Friday, Oct. 24, 2014

Готується конкурс-2013 «Іду з дитинства до Тараса»

Автор:

|

Січень 17, 2013

|

Рубрика:

Готується конкурс-2013 «Іду з дитинства до Тараса»

На заклик учителів української мови й літератури Злучений український американський допомоговий комітет (ЗУАДК) 2007 року розпочав конкурс «Іду з дитинства до Тараса». Конкурс відбуватиметься в березні по селах, районах, а потім – по областях. Обласні переможці виграють дводенну поїздку до Києва та Канева.

2012-го конкурс відбувся в Чернівецькій, Волинській, Івано-Франківській, Чернігівській, Хмельницькій і Рівненській областях та в Придністров’ї (Республіка Молдова). Відвідини та складання квітів на могилі Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі відбулося трьома турами: 22 травня – Волинська обл., Чернігівська обл., Придністров’я; 17 червня – Івано-Франківська обл.; 29 вересня – Чернівецька обл., Рівенська обл., Хмельницька обл.
Екскурсія розпочалася з Канева, де 19 переможців і по двоє вихователів із кожної області вперше побачили «Дніпро широкий», піднялися на Чернечу гору, поклали квіти на могилу Великого Кобзаря та відвідали Шевченківський музей, де ознайомилися з пам’ятками української історії. Триповерхова будівля поділена на виставкові зали, кожна з яких має свій музичний супровід; підвісною стелею пливуть строфи з віршів поета. Тут багато творів Шевченка-поета, Шевченка-художника, а також його особистих речей і інших експонатів. Шевченкова світлиця несе в собі дух часу, коли жив Великий Кобзар, повсюди відчувається його присутність.
Опісля автобусом переможців підвезли до Києва, де наступного дня переможці відвідали Софійський Собор, Пам’ятник жертвам Голодомору, Києво-Печерську лавру, побували на майдані Незалежності, пройшлися Хрещатиком та навіть покаталися на фунікулері.
Цю дуже гарну й корисну програму схарактеризувала Віра Принько, директор канцелярії ЗУАДК у Києві та провідник цих екскурсій: «Діти отримали фантастично незабутні й сильні враження. Дай, Боже, здоров’я всім жертводавцям цього прекрасного проекту. Він справді має величезне значення для виховання національної свідомості підростаючого покоління українців».
Ось деякі відгуки й подяки учасників:
«Стоячи на високій кручі, де є пам’ятник Т. Шевченку, я гордилася тим, що я – українка. Нехай усім, хто долучився до цієї поїздки, Бог дасть міцне здоров’я та всього доброго» (Софія Бондарук, с. Марковичі, Волинська обл.).
«Саме там, у Каневі, біля Дніпра, коли ми всі були одягнуті у вишиванки, я відчула велику гордість за себе, свою родину, за свою Україну. Хай будуть здорові всі ті, хто організував таку поїздку» (Соломія Натанчук, м. Горохів, Волинська обл.).
«Мене зворушила поїздка на Тарасову гору в Канів. Вона дала мені відчути те, що Україна живе і свято береже свої історичні надбання. Здавалось, що тут була та Україна про яку можна мріяти. Я хочу подякувати всім організаторам цієї поїздки, які дали нам можливість відчути, що ми є українці, у нас є держава, якою ми повинні гордитися й свято берегти та шанувати її минуле заради майбутнього» (Тетяна Солончак, м. Маневичі, Волинська обл.).
«Для мене справді великим святом була поїздка до Канева в день 22 травня, який святкує вся Україна. Завдяки вашій матеріальній підтримці ми, діти з Придністров’я, мали змогу торкнутися українського слова, української пісні й побуту» (Олександр Хілько, с. Сукмя, Молдова).
«Хоч я народилася й живу в Придністров’ї, усе моє життя тісно пов’язане з Україною. Моє родовідне коріння починається в селі Павлівці, Фрунзенського району Одеської області. Я українка не лише за паспортом, я українка душею, і мушу безапеляційно заявити, що найкраща на землі — Україна. З великою вдячністю та повагою до вас.» (Олександра Котовська, м. Тирасполь, Молдова).
«Завдяки вашій підтримці я побувала в Каневі, на Чернечій горі біля могили Т. Шевченка. Раніше я навіть не уявляла, що люди з усієї України, а також із близького та далекого зарубіжжя можуть отак приїхати до Шевченківського музею, щоби почути українське рідне слово, українську пісню» (Поліна Логвиненко, м. Тирасполь, Молдова).
«Коли опинилася на Чернечій горі, глянула на Дніпро-ріку, відразу згадала Шевченкові слова: «Дніпро і кручі, було видно, було чути, як реве ревучий». Також мене захопила розповідь про Олексу Гірника, який у ніч на 22 січня 1978 року, у річницю Дня соборності України спалив себе на Чернечій горі на знак протесту проти поневолення України» (Ірина Дяків, Івано-Франківщина).
«Від усієї душі щиро дякую добрим людям із-за океану, які роблять такі благородні вчинки. Особисто їх не знаю, але вражена тим, що вони дбають про інших. Це люди від Бога, бо тільки такі люди здатні на добрі вчинки. Коли я стану дорослою, то теж буду робити добро іншим людям. Як би я стала президентом або міністром чи хоч депутатом, то створювала би такі умови, щоб усі люди були щасливі, добрі, усміхнені та мали змогу проживати в Україні, своїй любій неньці» (Леся Гуляк, с. Жидачів, Тлумацький р-н, Івано-Франківська обл.).
«Мені 14 років, нас у сім’ї – четверо дітей, виховуємося біля бабусі, оскільки позбавлені батьківського піклування. Я вражена тим, що є такі люди, які допомагають дітям-українцям. Я особисто вдячна їм, хоч вони проживають за океаном і я їх не знаю. Мої батьки не займаються моїм вихованням, але знайшлися люди-благодійники, які організували таку чудову поїздку до Канева та Києва» (Мар’яна Зварич, с. Живачів, Івано-Франківщина).
«Мої враження від поїздки в Київ і Канів – незабутні, бо там я побачив багато нового для себе. Але найбільше мені запам’яталася екскурсія в місто Канів, де похований Тарас Шевченко. Я отримав незабутні враження на все життя. Щиро вдячний вам, люди з-за океану, організатори цієї поїздки. Організовуйте й надалі, будь ласка, такі прекрасні поїздки. Виховуйте молоде покоління на славу України» (Михайло Богайчук, Івано-Франківщина).
«Я щиро дякую людям із-за океану, що виділили нам такі великі кошти, щоб ми поїхали до Канева. Їхали ми потягом. Ще на залізничному мості нам відкрився чудовий краєвид лівого берега Дніпра. Золоті куполи Києво-Печерської лаври, що потопали у зелені. Опісля ми були в Києво-Печерській лаврі. Нічого подібного у своєму житті я ще не бачила. Багато білокамінних церков зі золотими банями розташувалося серед різних дерев. Справжні ченці в чорному одязі, дзвони й служба Божа у храмі причарували мою душу» (Уляна Шевчук, Івано-Франківщина).
Щиро вдячні спонсорам конкурсу «Іду з дитинства до Тараса» 2012 року, а особливо — Фундації Марії Гуляй-Лайон, яка є головним спонсором вже другий рік і спонсорувала шість областей. Усім спонсорам – велике признання й подяка від учасників цього конкурсу.
На основі численних позитивних відгуків було вирішено продовжувати навчально-виховну програму «Іду з дитинства до Тараса» й 2013 року. ЗУАДК у березні ц. р. знову буде продовжувати цю програму, і тому звертаємося до вас, дорога українська громадо, і закликаємо стати спонсором такого конкурсу. Кошт такого спонсорства – усього $2,000.00 на область. Дітей треба привезти, улаштувати на ніч, нагодувати та покрити кошт екскурсій. Жертводавці мають змогу зазначити, котру область вони бажають спонсорувати. Ваше жертовне спонсорство приспішить виховання національно свідомого молодого покоління громадян Незалежної України.

Прес-служюа ЗУАДК

Share This Article

Related News

В Австралії готують «гарячий» прийом Путіну
СКУ закликає добровольців
Обрали найвродливішу українку

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply