Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Feb. 18, 2018

В українському консульстві Сан-Франциско 81 зі 168 виборців проголосував за ВО «Свобода»

Автор:

|

Листопад 08, 2012

|

Рубрика:

В українському консульстві Сан-Франциско 81 зі 168 виборців проголосував за ВО «Свобода»

Помітне зниження загального числа виборців і ухил у бік партії національно-патріотичної орієнтації стали головними особливостями нинішніх виборів до Верховної Ради (ВРУ) на закордонних територіях, де мешкають громадяни України. Згідно з даними ЦВК України (дробові значення відсотків я округлюю), Всеукраїнське об’єднання (ВО) «Свобода» посіло перше місце в США (58 %): у Вашинґтоні, Нью-Йорку, Чикаґо та Сан-Франциско, а також у Канаді (49 %), Великій Британії (35 %), Австралії (30 %), Арґентині (29 %) і європейських країнах зі значною українською діаспорою: Чехії (32 %), Швеції (58 %), Іспанії (50 %) й Італії (43 %). У Росії, а також у інших країнах СНД і в Прибалтиці, у Мексиці та в більшості країн Латинської Америки, мусульманських країн Африки й Середньої Азії, в Ізраїлі — тобто, у державах, які більшою чи меншою мірою підпадають під російський вплив, — громадяни України надали перевагу Партії реґіонів (ПР). В Ізраїлі цей вибір може пояснюватися побоюваннями щодо проявів антисемітизму — таким є стереотип сприйняття «Свободи», хоча самі «свободівці» це рішуче спростовують.

У Казахстані та Китаї (39 %), а також в Угорщині (34 %), Хорватії (30 %), Лівії (31 %), Синґапурі (27 %), Австрії (27 %), Бельгії (33 %), Польщі (37 %), Німеччини (36 %), Нідерландах (31 %), Норвегії (34 %) і Данії (32 %) переміг УДАР В. Кличка.
І тільки в Греції (30 %), Таїланді (28 %), Фінляндії (32 %), Швейцарії (33 %), Франції (28 %), Південній Кореї (30 %) і Японії (33 % ) виграла Об’єднана опозиція (ОО) «Батьківщина». Цікавий результат у Македонії — порівну, по 21 %, – у ПР і «Свободи», тобто виборці розкололися на радикально протилежних табори.
На мапі передвиборних переваг, складеній за цими даними, видно, що «забарвлення» збігається з цивілізаційним поділом світу на євроатлантичну (ВО «Свобода» зі значним відривом від партії УДАР і лише окремі острівці ОО), постсоціалістичну (ПР із вкрапленнями УДАР), мусульманську частини та колишні «країни, що розвиваються» (ПР).
Вибори в Сан-Франциско — відображення цієї загальної тенденції. Загальна кількість виборців, що прийшли 28 жовтня на виборчу дільницю в консульстві в Сан-Франциско, — 168 осіб. Це приблизно в десять разів менше, порівняно з піком виборчої активності під час Помаранчевої революції, і в сім разів менше, якщо порівнювати з президентськими виборами в лютому 2010-го. Частково різке скорочення числа тих, хто побажав віддати свій голос, було спричинене змінами у виборчому законі: тепер, на відміну від попередніх виборів, було заборонено вносити до виборчих списків виборців, що прийшли на дільницю в день голосування. Для участі у виборах потрібно було до 22 жовтня не тільки стати на консульський облік, а й особисто подати заяву на участь у виборах, аби вас внесли до Державного реєстру виборців, який завіряється в Києві; формувати додаткові списки на дільницях було заборонено. На жаль, шістьох людей, які приїхали на вибори, довелося відправити ні з чим через те, що вони попередньо не зареєструвалися.
А консульство України в Сан-Франциско — єдине на все західне узбережжя, від Гаваїв до Каліфорнії. «До нашого консульства належить 11 штатів. Хіба реально розраховувати, що сюди приїдуть, скажімо, із Гаваїв? — ставить риторичне запитання Ігор Каліш, голова дільничної виборчої комісії. — На нашій виборчій дільниці за списком зареєстровано більш ніж 21 тис. громадян України. Але реально можуть приїхати тільки жителі району Затоки та Сакраменто. Що стосується інших міст і штатів, люди, напевно, хотіли би проголосувати, але занадто довга дорога, і з фінансових причин або через брак часу вони не змогли реалізувати своє право голосу. Не можу сказати, що їх узагалі не було; ось, були сьогодні з Лос-Анджелеса. Великі громади українців здебільшого є в усіх великих містах заходу США. А за законом, виборчі дільниці можуть перебувати тільки на території України, тобто в консульській установі. Проте кожна держава відкриває стільки консульств і представництв, скільки має коштів».
Крім того, наголошує п. Каліш, причина зниження активності — у занепаді довіри до політиків: «За всі роки політика не стала прозорою, і, відповідно, довіра людей до всіх політиків, державних органів, партій зменшилася. Щодня читаємо, бачимо по телебаченню, що політики не вміють між собою домовлятися, обговорюють другорядні питання, підміняючи ними головні. Люди не бачать реального результату».
Виборчі переваги на санфранцискській дільниці розподілилися за кількістю голосів (не відсотків!) так: загалом — 168; ВО «Свобода» — 81, УДАР — 33, ОО «Батьківщина» — 32, ПР — 8, Комуністична партія (КПУ) — 6, Партія пенсіонерів — 3, і Партія зелених — 1 (дві останні не змогли потрапити в парламент).
У цих результатах (як і загалом по діаспорі «євроатлантичної зони») найнесподіванішим сюрпризом, поряд із приголомшливою перемогою «Свободи», стала поразка ОО «Батьківщина». «Опозиція продемонструвала своє невміння об’єднуватися, — вважає Ігор Каліш. — Частково об’єдналися, частково — ні. Різні непорозуміння траплялися на мажоритарних округах. У результаті виграв той, у кого більша партія, або нова політсила».
А чим керувалися виборці? Принаймні, ті, кого я застала в момент на виборчій дільниці у Сан-Франциско з полудня до 4 дня, я взяла міні-інтерв’ю після їхнього голосування? Це, звісно, – не точний «екзит-пол», але деякий зріз переважаючих мотивів виборців української діаспори Західного узбережжя США. Дехто з опитаних не назвав своїх імен, а майже всі подали імена без прізвищ, тож опитування було напіванонімним; зазначу лише зовнішні ознаки (приблизну вікову категорію і стать).
Пара, років 30:
— Ми проголосували за «Свободу», тому що тільки в цій партії є такі люди, які здатні прийти на неоплачувані мітинґи, за ідею. І вони — єдині, хто може протистояти бандитській владі.
Пара, років 70, з Одеси:
— За Партію пенсіонерів. Річ не в тому, пройде вона чи ні. Я не зовсім згоден із партією Юлії Тимошенко й не зовсім згоден із ПР. Я сам — пенсіонер, тому мені близька ця партія. А до ВРУ пройдуть ті ж, хто був. Я хотів би нових людей, не залежних від певних фінансових кіл, які диктують свою політику. Україна — багатюща країна із великими ресурсами й дуже працьовитим народом. Якщо були би гідні лідери, керівники, вона зайняла б одне з провідних місць. Крім того, мене турбує розкол між заходом і сходом. Простим людям нічого ділити, але має бути гарна консолідуюча ідея. Я вчився в українській школі, володію українською мовою й пам’ятаю слова Шевченка: «Чужого научайтесь і свого не цурайтесь». Ці слова мають бути визначальними. Патріотизм має полягати не в деклараціях, а в діях. Радянський Союз був не найкращою ідеєю. Але, зруйнувавши країну, натомість нічого за 20 років не створили. Щойно обірвалися економічні зв’язки між республіками, економіка пішла до нуля. Потрібна була не революція, а еволюція. Я пропрацював 20 років на Одеському судноремонтному заводі. Коли прийшов, там працювало 5 тис. людей, ми виробляли певну продукцію, там були найсучасніші верстати. Завод був прив’язаний до Чорноморського пароплавства – 300 суден, кожне вартістю 10 млн USD, річний оборот — 1 млрд USD. Це була одна з найбільших судноплавних компаній світу. Леонід Кравчук припинив пароплавство, судна були бездарно розпродані та знищені. Зараз Україна судноплавства не має. А завод зруйнований, люди залишилися без роботи. Якби на місці цього заводу був інший — немає питань. І це — масове явище. І тому, коли п. Кравчук каже про патріотизм, я йому не вірю. Коли йому було вигідно, він був комуністом, а коли це стало невигідно – назвався націоналістом. Я можу поважати Олега Тягнибока та його однопартійців, тому що вони щирі, вистраждали свою позицію, хоча я не погоджуюся з їхніми поглядами.
Жінка, років 45:
— Переживаю за свій народ. Я — за національний рух, за гідність українців. Я — не проти російської мови, але хочу, щоб державна мова була єдиною, українською.
Жінка, років 40. На жаль, її відправили, бо попередньо не зареєструвалася:
— Хотіла проголосувати за «Свободу» — їм довіряю. Нам потрібна любов до Бога. Може, Господь поставить президента України.
Катерина, років 40:
— Я добувала інформацію про всіх. Голосувала за «Свободу». Ми — зі західної України, більше схиляємося до націоналістичної партії. Кожна країна повинна бути вільною.
Петро, років 30-35, із Сакраменто, із дружиною, 5 років як з України:
— За «Свободу». Мені подобається ідеологічна партія. Одна з політичних сил, яка буде відстоювати інтереси України як самостійної держави. Узагалі, у нас було мало інформації про нові партії, хоча в новинах давали місце всім політичним силам. На мій погляд, вибори в Україні були достатньо підготовлені, краще, ніж попередні.
Чоловік, років 30, приїхав зі Львова:
— Тиждень тому розмовляв із мамою телефоном, вона сказала, що треба піти проголосувати. За кого, не сказала. Я — за «Свободу». Цієї партії ще не було в парламенті, хочу подивитися, як «Свобода» діятиме у ВРУ. За інші партії не хотів голосувати, вони вже були в Раді.
Пара, років 40-45:
— За ОО. Так, вони вже були при владі. Але насправді, це — нова демократична сила, яка має й нових людей, і тих, які були у владі та протестували проти методів, якими діє нинішня влада. Деяких людей, що ввійшли в цю політсилу, знаємо якщо не особисто, то їхніх однокурсників, що називається, із гуртожитку.
Чоловік, років 45, із Сакраменто:
— За «Свободу». Державний реєстр виборців було введено спеціально, щоби зменшити число виборців за кордоном. Але мені вдалося зареєструватися, коли в Сакраменто в день святкування 70-річчя УПА активісти запропонували подати заяву на вибори.
Чоловік, років 35, із центральної України:
— За «Свободу». Не дуже довіряю лідерам «Батьківщини».
Хлопець, років 25:
— Звичайно, «Свобода». Це — єдина партія, яка є проукраїнською й, можливо, колись поверне нас на Батьківщину. Якби не було «Свободи», я б голосував за ОО.
Пара, років 30, із Волнат-крику:
— Не перестаю вірити, що будуть якісь зміни на краще. За «Свободу»!
Отже, навіть за цим міні-зрізом видно, що українці, які живуть у США, у більшості вибирають «Свободу», причому не залежно від віку та реґіону України, звідки вони родом. Визначальний мотив вибору — розчарування та недовіра до ОО, а також ставка на партію, члени якої позиціонують себе як чесних, непідкупних політиків, що керуються мотивами захисту української нації.
«Лідери «Батьківщини» були недостатньо активні в діяльності, навіть у боротьбі за звільнення свого лідера Юлії Тимошенко, — підсумовує Ігор Каліш. — Деякі з членів об’єднання навіть не займалися роботою у своїх округах. У списках партії УДАР також деякі кандидати викликають недовіру — перекочували з ПР або КПУ. Партію Наталії Королевської, за деякими повідомленнями, фінансує Рінат Ахметов. Отже, вона створена в інтересах правлячого режиму. Залишається «Свобода» — її вважають найчеснішою та свіжою силою, ще не заплямованою в попередніх політичних розкладах. «Свободу» зображують ледь не фашистською партією. Але фашизм і націоналізм — різні речі. «Свобода» бореться за українські інтереси».
Голосування діаспори, особливо в США й Канаді, на українських виборах може слугувати значною мірою індикатором переважаючих настроїв найбільш активної та політично свідомої частини виборців України. Вільні від адмінресурсу, підкупу, маніпуляцій, вони мають найширші можливості в отриманні інформації з усього політичного спектру; отже, на виборчих дільницях посольств і консульств ці громадяни голосують із найбільшою реальною свободою в ухваленні політичних рішень. І якщо громадяни України на цих виборах переважною більшістю обирають «Свободу», то це означає, що вони обирають свободу. Свободу від підкупу, від радянських стереотипів мислення, управління країною та від російського впливу. Крім того, ці вибори повинні послужити серйозним сигналом іншим демократичним силам, від БЮТ до УДАР: при демократичних процесах найпровальніша стратегія — сподівання на лаври колишніх досягнень, недостатня активність і невміння йти на політично вигідні та стратегічно правильні компроміси. Утім, ОО в цілому зробила багато, щоби, щонайменше, не допустити тотального захоплення влади відверто антинародним режимом ПР-КПУ. Разом із тим, у парламенті опозиційні сили будуть врівноважувати одна одну, запобігаючи скочуванню до екстремізму. Але, мабуть, об’єднаним опозиційним силам можна й потрібно було зробити більше, що й засвідчили «еталонні» вибори в західній діаспорі.

Надія Банчик

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...