Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 19, 2019

З нагоди 70-ліття СФУЖО провели у Львові урочисту асамблею

Автор:

|

Вересень 05, 2019

|

Рубрика:

З нагоди 70-ліття СФУЖО провели у Львові урочисту асамблею
Членкині СФУЖО на акції «Дзвін пам’яті»

Коли ми кажемо «італійка», то уявляємо собі постійно усміхнену засмаглу дуже легку на підйом жінку яка голосно говорить, і ще гучно сміється. Коли кажемо «француженка», то це, звісно, про шарм, стиль, смакування життям і шалики всіх можливих кольорів і розмірів. А що вам спадає на думку, коли чуєте «українка»?
І справді, якою постає в очах інших сучасна українська жінка? Якщо перед очима відразу вимальовується винятково гарна домогосподарка з нелегкою долею, яка встигає зробити всі домашні справи, виховати трьох дітей і нагодувати чоловіка борщем, то мусимо повідомити, що ви застрягли в позаминулому сторіччі.
Яскрава, амбіційна, розумна, доглянута, сильна і незламна. Вона зі задоволенням піклується про родини, встигає і з подругами помандрувати, і громадською діяльністю позайматися. Саме такою є українка сьогодні. Жінка, котра не має ні внутрішніх, ні зовнішніх обмежень. Жінка, здатна на все, навіть неможливе.
Саме такі жінки завітали на початку вересня до Львова з 26 країн світу на Першу міжнародну Асамблею «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція».
Всі ці жінки, попри свої солідні професійні та громадські досягнення не забувають головного — вони українки, і постійно працюють на користь України, де б вони не проживали. В них чудова позиція — як представниці українських діаспор у різних країнах світу на чотирьох континентах, вони зберігають і просувають у країнах проживання все краще, що є в українських традиціях і сучасності, і водночас здобувають і використовують досвід тих країн, в яких живуть.
Ця подія стала першою такого ґатунку і зібрала разом саме українок в діаспорі. Їхній досвід обговорювали, навички — вивчали та переймали. Ними захоплювалися, і брали за приклад. Бачення кожної учасниці було різним, як і їхній професійний досвід. Але всіх об’єднувала одна мета: сформувати та визначити шляхи популяризації образу сучасної українки у світі.
І задля досягнення цієї мети власними історіями та досвідом ділилися спеціальні гості, котрих запросили організатори асамблеї, — Рейнелл Андрейчук (перша жінка-сенаторка в Канаді від провінції Саскачеван, політикиня, посол, юристка), Анна Кантер (співзасновниця культурного центру Анни Київської в Санлісі), Анна Кісіль (голова Світової федерації українських жіночих організацій), Марта Кебало (Голова представництва СФУЖО в ООН із Канади), Мирослава Ґонґадзе (головна редакторка й очільниця української служби «Голосу Америки»), Оксана Линів (головна дириґентка опери м. Ґрац, Австрія), Оксана Білозір (народна депутатка України чотирьох скликань) та Оксана Юринець (народна депутатка України попереднього скликання).
«Ця асамблея є дуже важливою не тільки для українок в діаспорі. Вона є важлива на національному рівні. Бо цей захід покликаний, в першу чергу, об’єднати наші зусилля заради майбутнього України! Наші жінки протягом багатьох десятків років виборювали право України бути почутою у світі. Вони боролися, аби зберегти наші традиції, вони боролися, аби відстояти наші інтереси, вони боролися, аби в майбутньому Україна сприймалася рівноцінною європейською державою. Ми ж продовжуємо їхню справу. Ми докладаємо чимало зусиль, щоб зберегти нашу мову, культуру, ідентичність у світі. Особливі сподівання сьогодні маємо на молодь. Саме вона зможе піднести українську жінку на високий щабель», — зазначила у вітальному слові Анна Кісіль, голова СФУЖО.
Кожна розказана історія, кожна натхненна промова була особливою. Кожна з цих жінок ламала наявні стереотипи, кожна демонструвала власним прикладом — українка сучасна, дієва професійна, успішна. Говорили зі сцени Львівської політехніки, де і відбувалися заходи, про різне. І про важливість і складність здобуття освіти для жінок в різних країнах, і про те, як жінки з діаспори допомагають українським військовим на Сході, і про незламну силу волі жінок-активісток, які відстоюють інтереси України на міжнародних аренах, і про необхідність формування позитивного, магнетичного образу України у світі як метода досягнення загальнодержавницьких цілей.
«Ми маємо позиціонувати себе сильними і рівноправними. Насправді Україна завжди надавала мені сил у дуже складних ситуаціях. І попри те, що я живу все життя у Франції, я завжди відчувала своє українське коріння. Я пишалася цим, бо бути українкою — це гідно. Українська жінка є сильно, мудрою, люблячою. Для мене надзвичайним прикладом українки є Анна Київська, яка була однією з найвидатніших жінок в історії Європи. І я впевнена, що ми всі маємо бути настільки ж мудрими і сильними, як вона. Ми маємо так само транслювати у світ красу України, розповідати про наші здобутки, ділитися нашими успіхами. Бо саме від цього залежатиме, якою будуть бачити Україну у світі», — наголосила п. Кантер.
Під час чисельних круглих столів і дискусій присутні жінки не тільки обмінювалися досвідом, а й побудували гарний фундамент комунікаційного майданчику, який дає можливості консолідувати зусилля як окремих особистостей, так і громадських організацій задля ефективнішої роботи кожного.
Під час свого виступу спеціальний гість асамблеї п. Андрейчук наголосила на тому, що важливою є кожна українка, кожна особлива історія, бо тільки таким чином, слухаючи кожну, можна почути націю. І тільки таким чином, на думку сенаторки, ми можемо насправді ефективно допомагати Україні в такі непрості часи, які ми переживаємо зараз.
У рамках асамблеї учасниці не тільки словом, а й ділом підтвердили свою активну громадянську позицію. Жінки провели флешмоб на підтримку ув’язненого в Італії українського нацгвардійця Віталія Марківа, засудженого в Італії до 24 років позбавлення волі. Урочисто відкрили меморіальну дошку «Свою Україну любіть», яку виготовили та подарували голова Полтавського обласного відділення Міжнародної організації «Жіноча громада» Валентина Шемчук і художник-гравер Вадим Голобородов. І такі кроки ці надзвичайні жінки роблять ледве не щодень. Саме на цьому і тримається їхня потужна спільнота.
Підтримати, висловити подяку і засвідчити повагу нашим жінкам під час офіційних заходів завітали українські чиновники та політики. Зокрема з вітальним словом виступили голова Львівської обласної державної адміністрації Маркіян Мальський, міський голова Львова Андрій Садовий, ректор Львівської політехніки Юрій Бобало та народний депутат України Олег Синютка. Всі вони висловили сподівання, що професіоналізм, наполегливість, активність та цілеспрямованість українок стануть рушійною силою, яке допоможе Україні бути почутою у світі.

