Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 25, 2020

Світовий конґрес українців при ООН

Автор:

|

Квітень 04, 2013

|

Рубрика:

Світовий конґрес українців при ООН

Захист людських прав в Україні
Режим Януковича в Україні відкрив нову сторінку діяльності СКУ при ООН. Його антилюдська, антидемократична й антиукраїнська політика не потребує, мабуть, додаткових доказів. На міжнародних світових форумах справа антиукраїнської політики президента України не може знайти симпатиків. Як сказав Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ), що розглядав справу, коли студентові в Луганську влада відмовила в праві вчитися українською мовою, таке питання не є в компетенції суду, бо ЄСПЛ захищає права етнічних меншин.

Однак антилюдська й антидемократична діяльність режиму належить до компетенції міжнародних інституцій, у тому числі ООН. Щоправда, ефективність таких інституцій у цих питаннях дуже часто залежить не так від справедливості, як від сили тої держави, до якої спрямовуються претензії.
Треба визнати, що довший час СКУ вагався, чи піднімати питання порушення людських прав і демократичних норм на міжнародних форумах, аби не нашкодити стратегічним планам євроінтеграції України. Однак із часом стало зрозуміло, що поведінка режиму стає ще нахабнішою, коли він відчуває силу в тому, що світ не реагує на його зухвалість. Тому було вирішено, не відкидаючи євроінтеграційних стратегічних міркувань, податися до міжнародних інстанцій, щоби бодай якоюсь мірою покращити стан в Україні.
13 вересня 2011 року головний представник СКУ брав участь у нарадах-зустрічах неурядових організацій з Іваном Сімоновичем, заступником Верховного комісара в справах дотримання прав людини ООН, напередодні відкриття Генеральної асамблеї ООН, а також приїзду Верховного комісара до Нью-Йорка. Було піднято з ним справу дотримання людських прав в Україні, а особливо справи Юлії Тимошенко й Юрія Луценка. Напередодні зустрічі п. Сімонову було спрямовано матеріали в обох справах. Він обіцяв обговорити ці питання в розмові з Верховним комісаром, аби конкретно та бодай неформально порушити ці справи з міністром закордонних справ України. Одначе здається, що нічого із цього не вийшло, тобто Верховний комісар питання не порушив. Не відомо, чи п. Сімонович хоча би переказав йому прохання СКУ. 29 вересня 2011-го п. Сімоновичу було надіслано статтю про етноцид в Україні, написану колишнім політв’язнем Святославом Караванським. Реакції від Івана Сімоновича не було.
18 квітня 2012 року з ініціативи СКУ на розгляд 14-ї сесії працюючої групи Універсальної періодичної перевірки (УПП) Управління високого комісара людських прав (УВКЛП) ООН було внесено основний документ про людські права в сучасній Україні. У цьому документі було подано: «Від часу президентства Віктора Януковича ситуація в Україні серйозно погіршилася й дійшла до межі, коли верховенство закону та вплив громадянського суспільства стали безглуздими. Янукович активізував зусилля зі зміцнення свого становища й влади. У цьому зв’язку він використав повний контроль над усіма гілками влади, у тому числі й судову. Він маніпулював і підкупив членів парламенту, котрий був обраний 2006 року та якого його партія не контролювала, доки він не став президентом. Парламент тепер — не більш ніж штамп для його політики. Він використовував методи залякування, підкупу та вимагання, щоби судова влада підпорядкувалася йому.
Янукович заарештував, ув’язнив і засудив провідних членів опозиції, щоби запобігти їхній участі у виборчому процесі та залякати інших у опозиції. Крім загальності звинувачень, упередженості головних суддів і надмірних вироків умови, у яких утримують ув’язнених, були не менш тривожними.
Ми хотіли би представити звіт Бі-Бі-Сі від 21 листопада 2011 року:
* Ніна Карпачова, будучи омбудсменом, сказала, що зробила неоголошений візит до Лук’янівського слідчого ізолятора (СІЗО), де п. Тимошенко утримується в камері разом із двома іншими жінками. Пані Карпачова розповіла: «Її стан – украй важкий, вона не могла встати з ліжка, коли говорила зі мною. Вона потребує обстеження та лікування за межами СІЗО». Тим не менш, вона не поінформувала про те, що сталося з Юлією Тимошенко. Ніна Карпачова також зазначила: «Неприйнятно, що п. Тимошенко допитують слідчі в її тюремній камері.» Така практика, наголосила захисник людських прав, не застосовувалася в Україні після розпаду СРСР.
Після того Юлія Тимошенко була переведена в колонію на північний схід України, у місто Харків. Умови залишилися колишніми або й навіть погіршилися. Те саме стосується Юрія Луценка й інших політичних опонентів, ув’язнених урядом Януковича. У жовтні 2010 року під головуванням уряду пройшли вибори до місцевих і реґіональних рад. Жодна західна група спостерігачів не схвалила цих виборів.
Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Місія міжнародних спостерігачів дійшли висновку:
* 31 жовтня 2010 р. місцеві та реґіональні вибори в Україні не створили нового позитивного стандарту. Незважаючи на те, що були лише незначні недоліки в ході голосування, вибори викликали багато проблем на міжнародному рівні у зв’язку з пізнім прийняттям Кодексу про вибори, який, здається, благоволить до правлячої партії. Більшість порушень було відзначено на підготовчому етапі виборів. Найтривожнішим фактом є те, що опозиційні партії, наприклад, «Батьківщина», не можуть ефективно брати участь у виборах у трьох областях. Партія «Батьківщина» очолювана її засновницею Юлією Тимошенко. Вибори та призначення призвели до того, що люди Януковича тепер контролюють більшість місцевих і реґіональних адміністрацій.
У січні ц. р. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, щодо деяких основних питань із прав людини:
* Асамблея висловлює свою стурбованість у зв’язку з карними справами, порушеними за статтями 364 (зловживання посадовими повноваженнями) і 365 (перевищення посадових повноважень) Кримінального кодексу України щодо низки колишніх членів уряду… Асамблея вважає, що статті 364 і 365 в українському Кримінальному кодексі є надмірно широкими в застосуванні й ефективно дозволяють пост-фактум криміналізацію нормального політичного процесу прийняття рішень. Це йде врозріз із принципом верховенства закону та є неприйнятним… Асамблея висловлює жаль із приводу численних недоліків, зазначених у судових процесах проти колишніх членів уряду та вважає, що вони можуть підірвати можливості для підсудних отримати справедливий судовий розгляд за змістом Статті 6 Європейської конвенції з прав людини… Асамблея бере до уваги той факт, що ЄСПЛ вирішив швидко відстежити заяву п. Тимошенко про її затримання, у якій вона заявляє про порушення статей 3,5 і 18 Конвенції… Асамблея підтверджує свою глибоку стурбованість із приводу відсутності незалежності в судовій системі… Асамблея шкодує, що реформа прокуратури згідно зі стандартами Ради Європи, що є одним із зобов’язань України щодо вступу, дотепер не проводиться. У підсумку прокуратура залишається надмірно централізованою установою з надмірними повноваженнями… Асамблея вітає систематичні запити з боку влади щодо думки Венеціанської комісії стосовно проектів законів, які вони готують. Тим не менш, вона зазначає, що в низці випадків проекти законів, за якими було запропоновано думки, у подальшому були зняті й що рекомендації Венеціанської комісії не були взяті до уваги в законах, які в кінцевому підсумку прийняла Верховна Рада… Асамблея шкодує, що її основні рекомендації, а саме: прийняття єдиного Виборчого кодексу й запровадження регіональної пропорційної системи виборів, не були виконані.
Лише кілька тижнів тому Європейський Союз (ЄС) парафував Угоду про асоціацію для поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі з Україною, але відмовився назвати Україну європейською країною на підтвердження її права одного дня стати членом ЄС. ЄС попередив Україну, що будь-який подальший процес є зумовлений поверненням України до верховенства права.
Нашою метою є не тільки звернути вашу увагу на умови та порушення прав людини, згадані раніше, а й щоб застерегти щодо дечого значно гіршого, що, як ми відчуваємо, може статися в майбутньому, якщо процес не зупинити. Кілька тижнів тому два студенти з міста Херсона на півдні України розмістили листівки, які висміювали президента України як колишнього засудженого злочинця. Вони були заарештовані за цю діяльність, хоча є очевидним, що це — явно не злочин. Їх було затримано на кілька годин, їхні помешкання були обшукані, потім їх відпустили, бо ці дії не є злочином. Студентів і далі продовжують лякати адміністративними штрафами.
Міжнародні організації, такі як ОБСЄ, ПАРЄ та ЄС, висловили занепокоєння з приводу дотримання прав людини режимом Януковича в Україні. УВКЛП і сама ООН зберігають мовчання. На нашу думку, яка базується на тому, що людські права погіршилися за час керівництва країною Януковича, відтоді як він обійняв свою посаду, відсутність застереження такої важливої установи, як УВКЛП, може підштовхнути Януковича до подальших експериментів, здається, абсолютно безкарно. Ми сподіваємося, що УПП буде запобігати будь-якому подальшому сповзанню України в тоталітаризм».
СКУ так і не одержав повідомлення, що було зроблено в цьому напрямку.

На інші теми
Представники СКУ інколи, також брали участь у заходах, які не завжди були влаштовані офіційними структурами ООН або відбувалися не на самій території ООН, а радше були підготовані неурядовими організаціями в рамках програми ООН або влаштовані окремими Місіями при ООН. Зокрема, СКУ вважав за важливе інколи виступати спільно з іншими народами, зокрема тими, які постраждали впродовж історії. У розділі про Голодомор і інші трагедії вже згадувалося про конференцію кримських татар, яка відбулася 20 квітня 2010 року в рамках програми ООН автохтонних народів, яку зорганізувала неурядова організація кримських турків і татар. При цьому слід наголосити, між СКУ та речниками цієї організації що існує двостороння співпраця.
Можна навести ще й такі приклади співпраці СКУ з іншими, зокрема потерпілими, народами:
* 26 січня 2009-го представники СКУ брали участь у відкритті художньої виставки у Віденському кафе при штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку з нагоди відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв єврейського Голокосту, яке було влаштоване Постійним представництвом України при ООН разом із народним художником України М. Туровським. День пам’яті жертв Голокосту був оголошений резолюцією ГА ООН від 21 листопада 2005 року. У заході взяли дуже активну участь представники єврейської громади, зокрема з Нью-Йорка, а також українці. Виступали посол України Сергеєв і художник М. Туровський.
* 9 листопада 2009 року представник СКУ взяв участь у конференції Постійного представництва України при ООН в Українському інституті Америки на тему знесення берлінської стіни. Крім посла України виступали посли Польщі, Чехії, Грузії, Албанії, Угорщини та польські й українські науковці, а також речник кримських татар. У дискусії представник СКУ звернув увагу на конференцію в Ялті 1945 року й зауважив, що фактично Захід допоміг встановити обставини, які призвели до виникнення «залізної завіси», вказуючи на непоборність духу поневолених народів, які спільними власними зусиллями змогли цю стіну звалити.
* 27 січня 2010-го представник СКУ брав участь у конференції на тему «Міжконфесійний відгук на «Голокост» 65 років пізніше». Конференцію влаштували єврейська організація «Бнай Брит», а спонсором було Постійне представництво Чеської Республіки при ООН.
* 22 вересня 2011 року представник СКУ брав участь у нарадах «Діалогу відкритого шатра», влаштованого Постійним представництвом Ізраїлю при ООН. На цей захід СКУ дуже інтенсивно запрошували речники єврейської громади, які зараз проживають в Україні.

Росія переслідує СКУ
У розділі про російських шовіністів уже було згадано, що 2007 року СКУ вніс звіт про свою діяльність за 2003-2006 рр. Комісія неурядових організацій, яка розглядає такі звіти, подала два запити, на які СКУ відповів спершу листом, а пізніше — ширше у формі документа. На відкритій сесії Комісії в травні 2008-го з’ясувалося, що тільки одна країна, Російська Федерація (РФ), настоює на неприйнятті звіту СКУ.
Звідтоді двічі на рік, наприкінці січня — початку лютого й у травні, щороку зустрічаються Комісії неурядових організацій. Щоразу з 2007 року на пропозицію РФ Комісія відхиляла звіт СКУ. Цікаво, що під час майже кожного розгляду РФ висувала щораз нові претензії до СКУ. Ось 22 травня 2009-го Комісія подала два нових питання: «Окресліть географічні реґіони, у яких ви дієте. Поясніть, із якими державними й офіційними структурами в Україні ви працюєте».
СКУ відповів: «Ми діємо в Північній і Південній Америці, Європі, Азії й Австралії. Ми готові подати список країн, де ми – активні, якщо цього бажаєте. Що ж до уряду України, то ми співпрацюємо з усіма державами, безпосередньо чи опсередковано, включно з Україною, Канадою, США, Австралією, європейськими країнами, коли вони діють на користь українського народу, зокрема в площині захисту людських прав, як це окреслено в Універсальній декларації ООН. Наша праця з будь-якою державою відбувається винятково на добровільній основі та може бути припинена з хвилиною, коли цей проект переходить межі нашої місії».
28 лютого 2010 року Комісія спрямувала до СКУ нове питання: «Просимо пояснити позицію вашої організації щодо прославлення нацистських воєнних злочинців». 4 березня 2010 року СКУ відповів: «СКУ виступає поти прославлення нацистських воєнних злочинців, комуністичних злочинців чи будь-яких інших злочинців».
3 серпня 2010 року Комісія подала ще три питання: «Існує основна відмінність на вашому веб-сайті між англомовним українським варіантами. Особливо в цьому стосунку просимо пояснити ідеалізацію нацистських воєнних злочинців, що проявляється на вашому веб-сайті. Просимо пояснити позицію вашої організації щодо ідеалізму та націоналізму. Просимо пояснити ставлення вашої організації до людини, яка була екстрадована до Німеччини з Росії, оскільки була заангажована в Другій світовій війні. З інформації вашого веб-сайту ми зрозуміли, що ваша організація зверталася до ЄС і інших правових структур, щоби звільнити Івана Дем’янюка».
5 серпня 2010 року СКУ надав відповідь: «Ні англійський, ні український варіант нашого веб-сайту не ідеалізує нацистських воєнних злочинців. Ми вважаємо ваше звинувачення зовсім безпідставним і просимо негайно його відкликати. Ми цінуємо ідеалізм, очевидно, для нас він більш підходить, ніж матеріалізм, і шануємо націоналізм усіх націй, якщо він – не екстремальний на кшталт шовінізму. Як наприклад, російський націоналізм, який історично межує із шовінізмом і імперіалізмом.
Наша організація немає стосунків з Іваном Дем’янюком. Наше подання до ЄС було зумовлене незрозумілою юридичною аргументацією німецького уряду, який розпочав процес проти п. Дем’янюка. У нашому прес-повідомленні від 20 листопада 2009 року, ми сказали таке: 29 липня 1993 року Верховний Суд Ізраїлю видав остаточне рішення, що Іван Дем’янюк не був Іваном Грозним із «Треблінки», у чому його обвинувачували. Тоді 18 серпня 1993 року Верховний суд Ізраїлю відкинув прохання (прокуратури) розпочати переслухання щодо нового обвинувачення, нібито Іван Дем’янюк скоїв злочини в «Собіборі», бо поновна розправа за тим обвинуваченням була би неправильною та суперечила би юридичному принципу, що людину не можна судити за ті самі злочини двічі. Верховний суд, відкинувши прохання, сказав: «Присутність Дем’янюка в таборі «Собібор» було згадано в акті обвинувачення й у інших документах, які були представлені як доказовий матеріал в оригінальному процесі та під час апеляції. Тим більше, прокуратура аргументувала при апеляції, що суд може визнати Дем’янюка винним за злочини, вчинені в «Собіборі», тому що ці злочини були доведені перед судом і підсудний мав нагоду боронитися від цих обвинувачень. Подібно, приналежність Дем’янюка до «Травників» також була предметом розгляду суду. Наше прес-повідомлення було базоване, між іншим, на двох важливих рішеннях Верховного суду Ізраїлю, що дає нам дуже серйозну підставу ставити під питання нинішні процеси в Німеччині, де обвинувачення в злочинах у «Собіборі» є основою цих слухань».
Комісія неурядових організацій знову засідала 16-24 травня 2011 року. 10 жовтня 2011-го було спрямоване від Комісії ще одне запитання: «Прошу пояснити ставлення вашої організації до недавнього відомого судового рішення щодо нацистського злочинця». Представник СКУ відповів проханням уточнити, про яку справу йде мова. Голова відділу неурядових організацій Андрей Абрамов указав на справу Івана Дем’янюка.
Головний представник СКУ відповів: «Дозвольте на початок сказати, що прохання про пояснення нашої позиції щодо недавнього рішення німецького суду стосовно Івана Дем’янюка виходить трохи поза рамками нашого Звіту за 2003-2006 рр. Однак, беручи до уваги, що, може, такі запитання є способом переслідування нас російською державою, яка сидить у Комісії розгляду, наша позиція є така: «Справа, яку німецький уряд вніс проти Івана Дем’янюка, була, за нашою оцінкою, неморальною, неправдивою та політично вмотивованою. Вона була неморальною, бо була справою, де злочинці судять свої жертви за злочини, заподіяні ними самими. Прошу зауважити, що Іван Дем’янюк, на що всі погодяться, був вояком Червоної армії, якого нацистська Німеччина взяла в полон до примусової служби. Дальше обвинувачення було неправдиве, бо було вибіркове без виміру самого злочину. Дем’янюкові не закидалися будь-які специфічні злочини. Радше, йому закинули, що він був причетним до вбивства майже 30,000 людей тільки тим, що був присутнім на місці, де ці вбивства відбулися. Ви могли би зауважити, що за подібні прорахунки нікого не звинувачено й не засуджено. Радше, усім німцям, які служили Рейхові тільки як гвинтики, було надано амністію в 1960-х рр. Щодо політичної мотивації гадаю, що Комісія повинна була передати це питання одному зі своїх членів, до речі: представникові РФ, що сидить у Комісії. Якщо РФ не бажає вияснити цей аспект справи, я радо прийду на наради Комісії на наступній сесії, щоби про це докладно подискутувати».
Комісія знову розглядала звіт на початку лютого 2012 року. Тоді п. Абрамов скерував від Комісії нові запитання: «У найновішій відповіді, яку подала ваша організація, вказано, що РФ відповідальна за політично вмотивоване рішення німецького суду проти воєнного злочинця Івана Дем’янюка. Чи це означає, що СКУ вірить, що в Німеччині немає незалежного судочинства та що німецькі суди відкриті до чужого впливу?
Згідно з резолюцією ЕКОСОК 1996/31, наступні принципи застосовуються у встановленні консультативного статусу для неурядових організацій: 1.Організація займатиметься справами, які входить до компетенції Економічної й Соціальної ради та її філій; 2. Мета й завдання організації збігаються з духом, місією та принципами Хартії ООН. У травні 2011-го організація вислала листи до деяких європейських інституцій нарікаючи на позицію лідера однієї з європейських країн щодо справ закордонної політики. Прошу пояснити, як збігаються ці листи з мандатом ЕКОСОК і Хартією ООН. Прошу пояснити, чи організація бере під увагу позиції неурядових організацій членів СКУ у виконанні своєї діяльності».
СКУ відповів більш стисло: «СКУ не вірить, що нема незалежного судочинства в Німеччині. Оскільки Комісія не подала, про які листи йде мова з травня 2011-го, ми переглянули всі листи СКУ з травня 2011 року та можемо підтвердити, що вони збігаються з місією та принципами ООН, а також із мандатом ЕКОСОК, який каже: «ЕКООК був створений під Хартією ООН як основний орган для координації економічної, соціальної та подібної праці… ЕКОСОК служить центральним форумом для дискусій міжнародних економічних і соціальних справ і для формулювання рекомендацій політики, що стосується держав-членів і системи ООН. Вона відповідальна за: поширення вищих стандартів життя, повне затруднення й економічний і соціальний прогрес; ідентифікування розв’язки міжнародних економічних і соціальних проблем; уможливлення міжнародної культурної й освітньої співпраці, заохочення універсальної пошани до людських прав і основних свобод».
СКУ бере під увагу позиції всіх наших членів у виконанні своєї діяльності, включно із членами – неурядовими організаціями». Комісія зустрічалася наприкінці травня 2012 року, звіт СКУ був на порядку денному, але його розгляд знову був відкладений.
7 квітня 2011 року СКУ подав чотирирічний звіт діяльності за 2007-2010 рр. для розгляду Комісією неурядових організацій ООН. На нарадах у травні 2012-го Комісія неурядових організацій ООН розглянула нові звіти 150 неурядових організацій і прийняла 149, відхилила один — від СКУ. На нарадах у січні 2013 року обидва звіти СКУ знову було відхилено.
Не треба втрачати надію. Членство РФ у Комісії неурядових організацій закінчується 2014 року. Щоправда, Росія, мабуть, знову внесе свою кандидатуру. Може, Україна до того часу стане нормальною й СКУ буде мати захисника? Побачимо.

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply