Новини для українців всього свту

Tuesday, Feb. 25, 2020

ЗУАДК відзначив своє 75-ліття

Автор:

|

Грудень 18, 2019

|

Рубрика:

ЗУАДК відзначив своє 75-ліття
Співголови 75-літнього ювілейного комітету ЗУАДК Христя Харина-Сеник і Мирослава Мазурок-Гил нагороджують голову ЗУАДК Ларису Лозинську-Кий за її 23-літнє головування в ЗУАДК

Серед українських організацій Америки почесне місце належить Злученому українському американському допомоговому комітетові (ЗУАДК). Це та суспільно-харитативна установа, яка в непевних повоєнних роках уможливила десяткам тисяч українських утікачів переселитися з таборів біженців у Німеччині й Австрії до Америки. До їхнього числа входило багато провідних діячів українського життя на рідних землях і велика кількість палкої патріотичної молоді, на яких чигала Москва, знаючи, що скільки ударів не завдала б вона українському народові під своєю окупацією, політична еміґрація не дасть погасити пориву українців до самостійного та творчо-самобутнього життя. Завдяки ЗУAДК ця хвиля отримала нове життя в умовах, кращих для їхнього інтелектуального, творчого самовияву та здобуття добробуту. А за нею такі можливості отримали та надалі отримують нові хвилі українців, закинутих долею в чужі краї.
Небагато вже українських організацій в Америці існує з такою довгою історією, як ЗУАДК, а до того ж історією безперервної та невсипущої діяльности впродовж всього часу свого існування. Вже 75 років ЗУАДК сумлінно досягає цілей, для яких він був покликаний до життя далекого 1944 року на Другому з’їзді Українського конґресового комітету Америки. На початках основним завданням було нести допомогу українським жертвам війни в Україні та на еміґрації (збірки на фонд «Брат братові»). З часом форми допомоги й тим, кому призначалася допомога, модифікувались, а точніше — поповнювалися, бо ЗУАДК завжди намагався якнайкраще відгукуватися на нові виклики потреб українців незалежно від того, де б вони не перебували. Мабуть, немає іншої української установи чи організації в діаспорі, якій стільки українців завдячували б необхідну поміч в час їхньої скрути.
Тому не дивно, що на відзначення 75-літнього ювілею ЗУАДК прибуло багато представників інших українських організацій і вдячних членів громади. Щоправда, управа та працівники ЗУАДК самі подбали про це відзначення, бо хоча благодійна діяльність видима багатьом людям, але не кожен знає, що провадить і займається нею установа, яка потребує значного гурту глибоко альтруїстичних активістів і добровольців та постійний приплив фінансових датків і пожертв у формі різних речей, як, наприклад, одягу чи лікарського обладнання. Ті пожертви уможливлюють ЗУАДК продовжити існуючі проєкти та взятися за нові. Різноманітність потреб людей в Україні вимагає, своєю чергою, й різновиду форм допомоги. Тут треба наголосити, що ЗУАДК прагне не просто давати людям якусь суму грошей, але вигадати таку цілеспрямовану форму допомоги, яка б посприяла людям згодом стати самодостатніми в житті. Варто підкреслити, що управа ЗУАДК, яка повністю працює на громадських засадах, старається якнайменше витрачати на адміністративні справи, спираючись на внесок добровольців, так щоб пожертви йшли майже виключно на призначену допомогу або гуманітарні проєкти.
Напередодні самої програми вечора, гості мали нагоду насолоджуватися музичним виконанням струнного тріо в складі Марка Степпера (альт) і Антонія Піролло (віолончель) під проводом Віри Бойко (скрипка), котрі увели присутніх гостей в атмосферу родинного свята. Водночас гості мали нагоду пригощатися незрівнянно смачним печивом, приготовленим самими активістами ЗУАДК на додачу до розмаїтих закусок професійного кейтеринг-сервісу. Знайомі голоси Мотрі Вотерз, невтомної завідувачки бюро ЗУАДК, та хорового соліста Ігоря Кушніра служили приємними сполучниками вечора, в якому перепліталися розповіді з історії ЗУАДК, привіти її працівників із України та музичні виступи талановитих виконавців.
Святкування удостоїв своєю присутністю найвищий ієрарх Української православної церкви в США — митрополит Антоній, котрий розпочав свято вступною молитвою. Митрополит Української католицької церкви в США владика Борис, хоч дуже хотів бути присутнім на святкуванні, через непередбачені обставини не зміг прибути, тому завершальну молитву промовляв єпископ Андрій Рабій. Привітання від уряду України ЗУАДК за його колосальну роботу на ниві допомоги Україні виголосив Олексій Голубов, генеральний консул у Нью-Йорку. В Україні глибоко шанують діяльність ЗУАДК, за що й організацію, й її голову відзначили на високому державному рівні. Серед іншого, своїми програмами, на які зібрано вже кілька мільйонів доларів, ЗУАДК допомагає гоїти важкі психологічні рани, яких зазнали учасники Майдану та війни на сході країни, а також їхні родини.
Повна зала учасників ювілейного святкування в Українському освітньо-культурному центрі в Філадельфії уважно та в тиші, характерній університетському викладу, слухала цікаво представлену розповідь історії ЗУАДК, подану Ларисою Кий, довголітньою його головою. Було багато, про що розказувати. Впродовж десятиріч свого існування ЗУАДК невтомно мобілізував фінансові спроможності українців Північної Америки для різних акцій допомоги. В перших десятиріччях вони призначалися потерпілим від усіляких катаклізмів — землетрусу в Югославії, повеней тощо. Згодом ЗУАДК став організовувати акції, які зміцнювали б економічне становище українців в країнах, де обставини не зовсім сприятливі. Успішним прикладом цього був Земельний фонд для українських хліборобів у Бразилії, що дав їм можливість придбати нові землі для господарювання. Після відновлення української державности ЗУАДК створив ряд просвітницьких програм для зміцнення національної свідомости дітей і дорослих, котрі живуть на тих територіях України, де русифікаційний тиск був особливо потужним.
Тут варто наголосити, що велика пошана належить і самій д-р Кий, вмілому керівнику ЗУАДК, котра багато сил вкладає в діяльність установи, вміло наставляє та координує дії немалого гурту людей, котрі попри свої професійні та родинні зобов’язання знаходять час і наснагу для праці на допомогу іншим. Презентацію доповнювали висвітлені на екрані прозірки, що тільки частково охопили багатогранну діяльність ЗУАДК.
Слово д-ра Кий доповнили звіти-привіти керівників київського та львівського представництв ЗУАДК Віри Принько й Андрія Диди відповідно. Під цю пору більша частина одержувачів допомоги є мешканцями України, як і більшість проєктів ЗУАДК зосереджені в Україні. Енергійні представники в Україні здійснюють велику працю припильновуючи передачу допомоги, що покриває усі кутки Вкраїни, і спостерігаючи за справним виконанням зуадківських проєктів. Їхні обов’язки вимагають від них постійної рухливости та розумної координації. Кожен, навіть малий даток від жертводавців в США перетворюється в Україні у великий дар любови та підкріплення в житті, що глибинно трансформує життя понівечених долею або вадами при народженні людей. А серед них є багато дітей, яким здається, що світ волить про них забути, якби не той цінний вияв уваги та любови. Зворушливе привітання зложив також голова Центру військового капеланства о. Степан Сус, котрий передав глибоку подяку ЗУДАК від ветеранів бойових дій на російсько-українському воєнному фронті за організацію кілька сотень фінансових опікунів ветеранів, котрі перебувають на шляху тяжкого повернення до нормального життя.
Надзвичайно приємну мистецьку насолоду дав фортепіанний виступ віртуозів Анни та Дмитра Шелестів. Вражав гарний підбір творів, які вони виконали на цьому доволі насиченому промовами та привітаннями святі: героїчна увертюра до опери М. Лисенка «Тарас Бульба», мелодійно багатий, із п’ятьох частин твір під назвою «Народні мелодії й танці» та чарівлива в’язанка українських пісень. У подальшій програмі вечора вони виконали популярну серед американців джазову «Рапсодію у стилі блюз» Джорджа Гершвіна, котрий, до речі, походив від єврейських еміґрантів із України й не раз використовував у своїх творах українські народні мелодії. Гра молодого подружжя піаністів, здебільшого на чотири руки, відзначалася високою технічною майстерністю, витонченим естетичним виконанням та вишуканою експресивністю, що робила твори ще змістовнішими.
Мистецьку частину програми також збагатила перлина філадельфійської громади — чоловічий хор «Прометей» під дириґуванням Романа Кучарського та при фортепіанному акомпанементі Ірени Пелех-Зварич. Хор виступив на святі з піснями «Ой, чого ти дубе» (слова С. Черкасенка, музика К. Стеценка) і «Грай, бандуро, грай!» (сл. П. Воронька, муз. невідомого автора), а на завершення свята виконав молитву за Україну «Боже Великий, Єдиний». До співу долучилися всі присутні, благаючи Господа завжди тримати наш народ у своїй опіці. На цьому місці варто згадати, що в час переселення з Німеччини ЗУАДК намагався перевезти до Америки цілим складом кілька мистецьких колективів, які утворилися в таборах Ді-Пі. Серед них був і театр славетного Володимира Блавацького, який ще довго після свого переїзду до Філадельфії продовжував майстерно ставити різні вистави.
Відзначеними на святі були інж. Методій Борецький, котрий понад 50 літ є членом Ради директорів і Екзекутиви ЗУАДК та з 2004-го керував Імміґраційним бюро до 2018 року і п. Люба Сілецька, котра понад 40 літ є членом Ради директорів і Екзекутиви ЗУАДК та керувала Допомоговою комісією у 2000-2017 рр., а тепер є її дорадчим членом. Спеціальна подяка належиться святковому комітетові, а особливо його співголовам Христі Харині-Сеник та Мирославі Мазурок-Гил.
Задля збереження пам’яті про жваву благодійну діяльність ЗУАДК і взагалі українців Америки до видання готується ювілейна книга. В ній будуть ширше задокументовані поодинокі заходи, акції та проєкти, здійснені впродовж останніх 75 літ. Матеріал для книги під назвою «Співзвучні акорди тепла» вже довший час підшукує і збирає Осип Рожка. Він пише своєрідну літописну історію заслуженого ювілянта — ЗУАДК. На цьому вечорі мґр. Рожка поділився деякими цікавинками, які познаходив по різних архівах у ході своїх досліджень.
Відзначення ювілею ЗУДАК уже відійшло в історію, але попереду багато мурашиної праці на ниві гуманітарної допомоги. Лишається побажати всім керівникам, працівникам і помічникам-добровольцям ЗУАДК подальшої наснаги та витривалости в продовженні цієї важливої діяльности.

Ігор Мірчук, світлина Стефана Фартушка

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply