Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 15, 2018

Забіг на 5 км — виклик до дії

Автор:

|

Вересень 24, 2015

|

Рубрика:

Забіг на 5 км — виклик до дії

Учасники забігу
6 вересня ц. р. в рамках відзначення 64-­го Маніфестаційного здвигу Спілки української молоді (СУМ) в оселі СУМ у Елленвілі відбувся благодійний забіг на 5 км. Крайова управа СУМ звернулася до сумівців і друзів відгукнутися на виклик, аби стати благодійниками у зборі коштів для української армії.
Цей спортивний захід перебрав естафету від забігу на початку жовтня минулого року. Після трагедії під Іловайськом в останні дні літа 2014-го, де Україна втратила від 500 до 700 героїв на полі бою та близько третини військової техніки. Ніхто не міг прогнозувати, як далі зможуть просунутися російські війська. Віроломно перетнувши кордон, вони не лише окупували частину Донбасу, але й оточили велику групу українських військ і підступно розстріляли більшу його частину. Водночас не було достатньо впевненості чи вистачить матеріальних, людських і моральних ресурсів в України, щоб далі продовжувати війну з ворогом. Втім, у той критичний момент, як і під час Майдану, своє слово сказав український народ, який знову зміг мобілізуватись у найкоротший час. Найактивніші українці заснували волонтерський рух, частиною якого стали ініціативи сумівців в Америці.
На початку вересня минулого року армія перебувала в деморалізованому та жалюгідному матеріальному стані, без відповідного забезпечення, озброєння та підтримки з боку держави. Приблизно в такому ж стані, як після окупації Криму Російською Федерацією (РФ). Саме тоді, навесні 2014 року, крім харчів та уніформи, волонтери почали возили на фронт бронежилети, берці, кевларові каски, прилади нічного бачення, тепловізори, біноклі тощо. З приходом зими додалися теплі речі. Потреби постійно збільшувалися, бо ворог був набагато краще озброєний та забезпечений. Гроші стікалися з різних джерел, в т. ч. — з­за кордону.
Завдяки коштам, зібраним сумівцями восени 2014-го, кілька разів закуповували великі партії кровоспинних засобів CELOX, які відправляли на фронт через волонтерські організації «Жіноча сотня самооборони Чернігова», «Допомога українській армії Чернівці­Лужани» та «Буковина — українському війську». 2,5 тис. USD зі зібраних cумівцями грошей допомогли волонтерам із Чернівців придбати реанімобіль для медичної роти 30­ї окремої механізованої бригади. Реанімобіль врятував багато життів під Маріуполем, але й сам потрапив під обстріл. Зараз волонтери з Чернівців відновлюють його для повернення на фронт. На інші пожертви сумівців із Америки вони також відремонтували та відправили на фронт два двигуни для бронетранспортерів і кілька позашляховиків.
Багато що змінилося з осені минулого року. Україна більше — не сам­на­сам у війні з РФ. Світ став на бік України та визнав військову присутність російських військ на Донбасі. Крім фінансової допомоги, українське військо отримує матеріально­технічне забезбечення й обладнання як від українського уряду, так і армій країн НАТО — Америки, Канади, Великої Британії тощо. Обов’язки, які у найкритичніший момент взяли на свої плечі волонтери, нарешті виконує Українська держава. Проте цього недостатньо, бо війна з РФ триває, попри мінські угоди та певне затишшя щодня гинуть або отримують каліцтва українські хлопці.
Ця війна згуртувала українців по цілому світу. Але для того, щоб наші зусилля не були даремними треба й далі підтримувати українське військо. Без цього ситуація може змінитися, бо, як каже українське прислів’я, народ, який не годує свою армію, буде змушений годувати чужу. Тобто, у разі перемоги РФ українські хлопці вмиратимуть за примарні ідеї «російського світу» будь-де.
Допомога українській армії поширюється зараз на ті сфери, які раніше не були настільки актуальними. Передусім, це — реабілітація та лікування українських воїнів, створення комплексних реабілітаційних центрів і програм із соціальної адаптації з метою інтеграції українських героїв у мирне життя. Також, нагальною є допомога сім’ям із дітьми, які втратили годувальників на війні або якщо ті були покалічені.
Війна змінює країну. Вона випробовує на байдужість і здатність діяти. В Елленвілі під час забігу на підтримку України вийшло близько 20 небайдужих, котрі в думках були з Україною. Хтось пробіг усю дистанцію, а хтось — половину. Хтось викладався повністю, а хтось міряв шлях кроками. Старші та молодші були об’єднані спільною метою та думками. Для більшості це було серйозним випробовуванням. Після бігу всі зізнавалися, що як би важко не було їм, українським воїнам — ще важче. Особливо вразила наполегливість і витривалість восьмилітнього Матвійка Микитина, котрий добіг до фінішу третім.
На дистанції панувала дружня атмосфера — батьки та друзі підтримували усіх учасників щирими оплесками та словами підтримки, а після закінчення бігу відчувалася не лише спрага та втома від спеки, але й особливе відчуття єдності з тими, хто у ще важчих умовах жертвує своїм життям під обстрілами та лінії вогню.
У цій солідарності з українськими воїнами гартується воля й активна громадянська позиція. А зібрані благодійні внески будуть спрямовані на потреби української армії.
Хотілося б побажати, щоб у наступні рази до подібних благодійних акцій долучалася більша кількість людей, особливо молодь. Це не вирішить питання забезпечення українського війська, але може суттєво змінити чиєсь життя в Україні та зміцнити нас духовно. Навіть у найвіддаленіших українських селах мости помальовані у жовто­сині кольори; українці навчилися співати гімн та одягати вишиванки, але лише через конкретні дії можна довести свою патріотичність і відповідальність за долю країни.
Пресова реферантура Крайової управи СУМ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...