Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Неоцінений скарб

Автор:

|

Липень 11, 2013

|

Рубрика:

Неоцінений скарб

Уже понад 90 років минуло, відколи його оформили вихідці з України після втрачених визвольних змагань Української Народної Республіки. Про історію Українського вільного університету (УВУ) писали старші покоління. Вони його, зрештою, розбудовували та фінансували. Молодші теж дещо допомагали, інколи брали участь у цій роботі, але, мабуть, не могли собі уявити, чим він буде у ХХІ ст. А він став неоціненим доробком не тільки української діаспори, яка його ставила, а й непересічним скарбом усієї нашої нації. Він поєднав сили діаспори та незалежної патріотичної України так, як, напевно, жодна інша інстанція цього не зуміла.

Тепер провід університету — у руках науковців з України та діаспори. Ректор — з України, декани трьох факультетів — з України та з діаспори, професорський склад — різноманітний і, до речі, навіть не виключно український. Наприклад, україністику викладає австрієць. Увесь освітянський персонал заавансований надзвичайно великим знанням і досвідом.
Але найцікавіше — це склад студентів. Вони — переважно з України. Але не тільки зі Львівської, Тернопільської та Франківської областей. Велика частина їх – із Донецька, Луганська, Чернівців, а також із Криму. Усі розмовляють бездоганною українською мовою та проявляють глибоке зацікавлення україністикою, філософією, історією й економікою. Оскільки УВУ займається магістерськими та докторськими дипломами, студенти УВУ — надзвичайно ерудовані. УВУ також надає можливості вивчати англійську та німецьку мови та в майбутньому повернути педагогічні курси для вчителів україністики.
Університет розташований у престижній частині Мюнхена, у країні, яка традиційно виявляла не найбільшу приязнь до українських справ, однак у цьому випадку уряд Баварії надає наукові й освітні кредити, як і дипломи абітурієнтам УВУ. Щоби здобути магістерський диплом на одному з трьох факультетів УВУ, треба відбути три семестри, тобто півтора року навчання із цього предмету. Подібна історія – і з докторантськими студіями, які завершуються дисертацією та її захистом.
УВУ займається також видавничою діяльністю. Зараз готується конференція та видання її матеріалів із нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, також буде видана збірка Лесі Українки українською та в перекладі німецькою мовою.
У приміщенні УВУ відбуваються теж різні наукові й культурні заходи. Тут є надзвичайний архів понад 90-літньої діяльності, переважно впорядкований, але потрібне ще технічне впорядкування, а також і надзвичайна бібліотека українських і чужомовних книжок на українську тематику, є навіть раритетні видання. Почався процес електронного впорядкування наявної літератури та документації.
УВУ вважається центром україністики серед чужого моря, у центрі Західної Європи. Для науковців з України це ще й віконце, аби в майбутньому вийти на вищі студії в західному світі. Нинішній УВУ надає ці дві можливості. Мабуть, університет має ще й третю характеристику: це – місце зібрання українців і неукраїнців, зацікавлених українською наукою, як із Заходу, так і зі Сходу.
Як фінансується УВУ? З оплати за навчання самих студентів, а також із інвестицій фонду при Товаристві приятелів УВУ, оформленого з різниці перепродажу попереднього приміщення УВУ та купівлі нового, що становить приблизно 4,5 млн EUR, і Фундації УВУУ в США з активом понад 3 млн USD. Однак ці джерела спроможні дати тільки основу фінансування УВУ. Потреби розвитку української науки зараз вимагають значно більших коштів.
Тобто, українська наука потребує меценатів. Це добре розуміли попередні покоління, які, в основному, улаштували базу сьогоднішнього основного капіталу УВУ. Ці покоління також намагалися організувати українські центри в неукраїнських західних університетах із більшим чи меншим успіхом. Чому інколи з меншим? Бо, на жаль, часом центр української науки ніби є, але він не дуже прихильний саме до української науки.
Таке не може статися з УВУ, бо поза Україною це — єдиний високоосвітній український науковий центр, який перебуває й мусить залишитися в українських руках. Зараз не стоїть питання про його збереження, бо він має основу фінансового та професійного забезпечення. Однак тепер перед ним відкриваються можливості ширшого розвитку як для України, так і для української діаспори.
Усе залежить від академічного напрямку та розумної господарки його керманичів. Також від управ його двох головних джерел фінансування, але не менше – від благодійних людей, які розуміють, що розвиток нації, тим більше нації, яку нищили фізично та духовно століттями, але вона показала себе невмирущою, вимагає фізичних і духовних цінностей та інвестицій для розвитку науки про націю та підготовки її високоосвічених носіїв. Не будьмо байдужими!

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...