Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 17, 2019

Успіх Івана Бернацького

Автор:

|

Березень 20, 2014

|

Рубрика:

Успіх Івана Бернацького

До 200-ліття Великого Кобзаря 9 березня ц. р. відбулась унікальна прем’єра інсценізації його поеми «Гайдамаки» у виконанні Української драматичної студії Івана Бернацького. Ця формація молодих талановитих студійців є особливим здобутком народного артиста України й, водночас, усієї української громади метрополії Нью-Йорка.

Із приємністю можна сказати, що вже з десяток років п. Бернацький щороку успішно радує українську аудиторію Нью-Йорка високоякісними виставами, демонструючи багатогранну творчість неперевершеного Шевченка. Щороку березень стає немов Шевченковим воскресінням. Науковий світ безперервно відкриватиме нові світи його незрівняної художньої та поетичної творчості, а композитори кластимуть його невмирущі слова на крила музичних нот. А музиканти симфоніями мелодій піднесуть їх до слухачів, і понесуться вони далеко-далеко, у небесні простори.
Що більше ми віддаляємося від смерті нашого неперевершеного поета, то ближчим він стає до нас, і незрівняний талант Кобзаря проявляється в глибокому осмисленні його поетичної та художньої творчості. Це особливо помітно в таких майстрів слова, як Лесь Курбас, Йосип Гірняк і наш сучасник Іван Бернацький. Слід також нагадати, що Тарас Шевченко теж був відомим у колах провідної на той час української інтелігенції як непересічний співак, котрий не раз своїм барвистим голосом тішив товариство. На жаль, із тієї царини Тарасової творчості не збереглося нічого, поза згадками учасників тих зустрічей.
Іван Бернацький свої шевченківські вистави завжди починає молитвою. Цього разу її провів парох церкви Св. Юра в Нью-Йорку о. Вернард Панчук, ЧСВВ, просячи Всевишнього Триєдиного Господа Бога, щоби нагородив українського артиста міцним здоров’ям і мистецькими талантами, а владика Павло (Хомницький) поблагословив присутніх.
Могутньо й зворушливо прозвучали слова Тарасового «Як умру, то поховайте». Таким була прелюдія до монументально-унікальної, дуже складної та багатогранної вистави поеми Шевченка. Без сумніву, у постановці поеми «Гайдамаки» було помітно вплив інсценізації відомого корифея українського театру Леся Курбаса. Іван Бернацький дуже вдало пристосував історичні події до сучасності. Адже поема «Гайдамаки» охоплює трагічний період історії українського народу — боротьбу за своє національне «Я»: «У своїй хаті своя й правда, і сила, і воля».
Іван Бернацький особливо кохається в демонстративно темних барвах. На жаль, Український народний дім у Нью-Йорку не має відповідних можливостей для декорування. Не залежно від цього режисер Бернацький усе це вміло й зі смаком пов’язав, що радувало око й душу глядача. Крім цього він також удало застосовує найсучасніші світлові, аудіо- та художні засоби технології, знаходить відповідних людей, бо ж це впливає на візуальну цілісність вистави. Усе разом було добре синхронізоване та справно спрацювало.
Ось на цьому тлі розгортається дія поеми «Гайдамаки». На сцені з’являється зі шумом і гуком, із хоругвами та списами юрба дівчат і хлопців, вони — в особливо продуманих і вишуканих строях. Поет Шевченко, як колись, так і тепер, бадьоро розказує вустами п. Бернацького:
Все йде, все минає і краю не має…
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?..
«Сини мої, гайдамки…» – і далі попливли, як річкою вода, слова Шевченка. Дбайливо, із тонкощами відчуття, цікаво, із вишуканими рухами, поставою та мімікою розказував п. Бернацький про те, що колись було, про тих відчайдушних гайдамаків, котрі були готові на все, як і нинішні євромайданівці, у боротьбі за свободу, незалежність і соборність України. І так він показував численній аудиторії уявні красиві та понурі картини подій, кажучи:
Як небо блакитне, нема йому краю, —
Так душі почину і краю немає.
Барвисто розповідав про безталанного Ярему та його кохану Оксану, про їхнє прекрасне весілля. Цю сцену граційно зіграли Остап Антонюк (Ярема), Христина Місюк (Оксана), Роман Верхняк з Оксаною Гап’юк і Володимир Левицький із Марічкою Бінч. Велично згадав режисер безстрашних героїв Залізняка та Гонту й про гострені ножі та багато іншого, як це колись було.
Для більшої прозорості та збагачення спектаклю було введено окремі персонажі й гурти, серед котрих слід назвати Залізняка, якого зіграв Володимир Курило, досвідчений актор, що у своєму зворушливому монолозі голосив: «Гуляй, сину! Поки доля встане, погуляєм!», а також Гонту, чий образ чудово втілив талановитий актор Юрко Михайлів, який у своєму драматично-трагічному монолозі волав: «Мовчіть, мовчіть! Знаю, знаю! Зібралась громада. Мої діти — католики». Це — апогей поеми «Гайдамаки», який майстерно передав п. Михайлів.
І згадуються слова Тараса: «Гомоніла Україна, довго гомоніла». У цьому ключі грали талановито свої ролі Остап Антонюк, Воплодимир Левицький і Роман Верхняк. Тут і для черниці знадобилося присвячене місце, роль котрої молитовно виконала Лідія Кухта. Ролі гайдамаків відважно, бадьоро і з особливим гумором і окликами зіграли Василь Букатюк, Василь Грицевський, Володимир Гутник, Богдан Іванцик, Микола Костинюк, Роман Савка, Назар Сухович, Павло Юрчак, Юрій Баюрак, Ігор Королюк, Володимир Коваль та Іван Щеглюк.
Думи поета виразно й рішуче приємними голосами декламували Оксана Бавдис, Анна Гап’юк, Оксана Гап’юк, Оксана Вовк, Оксана Ізбянська, Марія Пруська, Лідія Кухта, Марія Хоптій, Марічка Бінч і Христина Місюк. Із цих акторів, без сумніву, вийшов великий театрально-драматичний колектив, який справно втілював у дію всі нюанси твору. Усі мізансцени були добре продумані та майстерно реалізовані.
Не можна не згадати й про тих, хто відповідав за технічні функції. Це — художник-постановник Богдан Копистянський і композитор Тарас Терлецький (Україна). Іншими словами, музичний супровід твору був неперевершеним.
Молитва «Вірую» прозвучала могутньо, але з колишнім католицьким філіокве, де говориться «і від сина ісходить», чого вже в католицькій вірі немає. Вишукані костюми були виготовлені майстрами України, асистентом режисера була Оксана Бавдис (м. Львів). Помічником режисера та відповідальним за звукове оформлення став Станіслав Терентьєв, режисером зі світла — Ніна Терентьєва. Організаційний директор — Анатолій Рідкий.
Було би несправделиво, згадуючи про всіх, хто спричинився до успішної постановки «Гайдамаки», забути про спонсорів, себто тих, хто коштами уможливив глядачеві побачити на подіумі вислід довгої та наполегливої праці численного колективу Драматичної студії Івана Бернацького. Із доземним поклоном подяки слід назвати Українську федеральну кооперативу «Самопоміч», Українську національну федеральну кооперативу, Український народний дім і українську крамницю «Арка» — усі з Нью-Йорка. Також слід назвати пресу, яка служила своєю безкоштовною рекламою, запрошуючи публіку на постановку твору великого Тараса. Ними були «Нова газета», тижневик «Міст», «Національна трибуна», «Закордонна газета» й Студія:videodom.us.
Вони всі спричинилися до того, що 9 березня 2014 року в Нью-Йорку неперевершений поет Тарас Шевченко промовляв, як і колись, до численної аудиторії вустами талановитих акторів і надійних адептів театру. І могутньо пролунали слова поета:
Гетьмани, гетьмани! Як би то ви встали,
Встали, подивились на той Чигирин…
Українська драматична студія народного артиста України Івана Бернацького гідно відзначила 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. Спектакль, який тривав близько однієї години й 45 хвилин без перерви, аудиторія дивилася з неослабною увагою й відгукнулася вдячними оплесками, оваціями й оберемками квітів.

Микола Галів

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...