Вони з’їхались з чотирьох континентів, з 26 країн світу — жінки різних професій, різного віку, з різними поглядами та особистими історіями. Що ж могло зібрати їх спекотними серпневими днями у Львові? Чому і для чого декілька десятків таких різних жінок у різнобарвних вишиванках зустрілися разом? Відповідь на це запитання водночас проста і складна — всі вони українки. Погодьтеся — це дуже поважна причина.
А ще всі вони є членкинями Світової федерації українських жіночих організацій (СФУЖО). І нещодавно у Львові відбулася Асамблея-2019 «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція», співорганізаторами якої й є СФУЖО. З перших хвилин зустрічі цих жінок стає зрозуміло: їм завжди є що обговорити. Це і спільно реалізовані проєкти, і ситуація в рідній Україні, і пророблена величезна робота багатьох організацій, і плани на майбутнє.
Та починається все з події, яку організувала всеукраїнська ліґа Українських жінок на чолі з Марією Петровою-Мацюк. Подія сумна, але неодмінно важлива — відкриття «Дзвону пам’яті» на території Меморіалу жертв репресій московського комуністичного режиму на Янівському цвинтарі у Львові. Цей захід, на якому зібралися львів’яни, представники українських діаспор, представники місцевої влади та громадських організацій мав дуже важливу мету — не забувати власної історії та належно вшанувати всіх, хто поклав своє життя за свободу України, ставши жертвами кривавих злочинів НКВС і радянської влади.
Багато слів було сказано під час церемонії відкриття «дзвону пам’яті». Особливу подяку висловили організаторам — голові СФУЖО Анні Кісіль, голові Національної ради жінок України Людмилі Порохняк-Гановській, голові Ліґи українок Канади Галині Винник і всім причетним до цієї важливої справи. Та найважливішим було те відчуття спорідненості поколінь, яке відчувалося під час церемоній. Це неймовірно міцний зв’язок між тими, хто виборював нашу українську незалежність у війні з радянщиною, та тими, хто зараз будує новітню Україну майбутнього. І саме жінки цей зв’язок підтримують, плекають і всіма можливими способами утримують. Саме жінки завжди були в українській родині опорою і відрадою для своїх чоловіків, саме жінки мужньо стояли поруч зі своїми синами, які боролися за Україну, саме жінки сьогодні не дають нашому суспільству забути про ту страшну трагедію.
«Без визнання власної історії та достойного шанування героїв минулих поколінь, жодна нація не може бути щасливою у майбутньому. Нехай цей «Дзвін пам’яті» нагадує нам про тисячі закатованих та убієнних наших братів і сестер, жертв страшного політичного насильства, що в надзвичайно небезпечних умовах не боялися, а плекали Україну. Це лише одна з трагічних сторінок репресій української нації. Але вона має стати прикладом та об’єднати весь світ у боротьбі проти політичних репресій. І вона є прикладом того, що Україні насправді не 28 років, нам сотні років. Сотні років боротьби за незалежність!», — зазначила Марія Петрова, голова Всеукраїнської ліґи українських жінок.
Після того, як вшанували пам’ять минулого, учасниці Асамблеї перейшли до проблем сьогодення. Й у стінах «Львівської політехніки» розпочали плідну роботу на користь України. Професіоналізм, активна життєва позиція кожної учасниці, та сукупний потенціал українського жіноцтва як в Україні так і на міжнародному рівні стали головною темою річної наради СФУЖО.
Під час робочих панелей членкині жіночих організацій з різних куточків світу звітували про результати своєї роботи, обговорювали виклики, з якими зіштовхується сучасна українка в світі, дискутували про шляхи вирішення наявних проблем та пропонували дієві рішення на основі власного досвіду.
Під час офіційного відкриття Анна Кисіль привітала всіх учасниць, відзначила окремими подяками роботу певних організацій і висловила переконання, що СФУЖО й надалі докладатиме всіх зусиль до поширення інформації про Україну та українок у світі та плідно працюватиме на користь власної країни по всіх куточках світу.
«Можливо я ще не встигла зробити на чолі СФУЖО так багато, як мої надзвичайні попередниці, але ми всі разом одна єдина сила, ми є однією великою родиною, і працюємо заради спільної справи. Сьогодні ми святкуємо наше 70-річчя і мені дуже приємно, що всі ви знайшли час і можливість бути присутніми тут. Я щиро вдячна кожній з вас за той неоціненний внесок в нашу спільну справу, який ви робите. Ми зібралися, аби поділитися своїм досвідом, розповісти про роботу своїх організацій, спланувати нашу подальшу роботу. Впродовж цього ювілейного, 70-го року СФУЖО ми вшановували наших сподвижнець — активних і славетних жінок України. І ми продовжуємо їхню справу — боремося за жіночі права в Україні і в діаспорі, підтримуємо дітей-сиріт, допомагаємо потребуючим і вчимо наших дітей шанувати своє коріння і не забувати, з якого вони є роду і славні українські традиції. Дякую всім вам за це і впевнена — наша робота з року в рік буде все ефективнішою. — зазначила п. Кісіль у вступному слові.
Під час подальшої дискусії учасниці говорили про те, наскільки органічно українка сьогодні поєднує оборону прав своїх та своєї родини зі захистом прав власного народу та відстоюванням українських інтересів у міжнародних спільнотах. Саме ця особливість українського жіночого руху зробила можливими ті колосальні результати, яких вдалося досягти кожній організації. Серед цих успіхів і допомога матерям-одиначкам, і створення будинків милосердя, і робота з релігійними громадами у питаннях захисту української державності від країни-агресора і освітня робота з дітьми в діаспорах. Це далеко не вичерпний перелік всього, що роблять ці сильні та надзвичайно добрі жінки. Окремої уваги варта гуманітарна, просвітницька та інформаційна діяльність, яка стала результатом роботи представництва СФУЖО в Організації Об’єднаних Націй, заяви світового рівня про порушення прав людини в окупованому Криму та на Донбасі і багато іншого. Та найголовніше те, що з кожним роком спільнота СФУЖО зростає та розвивається, отже, голос українок у світі стає все потужнішим.

Катерина Микитина

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...