпиталі, бальні зали, офіцерські готелі, вілли для генералів, окрема електрична, водопровідна, залізнична системи тощо.
Чому австрійці збудували фортецю саме довкола Перемишля? «Вони не думали про сам Перемишль, який сприймали як зовсім незначуще місто Галичини, — розповідає екскурсовод Лешек Коман. — Їм розходилося, щоб російська армія (а споруджували ці оборонні структури насамперед проти росіян) — не прийшла в долину річки Сян, звідки найпростіше в той час було перейти на той бік Карпат, в іншу частину Європи.
Будівництво фортеці тривало з перервами від середини XIX ст. до початку війни. У періоди, коли російсько-австрійські стосунки поліпшувалися, роботи зупиняли (бо навіщо даремно витрачати гроші), а коли погіршувалися — їх активно відновлювали, й іноді там одночасно працювало понад 100 тис. робітників.
Форти, які збереглися дотепер, розташовані на українсько-польському прикордонні й є цікавими туристичними об’єктами. З українського боку найвідоміші форти в селі Поповичі Мостиського району, про які ширший загал дізнався завдяки фестивалю «Фортмісія». Один із доступних до огляду на території Польщі — розташований упритул до українсько-польського кордону форт Salis-Soglio (названий на честь інженера проекту, швейцарця Даніеля Саліс-Согліо). До форту можна дістатися автотранспортом або велосипедом, перетнувши кордон через піший перехід. Піднявшись, побачите прикордонні стовпці, а також недавно встановлену додаткову огорожу: «Ще влітку її не було, — каже гід. — Видно, що Польща боїться нелегальних міґрантів». Повертаючись, майже гарантовано зустрінете польських прикордонників, котрі перевірять у вас документи.
Розміри форту, збудованого у 1880-х рр., — 300 х 180 м. Навколо — рів 12 м завглибшки та завширшки. З обох боків рову була цегляна стіна. Всередині — потужний бетонний об’єкт, на Salis-Soglio їх два, з’єднані між собою. У цих спорудах солдати спали, їли та лікувалися. Тут містилися склади зброї, радіотелеграф, офіцерське приміщення, лазарет і ліфт. Ці об’єкти засипали землею та розміщували на цьому насипі артилерію. Тобто, це не тільки будинок для мешкання, але й бойовий вал.
У казармі влітку спали 24 вояки. Вихід — лише з одного боку. Стіни фарбували блакитним кольором, із додаванням ультрамарину, досі збереглися залишки фарби. З обох боків казарми — по шість металевих ліжок. 12 солдатів спало, 12 перебувало на посту. Кожне ліжко мало два комплекти білизни та два матраци. Над ліжками — поличка для необхідних речей (фото коханої, пензель для гоління) та гак, на який вішали карабін. Узимку спало тільки 20 вояків, замість двох ліжок ставили металевий п’єц. На кухні — дві пічки, криниця (воду тоді ще не навчилися зберігати), склад продуктів, їдальня, канали для відведення води тощо. Усі казарми мали штучне освітлення (гасові або карбідні лампи), єдине вікно у форті — у світлиці, де вояки могли відпочити та розважитися. Туалет мав 18 кабінок (залога форту — 270 осіб, тобто 15 осіб на одну кабінку). Є поділ на кабінки, освітлення, вентилятор. Єдине, чого немає, — зливної води. Австрійці дуже дбали про чистоту, санітарні стандарти було витримано на найвищому на той час рівні.
Коли почалася війна, солдатів озброїли всім необхідним, а простір на 10 км навколо очистили: ліквідували 60 сіл, вивезли людей, будинки спалили або зруйнували, дерева зрубали чи спалили. Територію замінували. Ворог приходив і не мав де сховатися. Коли бої за фортецю «Перемишль» завершилися, люди повернулися, відбудовували свої будинки, а матеріал, насамперед цеглу, брали з фортів (австрійське військо на той час уже вивело форти зі своєї юрисдикції). Тому збереглися тільки бетонні споруди.
На фортах зараз пов’язано багато стрічок кольору угорського прапора. Для угорців фортеця «Перемишль» була місцем, яке мало затримати російську армію, щоб вона не пішла на Угорщину. Бої на цій фортеці для угорців — символ героїзму угорського солдата.
Іноді запитують, чи варта була Перемишльська фортеця затрачених на неї матеріальних, людських ресурсів, тієї кількості солдатів, котрі загинули під час облог і штурмів. «Чимало західноєвропейських істориків вважає, що бої під Перемишлем — найважливіша битва Першої світової, — резюмує п. Коман. — Півроку фортеця стримувала наступ російської армії. Й якби не Перемишльська фортеця, нині пів-Європи розмовляло б російською».

Наталя Дудко, «Ратуша»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...