Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Спілці української молоді — 90 років

Автор:

|

Липень 30, 2015

|

Рубрика:

Спілці української молоді — 90 років
Спілка української молоді в Канаді

Спілка української молоді в Канаді

Спілка української молоді (СУМ) з часу свого утворення 1925 року у Києві була організацією підпільною та політичною. Підпільною до такої міри, що деякі дослідники вказували, що СУМ як реальної молодечої структури зовсім не було, а був він радше вигаданий радянською владою, щоб розправитися та придушити українську патріотичну інтелігенцію. Про це свого часу писав Гелій Снєгірьов, актор і кінематографіст, а пізніше — дисидент, боронячи свою матір, котру 1937-го репресували за діяльність її батька в Союзі визволення України (СВУ). При цьому п. Снєгірьов спаплюжив Миколу Павлушкова, засновника СУМ, як «аґента» каральних органів, котрий давав свідчення проти свого дядька Сергія Євремова й інших членів також «не існуючого» СВУ.
Слід підкреслити, що аналіз оповідки п. Снєгірьова «Набої для розстрілу» базувався виключно на повідомленнях совєтської преси, котра служила для пропаганди серед населення. Він не мав доступу до архівних матеріалів чи свідчень ще живих учасників СУМ із тих часів.
Конкретну структуру СУМ чи СВУ зараз важко з певністю встановити. Бо такі були часи большевицької окупації та сталінського терору. Члени СУМ працювали, імовірно, по п’ятірках, аби кожен член міг знати не більше, ніж чотирьох інших друзів. Історичним фактом є те, що члени СУМ 1927 року, в першу річницю вбивства отамана Симона Петлюри в Парижі, розповсюджували листівки на Софійській площі. Тоді ще був чинним Софіївський собор, де раніше служив Василь Липинський, митрополит Української автокефальної православної церкви (УАПЦ).
Точно встановлено, що після Харківського процесу Миколу Павлушкова запроторили на Соловецькі острови. Згодом він потрапив до конвою в’язнів, котрих повезли в Карелію. Там патріота розстріляли і його кості покояться в мочарах Сандермоху, недалеко від Фінляндії. Там спочивають також тіла розстріляних Леся Курбаса, Миколи Зерова та понад 500 українців, котрих серед більш ніж тисячі в’язнів чекісти холоднокровно розстріляли впродовж чотирьох днів восени 1937-го. Після проведення розкопок товариство «Меморіал» у Карелії зберігає список їхніх імен (загалом — 1 111 прізвищ) у маленькому музеї. На їхніх могилах стоять хрести.
Харківський показовий суд був першим промовистим кроком режиму Сталіна, що постановив терором знищити українську націю, спочатку викорінивши її інтелігенцію, а після цього — й духовенство — через ліквідацію УАПЦ. Та, врешті, спрямував «смертоносний удар» в серце української нації — її традиційне село, організувавши Голодомор 1932-1933 рр.
Наталя Павлушкова, сестра засновника СУМ, подала у своїх спогадах після війни багато нової інформації про цю організацію та свого брата. Однак існує ще й чимало іншого достовірного матеріалу на цю тему. Все це вказує на те, що СУМ справді існував і діяв, що з ним розправилися на Харківському процесі та що Микола Павлушков був його головою.
Традиція таємних студентських організацій — таких як «Товариство тарасівців» і «Товариство самостійників» — існувала в Києві й інших містах царської Росії ще до революції 1917-го. Цю традицію самостійники продовжували й після большевицької навали в 1920-1930-х рр. Це призвело до жорстокої розправи над ними в часи так званого Великого терору, затіяного Сталіним. Про це вже існує новий розділ в історії України під назвою «Народна війна», яку написав Роман Круцик, дослідник київського «Меморіалу» (www/narodnaviyna.org.ua).
Так само як доведено, що тлінні останки Миколи Павлушкова спочивають у лісах Сандермоху, історичним фактом є те, що з ініціативи Організації українських націоналістів СУМ було відновлено в еміґрації 1946 року в Авґсбурзі (Німеччина), у таборі переміщених осіб. СУМ відновили вже як суто молодечу виховну організацію, в основу якої було покладено концепцію скаутингу — принесеної в цю структуру патріотами-пластунами зі Західної України, та концепцію національного виховного ідеалу, розробленого педагогом Григорієм Ващенком із Полтави — внесену молодими націоналістами-східняками.
Таким чином уже тоді в концепцію СУМ було втілено соборницьку ідею «схід і захід разом», яка тріумфувала під часи Помаранчевої революції та Революції гідності вже в наш час.
Можна ствердити, що СУМ існував із самого дня свого народження 1925-го в Києві й виник серед учнів Першої української гімназії, названої також «Петлюрівською», де ректором був В. Дурдуківський, котрий працював із великим колективом відомих викладачів-патріотів. Організація працює і досі, відновивши після проголошення незалежності 1991 року свою повноцінну та життєздатну структуру також і в Україні.
Відновлений після війни СУМ спершу проходив активний період організації первинних структур та осередків в переселенських таборах Німеччини. Потім, після виїзду численних переміщених українців за океан та в інші країни Європи, СУМ поширювався на різних теренах і континентах.
Із перших днів свого відновлення у діаспорі СУМ була «пробоєвою» організацією. Так її члени характеризували себе у своєму журналі для молоді «На варті». Центральний комітет СУМ видав заклик боротися «Проти московсько-большевицького варварства»: «Як відомо, большевицькі репатріяційні комісії під час репатріяційної акції вивезли «на родіну» багато тисяч української молоді. Замість обіцяної волі, там замкнули їх в концентраційні табори і нелюдським способом використовують на каторжних роботах. Серед тих каторжників є велика частина наших братів і сестер — української молоді. Тому Спілка української молоді… повинна організувати протести проти большевицького варварства над українською молоддю в краю, та заманіфестувати перед світом готовість допомогти своїм молодим друзям в Україні. Справою чести кожного Крайового комітету буде гідно та солідно провести згадані демонстрації-протести, залучивши до них
широкі маси українського суспільства на еміґрації».
Таким був і залишився діаспорний СУМ упродовж майже 70 років. Радянські писаки на замовлення — навіть ті, котрі після настання Незалежності стали галасливими «патріотами», порівнювали діаспорний СУМ із «гітлерюгендом» і фашистами. А сумівських виховників називали не інакше, як бандерівськими «майстрами удару в спину», котрі нібито в таборах під Нью-Йорком вчили молодь убивати.
Так, молодь виховувалася на «пробоєвих» засадах. СУМ від цього не відмовлявся. Її називали політичною структурою. СУМ не відмовлявся від цього. Впродовж десятиліть сумівці вели боротьбу з ворогами України. І робили це в такий спосіб, який був їм доступний. Боротьба за незалежність було центральним кредо сумівського виховання.
В останні два роки найновіших випробувань для українського народу сумівці в Україні та діаспорі перебувають на передовій лінії на Майдані. Коли розгорілася війна з Росією, члени СУМ із України захищають свою землю і народ у лавах бійців антитерористичної операції. А в діаспорі — стоять у перших рядах демонстрантів проти новітнього російського імперіалізму. Світове українство з його громадськими та представницькими організаціями неможливо зараз уявити без провідних активістів із виховної кузні СУМ, бо майже всі центральні структури тепер очолюють віддані вихованці СУМ.
Десять років тому я був у Сандермосі. Було спекотне вологе літо, комарі кусали немилосердно. Я стояв на землі, в якій лежав прах Миколи Павлушкова. І подумав тоді: «Правду писав упівський поет Іван Ірлявський, що «життя розквітає на мертвім, що зродилось в огні боротьби». Натомість, Гелій Снєгірьов писав про п. Павлушкова зневажливо — «прищавий хлопчик Коля».
Й я подумав: «На таких «прищавих хлопчиках» виросло вже кілька поколінь свідомих українців, а виросте — ще більше. Честь і слава таким хлопчикам, котрих родить постійно наш народ. Вони не дозволять нам пропасти й, як кажуть, «не віддадуть Вкраїну москалям». Завжди буде кому «Честь України боронити!». На многая літа, дорогі сумівці!

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...