Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

Знавець української хати живе в Південній Дакоті

Автор:

|

Лютий 14, 2013

|

Рубрика:

Знавець української хати живе в Південній Дакоті

Український письменник Володимир Ракшанов мешкає та працює в Південній Дакоті‚ але не втрачає духовного зв’язку з українським селом. Він народився в Мехедівці на Черкащині‚ яке лише два роки перед його народженням відійшло від Полтавщини до новоутвореної області. Рідне село в ХVІІ ст. заснував козак Тимко Мехеда. Від того козацького кореня простяглося українське віття до нащадків‚ зокрема до Володимира Ракшанова. Він уже написав книжки про гетьмана Івана Мазепу, про чумаків‚ а 2012 року в співавторстві з Віталієм Масненком, головою осередку Наукового товариства імені Шевченка в Черкасах і професором Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького видав етнографічне дослідження «Українська хата».

Ще не забулися часи‚ коли в Україні було небезпечно вести мову про українську хату — комуністичні ідеологи вбачали в ній символ українського націоналізму. За малювання української хати постраждав талановитий художник Іван Кулик, другий після Тараса Шевченка дипломований художник із Моринців. Іван Кулик 1955-го закінчив Київський художній інститут‚ де в той сам час навчалися його приятелі й однодумці Алла Горська та Віктор Зарецький. Малюючи старі українські хати‚ які поволі зникали‚ Іван не тільки передавав їхній вигляд‚ а й душу – як оберегів родини‚ історії‚ культурної спадщини. Це зауважили правителі в Києві й 1973 року виключили Івана Кулика зі Спілки художників України за «український буржуазний націоналізм». А це означало позбавлення можливості заробітку на хліб повсякденний‚ тому що такі заробітки діставалися мистцям лише через творчу спілку.
Коли політичне становище дещо покращилося‚ я познайомив Івана Кулика з американською українкою Боженою Ольшанівською з Нюарка‚ яка досі очолює організацію «Американці за людські права в Україні». Як неформальний помічник цієї організації‚ я зустрічав посланців зі США‚ котрі привозили допомогу переслідуваним‚ зокрема й Іванові Кулику. Мистець помер 1995-го‚ а полотна з намальованими ним хатами зберігаються вже в низці країн.
У незалежній Україні було знято заборону із селянської хати. «Укрпошта» 2007 року видала два блоки марок серії «Особливості народної архітектури. Українська хата»‚ на яких художник Юрій Логвин відтворив усі види хат і вигляд жител зсередини.
Дослідник з Америки докладно розповів про історію хати в різних реґіонах України починаючи з давніх часів. У книзі помітна його туга за селом – така ж, як у Тараса Шевченка‚ який в Орській фортеці 1847-го писав: «Хатки біленькі виглядають‚ мов діти в білих сорочках».
Цікава історія хати‚ у якій зростав Тарас Шевченко в Моринцях. Після того, як його батьки Григорій Шевченко та Катерина Бойко побралися 1802-го‚ то вісім років жили у батьків Григорія в Керелівці. Потім перебралися до Якима та Параски Бойків у Моринці‚ де й народився Тарас. Оселилися в хаті висланого в Сибір селянина. 1816-го Григорій Шевченко купив хату в Керелівці. Стару хату в Моринцях 1903 року розібрали. Її відновили 1989-го‚ але того ж року спалили. Ще раз відбудована хата має житловий покій‚ сіни та комору‚ три вікна‚ крита житньою соломою.
Досліджено також хату батьків В’ячеслава Чорновола в селі Вільхівці на Черкащині. Це‚ зрозуміло‚ – не шевченкова хатина‚ а будинок із цегли‚ під бляхою‚ у дворі є пасіка‚ але й ця хата всередині — традиційна: груба та піч із комином‚ сволок підтримує стелю.
У цій частині України люди споруджували мазанки. Назва такої хати походить від того‚ що спершу робили дерев’яний каркас‚ який обв’язували очеретом‚ лозою або хмизом і обмазували глиною.
На півдні хати теж будували з глини‚ але то були глинянки‚ а не мазанки‚ тому що стіни складали з великих глиняних цеглин‚ висушених на сонці. Також у цих краях зводили хати з легкого каменя — черепашника.
У Карпатах і на Поліссі‚ де деревини більше‚ хати були дерев’яні — «в зруб». Також зруби могли обмазувати глиною. Загалом налічують вісім різних видів українських хат: подільські‚ полтавські‚ гуцульські‚ лемківські‚ бойківські й інші.
Дахи теж різнилися за конструкцією й покриттям. Вкривали дахи в різних реґіонах соломою‚ очеретом‚ драницею або ґонтом. Важливим у хатах було різьблення та розписи для оздоблення стін‚ вікон‚ дверей. Малювали не тільки квіти чи орнаменти‚ а й козака Мамая. Навіть більше. Іван Нечуй-Левицький‚ описуючи хату‚ зауважив: «На дверах був намальований Авраам з здоровим ножем в руках‚ що налагодивсь заколоти на жертву Ісаака‚ а на других — козак-запорожець з пляшкою в одній руці й з чаркою в другій». Дослідження охоплює також млини‚ вітряки‚ криниці‚ вулики‚ огорожі.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...