Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 22, 2018

«Коли приїхала в Україну, найбільше захотілося стиглого помідора»

Автор:

|

Вересень 29, 2016

|

Рубрика:

«Коли приїхала в Україну, найбільше захотілося стиглого помідора»

Інна Резниченко

Львів’янка Інна Резниченко 20 років тому поїхала в Австралію. Мешкає у Мельбурні. Якось її запросили на весілля. Попередили: замість подарунка кожен гість має покласти в конверт 250 AUD. Запросили 200 гостей. Інтер’єр ресторану, сервірування столів були на найвищому рівні. На кожному столі була пляшка горілки (більше алкоголю до кінця весілля не ставили), тарілка зі салатом і щось манюсіньке. Усе це швидко з’їлося і випилося, а мами наречених нишком докладали на тарелі канапки, принесені з дому. Святкували чотири години. Гості пішли додому голодні та розчаровані.

Австралійці — економні
— В Україні святкові столи вгиналися б від розмаїття страв, — зазначає п. Інна. — А австралійці — економні. На відміну від австралійців, еміґранти з екс-СРСР весілля святкують точнісінько, як і на батьківській землі, — на широку ногу: на столах хіба що пташиного молока бракує, а горілки — скільки забажаєш. Запрошують до 200 гостей. Так само й обідають у ресторанах. Австралійці поїли, погомоніли та й розійшлися. У російських ресторанах еміґранти, крім того, що люблять багато та смачно попоїсти, ще й добряче п’ють, досхочу танцюють, після цього можуть і побитися. Саме в російському ресторані ми з чоловіком та його співробітниками-австралійцями святкували Різдво. Замовили меню на 35 AUD із людини. Заходимо, а на столах — холодних закусок, яких тільки душа забажає: холодець, шинка, ковбаса, червона ікра. Австралійці поїли та чекають десерт. А замість солодкого приносять шашлики, кури та хачапурі. Наші друзі дивувалися: це ще не все? А коли почалася дискотека, австралійці зробили великі очі. Коли десерт і каву подали, австралійці навіть їх не скуштували: місця на солодощі у шлунках вже не було.
— Чи правда, що в Австралії більше чоловіків, ніж жінок, відповідно знайти свою другу половину чоловікам складно?
— О, так. Жінки знають собі ціну. Оскільки їх менше, їм є серед кого обирати. Молодь під вінець не поспішає. 18-19-річних матерів, як в Україні, тут не побачиш. Після закінчення школи діти рідко живуть під одним дахом з батьками. Під час навчання в університеті студенти орендують квартиру, живуть комуною — по семеро-восьмеро. Молода пара спочатку живе у цивільному шлюбі, щоб збагнути, одружуватися чи ні. Одружуються у 30-35 років. Шлюб вважають чинним, якщо його зареєстровано або в церкві, або в державній структурі. Якщо двоє прожили «на віру» рік та один день і хочуть розлучитися, то все майно ділять навпіл. У разі незгоди викликають свідків, котрі підтверджують, що чоловік і жінка справді рік жили разом.

Після школи дитина має відпочивати
— Скільки платять, коли народиться дитина?
— При народженні першої дитини — одноразова допомога 600 AUD. Коли народилася друга — 400 AUD. Якщо четверо і більше дітей, то крім фінансової виплати, держава дарує мікроавтобус. За породіллею робоче місце зберігається рік без жодних державних виплат. Немовля можна віддати в дитячі ясла відразу після народження. Серед українських еміґрантів дуже популярні сімейні польські або російські дитсадки. У такий спосіб діти вивчають кілька мов. На одну виховательку припадає четверо дітей, оплата — приблизно 140 AUD на тиждень.
— До якої школи ходив ваш син?
— Школа — болюче питання. Річ у тім, що до п’ятого класу навчання відбувається в ігровій формі, дітям не ставлять оцінок і не задають домашніх завдань. На запитання — чому, вчителі відповідали: після школи дитина має відпочивати. А зі сьомого класу на їхні голови звалюється насичена шкільна програма. Додому задають так багато завдань, що учням складно засвоїти уроки з усіх предметів, бо не звикли до такого режиму. У державних школах батьки купують лише підручники та форму. А навчання у приватних — дороге: 24 тис. AUD на рік, плюс оплата за підручники та шкільну форму. Такий предмет, як сексуальна підготовка, починають вивчати уже з третього класу: розповідають, чим дівчатка відрізняються від хлопчиків. У старших класах учням розповідають про венеричні захворювання й як запобігти вагітності. Дуже подобаються уроки фізкультури. Влітку — теніс, футбол, обов’язковим для всіх є плавання, а взимку — волейбол і баскетбол. Замість хімії, фізики, астрономії є предмет «наука». З дев’ятого класу по 12-й школярі вчать кілька обов’язкових предметів: математику, англійську, історію, решта — на вибір. Кожному випускникові школи дають вільний рік. Більшість юнаків та дівчат їдуть в Америку чи автостопом Європою. Там шукають собі роботу, тільки через рік повертаються додому і вступають в університети. Батьки у вибір професії дітей не втручаються. Багато хлопців іде в армію (вона — професійна) і випробовують себе у різних робочих спеціальностях. Їх одразу забезпечують квартирами.

Австралійці надають перевагу «своїм»
— А вам важко було працевлаштуватися?
— 18 років тому — ні, зараз — важче, бо є багато еміґрантів із усього світу. Оскільки я добре володіла англійською, мене взяли в туристичну агенцію з оплатою 360 AUD на тиждень. 13 років мені обіцяли доплачувати комісійні, однак цього не сталося. В інших туристичних агенціях заробіток був менший, зате доплачували відсотки, залежно від кількості клієнтів. Добре платять людям, котрі виконують фізичну роботу. Дуже цінують спеціальність медбрата (не медсестри), бо їм часто треба переносити хворих на ношах. Така спеціальність там — на вагу золота. А політики, до речі, заробляють копійки. Австралійці надають перевагу «своїм». Я хотіла працювати секретаркою. Мене скерували на курси. Але щоб пройти конкурс, треба було скласти тест: у запропонованому тексті знайти та виправити помилки. Я єдина серед австралійок бездоганно впоралася зі завданням. Та на курси зарахували не мене.
— Цікаво, скільки сім’ї залишається на прожиття від зарплати?
— Наприклад, моя знайома кілька років тому отримувала 600 AUD на тиждень. Чоловік — 750 AUD. У них — двоє дітей. Сім’я платила 300 AUD на тиждень за оренду будинку, 40 AUD — за бензин, 200 AUD — за комунальні послуги, податок на землю. На власні потреби залишалося 450-500 AUD на тиждень. Податок, який залежить від кількості неповнолітніх дітей, безробітних членів сім’ї, — 20-32 % від зарплати. Дуже дорогі цигарки — 12-15 AUD за пачку. На ринок, у кафе добре ходити перед закриттям: продукти можна купити за півціни. Коли ж приїхала в Україну, найбільше захотілося скуштувати нашого стиглого, м’ясистого помідора з городу. Там вони без смаку.

Падають, але все одно одягають підбори
— А як щодо медицини?
— Зі заробітку кожного працівника вираховують 1 % на державну систему медичного обслуговування. Людина безкоштовно може обстежитися в лікарів, лікуватися у шпиталях і зробити операцію, якщо є загроза здоров’ю хворого. Безробітним і пенсіонерам — суттєві знижки на ліки. Коли знайома хотіла прооперувати кісточку на нозі, в неї був вибір: заплатити за операцію (її зробили б у короткий термін) або чекати на безкоштовну три-чотири роки. Існує накопичувальна система: зі заробітку щомісяця відраховують певну суму в пенсійний фонд. Після досягнення пенсійного віку (60 років — жінки, 65 — чоловіки) людині, на її вибір, можуть відразу виплатити накопичувальну суму або «розбити» її помісячно. Якщо немає накопичувальної суми, людина отримує державну пенсію — 300 AUD на тиждень.
— Чим тамтешні жінки відрізняються від українок?
— У будні австралійки ходять без макіяжу, одягаються просто та зручно. Зазвичай, це — джинси, майка, взуття на пласкій підошві. Наприклад, секретарка йшла на роботу та поверталася додому у джинсах і кросівках, а в офісі переодягалася у діловий костюм та мешти на підборах. Одна з наших співвітчизниць 16 років прожила в Австралії, але ніяк не може звикнути до тамтешніх звичаїв. Щодня ходить на високих підборах, на обличчі — макіяж. Якось у дорогій крамниці купувала собі одяг. Продавчиня поцікавилася: «Ви для якогось свята одяг підбираєте?». Насправді ж купувала на щодень.
Коли я працювала в туристичній агенції, раз на рік за рахунок фірми нас скеровували у навчальні тури. Жили в готелі посеред скал. Коли директор готелю дізналася, що я з України, розповіла: «Оселилися в готель «ваші» туристи. Щоранку жінки при повному «марафеті», на височенних підборах ледве підіймаються висіченими у скалі невеличкими та крутими сходинками в ресторан. Падають, але наступного дня все одно вперто одягають підбори. У вашій країні така щоденна мода?»
Розмовляла Валентина Шурин, «Львівська газета»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...