Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Sep. 20, 2017

Українські пастори відвідали Кубу

Автор:

|

Лютий 19, 2015

|

Рубрика:

Українські пастори відвідали Кубу
Пастори Павло Ходневич і Джордж Давидюк під час зустрічі з уродженцями України

Пастори Павло Ходневич і Джордж Давидюк під час зустрічі з уродженцями України

Останнім часом помітні зміни в духовному житті сталися в Республіці Куба. В останні роки існування СРСР я редагував книжку американського місіонера Тома Вайта, котрий намагався морем привезти на Кубу Біблії та скидав їх у пластикових пакетах із корабля. Цей шлях був збитковим, і він вирішив скидати Біблії з літака, та потрапив у бурю і був змушений приземлитися на Острові Свободи. Його засудили до 18 років тюрми. Я не забув про страждання Тома Вайта, із яким познайомився пізніше, тому не без здивування почув, що євангельські пастори Павло Ходневич (штат Нью-Джерзі) та Джордж Давидюк (штат Північна Кароліна) на термін 26 січня-4 лютого виїздять на християнську конференцію, що відбудеться в Гавані. Це стало наслідком загального пом’якшення санкцій США щодо комуністичної Куби. Після повернення Павло Ходневич розповів мені про цей візит.

— Як живуть люди на острові після багаторічного владарювання комуністичного режиму, який тепер лише дещо послабився?
— Кубинці живуть без розкошів. У нас виникло враження, ніби ми повернулися на 50 років назад. Середній заробіток не перевищує 20 USD на місяць, а за скромний обід у закладах громадського харчування ми платили по 10 USD. Лише окремі люди мають свої авта, але майже всі вони випущені у 1950-х рр., переважно в СРСР. Просто музейні експонати на вулиці. Дехто має велосипеди, інші ходять пішки, використовують коней, навіть тракторні причепи.
Для багатьох пасторів, котрі приїхали на конференцію, проживання в християнському центрі і триразове харчування під час конференції було розкішшю. Пастор із Фінляндії подарував місцевим 150 велосипедів, аби вони могли виїздити на села. Було незвично, що домашня худоба у селян належить державі й вони утримують її на контрактній основі.
— Чи є на Кубі українське життя?
— Передовсім на державному рівні. Республіка Куба визнала незалежність України 26 грудня 1991-го, 7 травня 1992 року було встановлено дипломатичні відносини між Україною та Кубою. Українське посольство в Республіці Куба відкрилося у вересні 1993-го. Тепер його очолює тимчасовий повірений Олександер Киричок, що родом із Борисполя. Його попередниця Тетяна Саєнко померла 8 січня 2013 року від важкої хвороби.
Ми зустрічали багатьох українців у складі євангельського зібрання, яке проводить молитовні богослужіння в кубинській церкві у полуденну пору. Переважно це — жінки, котрі у дівоцтві вийшли заміж за кубинців, котрі тоді перебували в СРСР (у навчальних закладах України було підготовлено близько 9 тис. кубинських фахівців).
Після повернення на острів чимало чоловіків покинуло своїх шлюбних дружин. Жінки виїздили із СРСР, тому тепер складно виділити серед них саме українок, оскільки більшість із них узяла громадянство Куби. Їх називають «совкубинки», тобто радянські кубинки. Деякі стали відомими: популярна танцівниця фламенко — уродженка Кременчуга, консул кубинського посольства в Києві — теж із України. Можливо, українські жіночі організації Америки звернуть увагу на кубинських українок?
Співпраця між Україною та Кубою в культурно-гуманітарній сфері розвивається на основі міжурядової Угоди про співробітництво в галузях культури, освіти й науки, яка набула чинності 1994 року. Вона дає змогу розвивати співпрацю у галузі охорони здоров’я, спорту, туризму та в інформаційній сфері.
Головним напрямком співпраці є лікування й оздоровлення дітей з України, котрі постраждали внаслідок Чорнобильської трагедії. За роки функціонування цієї програми у лікувально-оздоровчому центрі «Тарара» побувало понад 24 тис. українських дітей, із яких кожна п’ята дитина мала важкі онкологічні, імунні, ортопедичні та системні захворювання. Зокрема, було проведено 139 хірургічних операцій.
Коли 29 березня 1990-го готували вивезення першим літаком 139 хворих дітей, їх не наважувалися лікувати. З ними полетів тодішній посол Куби в Україні Сергіо Лопес Брієль, котрий переконав медиків узятися за справу. Через три місяці вони вже весело бігали, забувши про ноші. На програму лікування чорнобильських дітей, у першу чергу дітей-сиріт, Куба витратила понад 350 млн USD. З грудня 2011 року‚ за президентства Януковича‚ співпрацю у сфері лікування й оздоровлення українських дітей на Кубі було припинено.
На Кубі відбувалися фотовиставки й інші заходи з нагоди Дня Соборності, 200-річчя Тараса Шевченка, 140-річчя народження Лесі Українки, покази українських фільмів, спортивні змагання.
— Чи була успішною ваша місія?
— Так. Ми зустріли багато дуже гостинних людей, котрі залишилися вірними Церкві. Розвіялося наше передчуття‚ що кубинці зустрінуть нас упереджено як пасторів і як американців. Щоправда, на кордоні нас попередили, що ми можемо побувати на конференції, але не повинні публічно виступати та проповідувати. Але наших валіз не перевіряли й я шкодував, що не узяв зі собою Біблії, бо остерігався, що ці книги конфіскують, як це робили у комуністичній Україні.
Усе ж при відвідинах церковних громад нам надавали слово. Для нас влаштували концерт християнського співу. Маємо надію наступного року побувати на Кубі з метою євангелізації‚ як ми це робили в Україні після розпаду СРСР.
Ми побували не лише у столиці‚ а й у низці міст і сіл. Скрізь нас вітали зі запевненнями‚ що радіють позитивним змінам‚ що відбуваються у взаєминах Куби з нашою країною. Люди очікують, що на острів повернеться нормальне життя – з туристами, працею, торгівлею та достатком.

Розмовляв Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...