Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 23, 2020

Українці Америки рятують дітей Львова

Автор:

|

Червень 20, 2013

|

Рубрика:

Українці Америки рятують дітей Львова

Лікар-педіатр Леся Гладун уже не вперше приїздить зі Львова у відпустку до Філадельфії, щоби відвідати сестру Надію Петрик, яка живе США з 1992 року й тепер очолює осередок Всеамериканської громадської організації «Нова українська хвиля». Ось і зараз, у червні, вона побувала в США. 

Але найбільш пам’ятною для Лесі Гладун стала гостина 2003 року, коли її запросили розповісти про своє життя та лікарську діяльність на зібранні 90-го відділу Союзу українок Америки (СУА). То була невесела розповідь. Леся працює лікарем-педіатром уже понад 30 років. Спершу закінчила медичне училище, потім – інститут у Львові, була дільничним лікарем, приймала хворих дітей у 5-й міській поліклініці. Особливо важкими були роки після розпаду СРСР, коли сталася криза, не було в людей ні грошей, ні харчів, ні ліків для дітей, які від таких негараздів почали більше хворіти. Лікарні припиняли діяльність, надавали медичну допомогу лише за плату, на яку не всі львів’яни були спроможні.
У той важкий час п. Гладун заснувала на базі поліклініки денний дитячий стаціонар, де впродовж дня професійну допомогу могли отримати 45 дітей. Леся Гладун була лікарем за покликанням — із власної невеликої платні купувала для дітей із бідних родин не тільки ліки, а й хліб. Безвихідь змушувала шукати допомоги в колишніх однокласників, які стали на той час успішними підприємцями, у народних депутатів різного рівня. Але, крім співчуття й невиразних обіцянок, жодних інших наслідків не було. Люди перестали звертатися по медичну допомогу, діти все хворіли.
Минали роки. Та лікар не втрачала надії. Виступ на зборах відділу СУА став рятівним колом для потопаючого в проблемах стаціонару та хворих дітей у ньому. Уже наступного дня до Лесі Гладун зателефонувала з Ньюарка (штат Нью-Джерзі) Божена Ольшанівська, яка очолює організацію «Американці в обороні людських прав в Україні» (АГРУ). Розповідь лікаря почула та переказала їй сестра Роксоляна Гіліцинська. Божена Ольшанівська попросила розказати про конкретні потреби стаціонару та почала збирати пожертви на лікування львівських дітей. Про них тоді написала «Свобода», що посприяло справі.
За перші зібрані $600 Леся Гладун зробила так званий косметичний ремонт: у лікарні пофарбували стіни, оновили підлогу, у якій зяяли небезпечні діри, а також купили телевізор із відеопрогравачем, аби діти впродовж денного курсу терапії могли дивитися улюблені фільми. Встановили озонатори для очищення повітря в приміщенні.
Тим часом п. Ольшанівська та її оточення продовжували збирати в США та Канаді фонди для стаціонару, який вони називають «шпиталиком». Завдяки пожертвам американських українців п. Гладун придбала для нього сучасну медичну апаратуру, створила кабінет спелеотерапії для лікування бронхіальної астми й алергічних захворювань. Прикметно, що в цей кабінет почали звертатися по допомогу й дорослі, тому що лічниці в закарпатських шахтах були затоплені та вже не діяли.
Не завжди оновлення стаціонару давалося легко. Коли замінили старі, зіпсовані вікна на сучасні, європейські, щоб уникнути протягів і зберегти тепло, це не сподобалося декому з місцевих керівників, які тривалий час докоряли Лесі за «марнотратство».
А з Америки почали надходити пачки з дитячим одягом, іграшками й книжками. Тепер не лише діти в стаціонарі отримували гарний одяг і розваги, а й бідні багатодітні сім’ї отримали змогу скористатися заокеанською допомогою. Люди, привчені до радянської медицини, ще й досі дивуються уважному ставленню до їхніх потреб, щирому співчуттю та прагненню допомогти, притаманним працівникам стаціонару. Поряд із Лесею Гладун працюють лікар Зоряна Попович, медичні сестри Галина Федина, Наталя Кулина, Поліна Мокра, масажистка Ірина Павлова. «Шпиталик» має три палати, вітальню й оглядовий кабінет.
Дітям так сподобалася лікарня, де не треба залишатися на ніч і можна отримати іграшки та цукерки з вази на столі лікаря, що тепер самі просяться на лікувальні процедури. Уже звертаються по допомогу для своїх дітей колишні пацієнти стаціонару. Лікарі не тільки виписують рецепти, а й видають безкоштовно ліки тим, хто не може їх придбати. Це стало можливим завдяки пожертвам із діаспори. Люди допомагають, чим можуть.
Якось у стаціонарі побувала із сином-лікарем Людмила Коритко, медична сестра з Америки. Вона розповіла про побачене в Українському домі для старших людей у Торонто своїй мамі Тетяні Раковській. Поміркувавши, придбали вовну, і мама сплела для хворих дітей 12 ковдр. А Оксана Чорневич сплела 22 дитячі шапочки й разом із Іриною Романчукевич купила іграшкових звірят. Свої пожертви зробили не тільки вони, а й Лариса Похмурська, Галина Думенко, Галина Роман, Лариса Бері. Підтримали «шпиталик» Анізія Гіль із Пенсильванії, Стефан Стецура з Канади, подружжя Сливоцьких із Нью-Йорка, св. п. Борис Галаган і Стефанія Пришляк, багато інших людей.
Стаціонар діє. Але його потреби не зменшилися. Вони повністю віддзеркалюють стан охорони здоров’я в Україні. Уряд і його службовці не дбають про розвиток медичної галузі, адже вони та їхні родини лікуються якщо не в Європі, то принаймні в київській елітній клінічній лікарні «Феофанія» Державного управління справами, яка отримує з бюджету стільки ж грошей, як і вся система охорони здоров’я України. Хоча чиновники й проголошують охорону здоров’я безкоштовною, проте платити хворим доводиться за все. Це видно й на прикладі львівського стаціонару, якому держава виділяє лише чверть потрібних для його утримання фондів зі застереженням, що це фінансування можна використати лише на термінову допомогу — травми, отруєння тощо.
Лікарі змушені самі за власні гроші ремонтувати всі технічні несправності водогону, каналізації, освітлення чи опалення, нести відповідальність за використання води й електрики, купувати мило, папір, рушники, бланки медичної документації. Також медичних працівників змушують до внесків «на благодійну мету», котрі зникають десь у нетрях державних структур. Стаціонарові ж пощастило: за пожертви придбали комп’ютер і копіювальну машину, що зменшило витрати та полегшило працю.
Нині в Україні виникла тенденція до скорочення штатів лікарів-педіатрів і передачі їхніх обов’язків сімейним лікарям, інститут яких наразі ще тільки зароджується. Це теж загрожує здоров’ю дітей.
Стаціонар потребує пожертв для допомоги незаможним людям, які не можуть звертатися до приватних медичних закладів. А також для придбання високоякісних медикаментів і засобів (не з України чи Індії) для інгаляторів (половина пацієнтів стаціонару має проблеми з диханням), кисневих пінок, алергодіагностики, спелеотерапії. Леся Гладун мріє про відновлення басейну, впровадження новітніх технологій і апаратів.
У стаціонарі ведеться чіткий облік усіх витрат із пожертв. Крім того, це – конкретна допомога конкретним українським дітям, наразі далеким від не надто зрозумілих акцій різних політичних рухів, котрі чекають на фінансову допомогу, не завжди використовуючи її на українську справу.
Гроші на денний дитячий стаціонар 5-ї міської поліклініки можна переказати для Americans for Human Rights in Ukraine (AHRU) — Lviv Clinic AHRU, на адресу: 43 Midland Place, Newark, NJ 07106. Пожертви звільнені від податку. Подарунки можна вислати й безпосередньо до стаціонару на адресу: д-р Леся Гладун, дитячий денний стаціонар 5-ї міської поліклініки, вул. Виговського, 32, Львів, 79022 Ukraine.

Ларіон Костенко

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply