Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 25, 2020

Ушанування пам’яті громадських діячів діаспори

Автор:

|

Квітень 18, 2013

|

Рубрика:

Ушанування пам’яті громадських діячів діаспори

Триває семестр викладів на тему «Ювілеї та річниці в житті українців», який організували Релігійне товариство українців католиків «Свята Софія» (ТСС-А) й Осередок праці НТШ у Філадельфії. 11 квітня громада вшанувала пам’ять відомих діячів діаспори інж. Юліяна Головчака (1931-2003) та проф. д-ра Мирослава Лабуньки (1927-2003) у десяті роковини смерті. 
Із цієї нагоди своїми спогадами про добрих приятелів і близьких співпрацівників поділився голова ТСС-А академік НАНУ Леонід Рудницький. Свою доповідь він побудував за принципом контрастного порівняння, адже, з одного боку, Ю. Головчак був інженером-механіком, а з іншого, М. Лабунька – історик-гуманіст. Однак, попри цілком відмінні професійні зацікавлення, їх об’єднували патріотизм, відданість Церкві, певний ідеалізм і неприв’язаність до грошей.
Юліян Головчак народився 13 листопада 1931 року в с. Лужку Горішньому біля Старого Самбора, у багатодітній родині Павла та Юстини Головчаків, які виховали п’ятьох дітей. Юліян учився в рідному селі, а згодом — у Старому Самборі. Під час війни він опинився в таборі для переміщених осіб у Мангаймі (Німеччника), де продовжив навчання в гімназії й став членом «Пласту». 1948 року переїхав до США, спочатку – до Чезапіка (штат Меріленд), а 1951-го — до Бристоля (штат Пенсильванія). 1956 року познайомився з подружжям д-рів Мирослава та Романи Навроцьких, активних співтворців Товариства «Свята Софія» в США. Саме в цьому товаристві, зазначив п. Рудницький, а також на ниві Патріархального руху та в радіопрограмах «Голос Мирян» і «Голос української діаспори» активно працював Ю. Головчак. 1957-го він одружився з Оленою Пак, із якою виховав чотирьох дітей. Брав участь у Корейській війні, по закінченні якої здобув освіту в царині інженерії в Пенсильванському військовому коледжі. Відтак, працював у федеральному уряді до 1997 року. На громадській ниві, окрім згаданих вище організацій, Ю. Головчак активно працював в Товаристві українських інженерів, в Управі «Рідної школи», у спортивному товаристві «Тризуб». Відійшов у вічність 23 квітня 2003 року. Як зазначив доповідач: «Нac єднала любов до життя у всіх його аспектах — вiд релігії до спорту. Йому я міг розповісти все, що мені боліло й що мене тішило. На противагу до інших, Юлько ніколи не вимагав плати чи похвали за свою працю, за одним винятком. Саме коли народилася в Галі та Юлька донечка Леся, перебував на терені Америки патріарх Йосиф. Юлько тоді сказав: «Як Блаженнійший охрестить Лесю, тo буде мені винагорода за все, що я досі зробив». I Блаженнійший, як відомо, сповнив це його бажання».
Дещо інше спрямування мала приязнь між Л. Рудницьким і Мирославом Лабунькою, адже єднала їх наукова праця в Університеті Ла-Саль і Українському вільному університеті (УВУ) у Мюнхені. Мирослав Лабунька народився 23 березня 1927 року в с. Котові Бережанського району Тернопільської області, у селянській родині. У 1941-1944 рр. навчався в український гімназії в Бережанах. Шкільну освіту завершив у таборі для переміщених осіб і біженців у Траунштайні (Баварія). У 1946-1948 рр. навчався в семінаріях Української греко-католицької церкви в Німеччині, у 1949-1950 рр. — у Нідерландах. У 1950-1951 рр. студіював канонічне право в університеті в Мюнхені, у 1951-1955 рр. — історію в Лювенському університеті (Бельгія), а згодом переїхав до США. У 1956-1958 рр. опановував бібліотекознавство в Колумбійському університеті, по закінченні навчання отримав науковий ступінь магістра. У 1956-1965 рр. він — бібліотекар цього університету. 1978 року в Колумбійському університеті захистив докторську дисертацію з історії.
У 1965-1993 рр. викладав історію (спочатку як доцент, згодом — професор) в Університеті Ла-Саль у Філадельфії (США), також читав лекції на літніх курсах Українського католицького університету в Римі (Італія), був науковим працівником Українського наукового інституту Гарвардського університету. У 1993-1995 рр. — декан філософського факультету, у 1995-1998 рр. — ректор УВУ в Мюнхені. Очолював осередок НТШ у Філадельфії та був заступником директора філософсько-історичної секції НТШ. Досліджував проблеми історії Київської Русі й український культури. Володів англійською, болгарською, грецькою, латинською, німецькою, польською, російською, французькою та церковнослов’янською мовами.
Мирослав Лабунька брав активну участь у організації міжнародних конгресів істориків: у конґресі, присвяченому 1000-літтю хрещення Київської Русі (1988, Равенна, Італія), у конґресі, присвяченому 400-літтю Берестейської церковної унії 1596 (1996, Львів) тощо. Брав активну участь в Українському братському союзі, в українських католицьких мирянських організаціях «Обнова», Українському патріархальному товаристві в США, Українському патріархальному світовому об’єднанні (був заступником його голови) й ін. Нагороджений церковним орденом Св. Григорія Великого, грамоту до якого підписав Папа Римський Іван Павло II (1997). Помер 2 грудня 2003 року у Філадельфії.
Як зазначив Л. Рудницький, М. Лабунька мав велике зацікавлення політикою, не тільки українською, а й світовою. Спільними зусиллями ці два науковці організовували на форумі Ла-Саль у 1960-х рр. зустрічі з провідними представниками української культури Д. Павличком, І. Драчем, О. Гончарем, Р. Лубківський, Р. Іваничуком і іншими. Вони були ініціаторами надання почесного докторату цього університету першому Президентові України Леонідові Кравчуку. Л. Рудницький розповів присутнім численні цікаві й сповнені гумору моменти, пов’язані з М. Лабунькою. Своїми спогадами про свого приятеля та наставника поділилися шкільний товариш М. Лабуньки д-р Василь Саляк і колишній студент УВУ мґр Осип Рожка. На завершення вечора вдова Олена Головчак подякувала товариству «Свята Софія» від імені присутніх доньок і внуків покійного Юліяна Головчака за організацію цього пропам’ятного вечора.
Прес-служба ТСС-А

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply