Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 17, 2019

Катерина Бондар: «Голодомор був геноцидом українців»

Автор:

|

Січень 09, 2019

|

Рубрика:

Катерина Бондар: «Голодомор був геноцидом українців»

Рафаель Лемкін, визначний юрист, автор терміну геноцид та ініціатор Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього, що була прийнята Організацією Об’єднаних Націй (ООН) 9 грудня 1948 року, розглядав Голодомор як частину радянського геноциду проти українського народу. Катерина Бондар, юрист-міжнародник і науковець, у Гарвардській школі права написала магістерську роботу на тему «Український Голодомор 1932-1933 рр. як Геноцид за міжнародним правом», під керівництвом проф. Ґрен де Бурка. У своїй науковій праці вона стверджує, що «український голод, Голодомор, який є однією з головних трагедій в українській і світовій історії, є геноцидом за міжнародним правом і має бути класифікований і визнаний геноцидом на міжнародному рівні».

«Метою моєї магістерської роботи було дослідити правові аспекти Голодомору»
— Як ви чітко та рішуче дійшли висновку, що Голодомор є Геноцидом, адже в академічному світі ще дотепер є різні погляди на цю тему?
— Справді в наукових працях простежуються кілька відмінних позицій до розуміння Голодомору. Одна з них полягає в тому, що голод був випадковим і небажаним результатом сталінської колективізації, політики закупівель зерна та неефективного адміністративного управління, і був трагедією, спільною для всіх народів СРСР. Цієї позиції притримуються здебільшого російські науковці. Значна ж частина вчених вважає, що голод був штучним і спричинений Сталіним із метою примусити до колективізації, тобто що голод був соціальним класовим геноцидом. Згідно з третьою позицією, Голодомор має національний вимір і був геноцидом українців. Головне питання полягає в тому, чи голод був частиною ширшого явища в СРСР внаслідок політики сталінської колективізації, чи він був спеціально спрямований проти українців. Тобто питання в тому, чи він був спрямований насамперед проти селян чи українців?
Метою моєї магістерської роботи було дослідити правові аспекти Голодомору 1932-1933 рр., а саме підстави юридичної кваліфікації як геноциду, адже злочин геноциду має особливу природу серед інших злочинів проти людяності. У моїй праці я застосувала визначення геноциду в Конвенції ООН про геноцид до Голодомору і проаналізувала Голодомор за елементами злочину геноциду: дії, намір знищити, група як об’єкт злочину, і намір вчинити геноцид (тобто намір знищити конкретну групу або частину групи як таку). Дослідження ґрунтувалося на великій кількості джерел, у т. ч. на практиці міжнародних судів, за допомогою яких пояснюється, яким чином усі елементи злочину геноциду присутні в Голодоморі.
— Буде цікаво дізнатися більше про вашу магістерську працю, але спершу розкажіть про ваше походження, батьків, оточення, молоді літа, і початок вашого зацікавлення в історії нашого народу…
— Я народилася в Києві 1988 року і виростала в Києві. Мої батьки — з різних реґіонів України. Вони приїхали на навчання до Києва і залишилися там жити. Батьки виховали нас, мене та мою сестру, в українському дусі, з повагою до українських традицій, історії, мови, культури, церкви. Ми з сестрою брали участь в українській скаутській організації «Пласт», входили до куреню Марусі Богуславки, моя сестра Олена Бондар очолювала київський осередок (станицю) «Пласту», була однією з тих, хто відновив французький осередок «Пласту», і зараз вона голова «Пласту» у Франції. В шкільні роки я навчалася в ґімназії ім. Тараса Шевченка, а потім в Українському гуманітарному ліцеї Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Ліцей запрошував багато визначних діячів культури, науки, політики, з котрими було цікаво спілкуватись, проводили виставки, семінари і конференції. Серед улюблених предметів були українська й іноземні мови, історія України й українська література, правознавство. Ще в ліцеї я обрала правничий клас, цікавилася питаннями прав людини.
— Чи мали ви дідів і прадідів, котрі постраждали від Голодомору?
— Моя мама — родом із Львівщини, де не було Голодомору. Вона казала, що в її родині знали і розповідали про жахи Голодомору, який вирував в Радянській Україні, і що Сталін і його тоталітарний режим штучно створили голод. В родині батька, котрий із Київської області, розповідали про Голодомор дуже мало. Мабуть, це пов’язано з тим, що ця тема замовчувалася довгі роки і не можна було про неї згадувати.

«Навчання в Києво-Могилянці відкрило для мене багато можливостей»
— Розкажіть про ваші студії, що вивчали…
— Після середньої школи (ліцею) я навчалася в Києво-Могилянській академії. В той час написання вступного тестування до академії вимагало спеціальної підготовки і вступ до академії був моїм свідомим вибором. Києво-Могилянська академія мене вабила не лише репутацією факультету правничих студій, а й особливим національним духом. Крім цього, навчання в Києво-Могилянці відкрило для мене багато можливостей, зокрема, участь у міжнародних програмах і перспективах подальшого навчання. Наприклад, впродовж одного семестру я перебувала на навчанні у Варшавському університеті на факультеті права й адміністрації, на спеціальній програмі для іноземних студентів «Школа польського права», де вивчала міжнародне право, право Європейського Союзу і порівняльне право. Також брала участь у кількох навчальних літніх школах в Австрії та Швеції з європейських студій.
Особливо цікавилася міжнародним правом, брала участь у змаганнях із навчальних судових дебатів із міжнародного публічного права та міжнародного інвестиційного арбітражу. Так, 2009 року ми репрезентували Україну на змаганнях із навчальних судових дебатів із міжнародного права ім. Телдерса, які проходять в Міжнародному суді ООН в Гаазі (Нідерланди). Крім цього, цікавилася правами людини. Проходила стажування в Українській Гельсінський спілці з прав людини і в Секретаріаті Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. На п’ятому році навчання написала працю з міжнародних механізмів захисту прав жінок. На магістерській програмі Гарвардської школи права я вивчала міжнародне право, міжнародні права людини, міжнародний арбітраж, міжнародне торгове право, а також деякі курси права США, і після програми готувалася та складала Нью-Йоркський адвокатський іспит.
— Ви також навчалися в Женеві (Швейцарія)?
— Авжеж, я завершила магістерську програму з міжнародного вирішення спорів Женевського університету та Женевського інституту міжнародних відносин і розвитку. Це унікальна програма, в якій викладають визначні професори й арбітри, в якій я вивчала спеціалізовані та практичні курси з міжнародного права, міжнародного арбітражу, медіації, міжнародного інвестиційного та торгового права. Також я навчалася в аспірантурі Інституту держави та права ім. Корецького Національної академії наук України і захистила дисертацію кандидата наук на тему міжнародного інвестиційного арбітражу. Ще я вивчала англійське право та кваліфікована як адвокат в Англії та Вельсі. Мій професійний досвід містить практику в юридичних фірмах й я спеціалізуюся на питаннях міжнародного права, міжнародних комерційних транзакцій, права міжнародної торгівлі та вирішення міжнародних спорів, в т. ч. комерційний та інвестиційний арбітраж.

Тепер визначення Голодомору має міцну документальну основу
— Повертаючись до теми вашої магістерської роботи, розкажіть про свої перші враження від Гарвардського правового факультету (школи права), й про те, як обирали тему магістерської роботи…
— Хоча до навчання в Гарварді я вже мала досвід навчання за кордоном, Гарвардська школа права мене вразила особливостями навчального процесу, стилем викладання і рівнем викладацького складу, зокрема, саме з міжнародного права, досконалим матеріально-технічним станом приміщень і різних інституцій (журналів, студентських організацій, відділів), багатством бібліотеки, надзвичайно великим вибором курсів, семінарів, конференцій, юридичних клінік, спрямованістю багатьох курсів на практичні навички, й особливо високим рівнем підготовленості й активності студентів. Я отримала вагомий досвід для моєї подальшої професійної діяльності й юридичної практики.
Я обрала тему «Український Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид за міжнародним правом», оскільки ця тема стосується України і водночас міжнародного публічного права. Тема Голодомору та його юридичної кваліфікації мене хвилювала і з точки зору історичної справедливості, адже Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя мільйонів, але довгий час не досліджувався та замовчувався. Лише завдяки українській діаспорі, ряду українських і зарубіжних публікацій (свідчень очевидців, документів і наукових публікацій) і відкриття доступу до архівних документів, Голодомор зараз є історичним фактом. Все ж світова спільнота, широкий загал не достатньо обізнані про факт, обставини, природу й юридичну характеристику Голодомору. Крім цього, питання політизують, і люди з різними політичними поглядами приходять до різних висновків і тлумачень, незважаючи на доказовість елементів злочину.
Так, Закон України 28 листопада 2006-го визнав Голодомор геноцидом українського народу відповідно до Конвенції ООН про геноцид. Створена Президентом України 2008 року Національна комісія зі зміцнення демократії й утвердження верховенства права дійшла висновку, що визнання Голодомору як геноциду відповідає меті Конвенції про геноцид. 2009-го Служба безпеки України ініціювала провадження у карній справі у зв’язку з Голодомором. 2010 року апеляційний суд міста Києва дійшов важливих висновків про факт злочину і провину Сталіна й інших більшовицьких лідерів у вчиненні геноциду проти українського народу, і спрямованість дій цих осіб проти самого існування частини української національної групи з метою придушення українського національно-визвольного руху. Постановили, що стаття 442 Кримінального кодексу України може бути застосована щодо організації та реалізації геноциду 1932-1933 рр. 2010-го, коли я обирала тему магістерської праці, тема Голодомору 1932-1933 рр. була особливо актуальною для мене, зважаючи на це рішення апеляційного суду міста Києва.
Вважаю, що тепер визначення Голодомору має міцну документальну основу, і важливо, щоб більше вчених досліджували його з точки зору міжнародного права, адже хоча деякі держави чи інституції й прийняли акти визнання його геноцидом, на глобальному міжнародному рівні визнання Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом є досі проблемним і політизованим питанням. Український Голодомор є одним з виняткових злочинів в історії за масштабом і жорстокістю, і заслуговує на визнання та правильну юридичну кваліфікацію на міжнародному рівні.
Мені пощастило працювати над моєю магістерською працею під керівництвом проф. де Бурка, яка в той час викладала в Гарварді, а тепер є професором права і директором Центру міжнародного та реґіонального економічного права та правосуддя Жана Моне в Нью-Йоркському університеті. В Гарвардській бібліотеці є значна секція видань про Україну в т. ч. про Голодомор, що мені було в нагоді при написанні моєї роботи.

Голодомор вчинявся для знищення вагомої частини української нації
— Розкажіть про основні висновки вашої магістерської праці…
— Зазначу, що в моїй магістерській праці я розглядала Голодомор 1932-1933 рр. окремо від інших злочинів комуністичного режиму проти українського народу у ХХ ст. Адже Голодомор 1932-1933 рр. можна розглядати і в поєднанні з іншими злочинами комуністичного режиму як частину геноцидного плану. У цьому плані позиція Рафаеля Лемкіна, автора терміну «геноцид» є актуальною, він розглядав знищення української нації як класичний приклад радянського геноциду, і вказував на спрямованість геноцидного умислу проти української нації й етносу, зокрема, селянства, інтелігенції, політичного корпусу, церковних служителів. Рафаель Лемкін вважав, що геноцид може також здійснюватися як скоординований план різних дій, спрямованих на руйнування фундаментальних основ життя національної групи. Він вважав Голодомор однією з чотирьох складових радянського геноциду в Україні, який він визначив як «поступове знищення української нації». Він стверджував, що Сталін хотів поступово знищити «вибрані та визначальні частини» української нації. До інших складових належать, зокрема, тюремні ув’язнення та депортація інтелігенції, знищення української Церкви та «фрагментація українського народу шляхом вимушеної міґрації».
Метою моєї магістерській праці було довести за допомогою міжнародного права, що Голодомор 1932-1933 рр. можливо і потрібно кваліфікувати як геноцид не лише за широкими визначеннями геноциду, але і за вужчим визначенням, закріпленим у Конвенції ООН про геноцид. Конвенція ООН про геноцид була першою міжнародною угодою, яка визнала геноцид злочином за міжнародним правом і визначила злочин геноциду, при цьому в остаточному тексті Конвенції було закріплене вужче визначення геноциду, ніж розуміння геноциду д-м Лемкіним. Зокрема, через позицію радянської та деяких інших делегацій під час обговорення Конвенції ООН, Конвенція не містить соціальні та політичні групи у переліку груп, які можуть бути об’єктом злочину геноциду. Геноцид визначено в Конвенції таким чином:
«Будь-які з наступних дій, здійснюваних із наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
a) вбивство членів цієї групи;
б) завдавання тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
в) навмисне створення членам групи життєвих умов, розрахованих на повне або часткове знищення групи;
г) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей у середовищі групи;
д) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі».
Проаналізувавши Голодомор 1933-1933 рр. поетапно за визначенням геноциду в Конвенції ООН про геноцид, я дійшла висновку, що Голодомор 1933-1933 рр. відповідає геноциду за визначенням Конвенції ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Він має бути класифікований і визнаний як геноцид на міжнародному рівні. Голодомор як геноцид має засудити міжнародна спільнота для відновлення історичної справедливості і для недопущення повторення таких злочинів будь-де у світі.
Важливе значення в роботі займає визначення групи об’єкту злочину геноциду, а саме: української національної групи (в значенні базованої на українському етносі громадянської і політичної нації), а також конкретних факторів, що свідчать про намір (умисел) знищити українську національну групу як таку. Такими є період, коли відбувався Голодомор, територія, яку він охопив, і характер і види заходів, які його спричинили та супроводжували. Серед особливостей українського Голодомору: особлива жорстокість заходів (конфіскація всіх продуктів харчування, ізоляція сіл, закриття кордонів, відмова від іноземної допомоги), територія (згідно з історичними даними єдиним важливим реґіоном, який зазнав голоду в період із листопада 1932-го до літа 1933 року, була територія, яку населяли переважно українці), масштаби трагедії, історичний контекст, а саме: завершення політики українізації та репресії проти інтелігенції, наявність доказів геноцидного умислу в правових документах, резолюціях і директивах комуністичної партії та радянських органів і висловлюваннях партійних лідерів того часу.
Голодомор відбувався у період наступу на українську політичну, культурну та релігійну еліту, припинення політики українізації й охопив дві конкретні географічні території, заселені переважно етнічними українцями (Східна Україна та Кубань). Умисні дії, заходи, акти, які спричинили Голодомор, були сплановані для фізичного знищення та створення ситуації, несумісної з життям значної частини українського селянства, що було фундаментом української національної групи (в той час селяни становили 80 % населення Радянської України). Голодомор вчинявся для знищення вагомої частини української нації як ворожої до радянського режиму й як нації, що в перспективі могла використати своє право за радянською Конституцією на самовизначення та формування незалежної держави. Тобто в моїй роботі Голодомор розглядається в т. ч. як ефективна превентивна акція, спрямована на те, щоб підірвати потенціал нації, позбавити українців духовних і національних цінностей, знищити прагнення до незалежності й остаточно вирішити українське національне питання.
У своїй магістерській праці я також торкаюся питань визнання українського геноциду. Кінцевою метою мала б бути резолюція ООН про оголошення українського Голодомору геноцидом чи створення міжнародної комісії з встановлення істини або спеціальний міжнародний трибунал на кшталт Нюрнберзького трибуналу та Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії та Руанді. Україна повинна домагатися визнання Голодомору геноцидом на міжнародному рівні послідовно, правове визнання геноциду вимагає сильної політичної волі та дій на національному і міжнародному рівнях. Зараз надзвичайно важливим є підвищення обізнаності, наукові публікації та дипломатія. Дуже хочеться, щоб про Голодомор згадували не лише в його роковини.

Діаспорі відводиться важлива роль у збереженні української мови, культури, історичної пам’яті
— Нашим читачам було б цікаво почути ваші враження від українських інституцій за кордоном та українську діаспору…
— Я відвідувала українські інституції та заходи в українських організаціях, церквах, музеях, школах, при іноземних представництвах України і спілкувалася з діаспорою в США, Канаді, Німеччині, Франції та Швейцарії. Українській діаспорі відводиться важлива роль, вдячність і низький уклін у збереженні української мови, культури, історичної пам’яті. Щодо питання українського Голодомору, то завдяки діаспорі проводять важливі наукові конференції, а найважливіше — питання визнання Голодомору стають предметом міжнародної дискусії, дискусії в парламентах різних країн. Так, на початку жовтня 2018-го Сенат США ухвалив резолюцію, в якій було визнано висновки Комісії 1988 року щодо українського Голодомору й однозначно зазначено, що «Йосип Сталін і його оточення вчинили геноцид проти українців у 1932-1933 рр.». У США вже 21 штат визнав Голодомор Геноцидом українського народу.
Під час написання магістерської роботи я консультувалася з фахівцями Українського наукового інституту Гарвардського університету і користувалася їхньою бібліотекою. Торік я мала можливість викладати курс із міжнародного інвестиційного права й арбітражу в Українському вільному університеті в Мюнхені (Німеччина) й ознайомилася ближче з цією інституцією, яка сприяє зв’язкам між Німеччиною й Україною, поширенню знань про Україну та науковим дослідженням історії, культури, україністики, правничих та економічних дисциплін, вихованню нового покоління наукових дослідників, політичних і громадських діячів.
— Ви стажувалися в канцелярії Богдана Футея, в суді Федеральних позовів США. Суддя Футей — дуже знана і шанована людина в діаспорі, розкажіть, будь ласка, про вашу співпрацю з ним…
— Мені пощастило стажуватися в канцелярії судді Богдана Футея. Він — визначний юрист, суддя та громадський діяч, котрий, до речі, також писав і виступав із питання юридичної кваліфікації Голодомору. Я отримала дуже корисний досвід під час стажування в його канцелярії та багато дізналася про судову систему і судочинство США й особливо про адміністративне право США. Я ходила на слухання, проводила юридичні дослідження в справах судді Футея (питаннях юрисдикції тощо) і готувала меморандуми в справах.
— Ви працювали в програмі парламентського стажування «Канада-Україна» (CUPP, Торонто й Оттава). Які у вас були враження від програми?
— Так, завдяки CUPP, Ігорю Бардину, керівнику програми, і видатних канадців, котрі підтримали українських студентів для участі в цій унікальній програмі, я мала можливість спостерігати за парламентськими процедурами, виборчою кампанією, ознайомитися з життям і громадянським суспільством у Канаді. Під час програми я стажувалася в електоральному офісі Пеґґі Неш, депутатом від Торонто. Цікаво було відвідати українські інституції та заходи такі як Інститут святого Володимира, редакція газети «Гомін України», український фестиваль у Торонто, поспілкуватися з діаспорою, також дізнатися про важливу роль української діаспори в політичному та громадському житті Канади.

Розмовляв Петро Яр. Пясецький

P. S. Якщо хтось хоче отримати дисертацію пані Катерини Бондар, будь ласка, зверніться за електронною поштою piaseckyj@gmail.com.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...