Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 29, 2017

До 50-ліття Світового конґресу вільних українців

Автор:

|

Липень 06, 2017

|

Рубрика:

До 50-ліття Світового конґресу вільних українців


Відкриваючи Перший конґрес Світового конґресу вільних українців (СКВУ) в Нью-Йорку 1967 року, отець-прелат Василь Кушнір, пізніше обраний першим президентом СКВУ, сказав такі слова: «У розбудженій духовності та совісті вільного українця Світовий конґрес вільних українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу та гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні… Скликання Першого Світового конґресу вільних українців — це великий початок великої справи. Українці вільного світу остаточно вирівняли між собою всі гори і доли, які їх ділили, але ніколи до кінця не розділили. І тому сьогодні дякуємо Господові з глибини нашої душі, що дозволив нам бути учасниками цього історичного Світового конґресу вільних українців».
Фактично, непогано схопили суть СКВУ і радянські пропагандисти. Ось уривок про заснування СКВУ з брошури «А галасу було», виданої 1974 року відомим своїми пасквілями товариством «Україна»: «Протягом багатьох років тривала дискусія між націоналістичними угрупуваннями: скликати чи не скликати конґрес? Нарешті певні вирішальні кола, які жадали посилення холодної війни, натиснули на своїх пахолків в українському націоналістичному середовищі, і конґрес був призначений на 12-19 листопада 1967 року… Хоча на конґресі й обговорювалося про людське око питання «Як зберегти українську ідентичність», та головною його метою було посилення антирадянської кампанії… На конґресі, крім лідерів націоналістичних угрупувань, виступали з промовами представники американської реакції, на його адресу надходили телеграми від ярих реакціонерів із різних капіталістичних країн. Усі українські націоналісти в унісон горланили антирадянщину, але у певних питаннях, особливо внутрішньо-організаційних, доходило до гострих сутичок» Цікаво, що в передмові до цього було зазначено: «Незважаючи на внутрішні чвари, притаманні націоналістичному емігрантському середовищу, організації націоналістів завжди єдині, коли виступають проти Радянського Союзу».
І справді намір був єдиний — об’єднати та скріпити українські національні сили для визволення Батьківщини. Українські патріоти на рідних землях дивилися на СКВУ як на свого представника. У грудні 1979-го з’явилося «Звернення Українського національно визвольного руху в справі Української самостійности», де було сказано: «Звертаємось до Генерального секретаріату ООН та урядів суверенних держав учасників ООН зі закликом включити українське питання в порядок денний нарад наступної сесії Генеральної Асамблеї ООН та вжити всіх заходів для прискорення звільнення України від російської окупації. Задля успішної реалізації поставлених у цьому документі проблем, за межами т. зв. СРСР Україна має велику діаспору з широкою мережею політичних організацій, що об’єднані у всесвітню централю — Світовий конґрес вільних українців. Задля успішної реалізації поставлених у цьому документі проблем, ми, представники Українського національно визвольного руху, що нижче підписалися, уповноважуємо президента СКВУ здійснювати ввесь комплекс дипломатичної й іншої праці, що виявиться необхідною для виходу України з т. зв. СРСР і створення самостійної української держави». Підписали звернення 18 українських патріотів, між ними — Левко Лук’яненко, Микола Руденко, Олекса Тихий, Юрій Шухевич та інші.
Минуло 50 років. СКВУ зробив багато для того, щоб Україна 24 серпня 1991 року проголосила незалежність. З падінням СРСР відкрилися нові горизонти співпраці не тільки з Україною, але з новою діаспорою. На конґресі в Торонто 1993-го СКВУ змінив назву на Світовий конґрес українців (СКУ). Тепер це — об’єднання 20 млн українців, котрі проживають поза Україною і почуваються українцями, а не лише громадянами чи просто мешканцями тих країн, де вони перебувають.
Чи потрібне таке об’єднання далі? Адже Україна незалежна. Останнє чверть століття, мабуть, показало дуже виразно, що СКУ потрібний не менш, ніж у минулому. Бо «в єдності сила народу» — це не просто фраза. Ця єдність проявляється ідеологічно та практично. Націоналістична основа, тобто жертвенна праця на добро свого народу — це фундамент. СКУ існує і працює для того, щоб українці по всьому світі могли взаємно себе інформувати та допомагати. Це перше завдання. Друге завдання — нести допомогу братам і сестрам на рідних землях і допомагати скріплювати суверенітет і демократичні процеси в Україні.
Інколи задля, здавалося, кращого виконання другого завдання ми забуваємо про перше. Відтак, робимо дві помилки. По-перше: українці поза Україною так само заслуговують на увагу, як і ті, хто в Україні. До речі, багато з них (наприклад, українці в РФ) проживають у набагато важчих економічних, тим більше культурних умовах, ніж ті, хто проживають в Україні. Збереження культурної, мовної ідентичності навіть у розвинених демократичних країнах проживання вимагає неабияких зусиль. По-друге: слабка діаспора не здатна на велику допомогу Україні.
Майбутнє перед нами повстає з великими викликами. Міґраційні потоки, а тим більше нові можливості комунікації вказують на динаміку майбутнього. Росія як географічний сусід України та хронічний аґресор вказує на потребу динаміки політичних економічних і культурних процесів в Україні та країнах нашого поселення. Життя людини, а також життя нації — це постійне змагання. До цього змагання СКУ мусить завжди готуватися. Спокійне існування не є у нашій перспективі. Многая літа, СКУ!

Аскольд Лозинський

About Author

Meest-Online

Loading...