Українці повертаються зі заробітків на Батьківщину

Василь Попеску
Щодругий українець мріє роботу за кордоном, а свої міґраційні настрої респонденти пояснюють надією дістати кращі умови для життя. Кожен десятий хоче виїхати через брак безпеки, погану медицину або непрозорі умови для ведення бізнесу.
Однак у країні достатньо і тих, хто вже побував на заробітках, але повернувся додому. 20 років трудових поневірянь має за плечима Василь Попеску, котрий тепер має власне кафе у рідному селі. На заробітки він виїхав одразу після служби у війську — знайти хоч якусь роботу на початку 1990-х було важко. На зароблене спочатку збудував хату, потім піцерію, а тепер дає роботу своїм дітям. «Те, як я пройшов, де ми жили, як спали, як їли — я б не хотів для них», — визнає чоловік.
Сергій Матюшенко прожив у Данії 12 років. Мав диплом про вищу освіту, однак заробляти довелося некваліфікованою працею. «Меблі носив, прибирав, рекламу розносив. Робив усе, що міг знайти», — зізнався він. Паралельно чоловік опанував навчання та повернувся до України вже з другою вищою освітою.
Михайло Бевз, власник ІТ-компанії, оцінив переваги чужого суспільства, але захотів повернутися. «Міґрантом бути не дуже добре», — визнає він. Українцям, на його думку, слід орієнтуватися на західні стандарти, але жити та заробляти на Батьківщині. «Там більш орієнтоване на те, щоб люди мали баланс роботи і життя — і були щасливі. І це правда — о п’ятій годині вони йдуть додому — те, що хотілося тут. Не працювати в довгі години, бо продуктивність падає», — пояснив чоловік.
Винятково за іноземними стандартами життя сумує і програміст Олександр Скакунов. «Коли знаєте, що ваша дитина буде їхати на велосипеді, її ніхто не зіб’є, бо є загальна культура водіння. Медицина, якій можна довіряти, вчителі, котрі є фахівцями, педагогами, котрі вам дають рекомендації, що вам удома робити з дитиною. Розумієте, все як має бути. А ми ще живемо в країні вугілля — в ХІХ ст.», — сумує він.
Дарія Ситникова отримала диплом економіста, працювала на Хрещатику, однак кинула все і подалася до Берліну за новим життям. «Вирішила: якщо змінювати, то змінювати все», — зізналася вона. Жінка перевчилася на візажиста, за кілька років напрацювала свою базу клієнтів і планує повернутися до України.
«Якщо людина прагне заробляти більше, чи можна її в цьому звинувачувати? Це світовий процес, людина буде завжди шукати там, де є кращі умови оплати, і з цим нічого не зробиш», — переконаний соціолог Олексій Антипович. Хай там як, але саме заробітчани поки що головні інвестори української економіки.
Валентина Доброта, ТСН
Грандіозна демонстрація у Будапешті
Ліберали програли вибори, набрали 5%. Протестують проти народу, який пРумунія не впустила до себе книжки для української меншини
Інформацію не пробували перевірити? Ніцой подала недостовірні факти іАскольд Лозинський про «наших» бандитів
Українці! Єднайтесь брати мої бо лихо вже прийшло! Окупанти з земл«Загадка» гунів: історична правда українців незручна для всіх
Аттила, учися хлопче