Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

У Школі українознавства СУМ Нью-Йорк — свято останнього дзвоника

Автор:

|

Червень 13, 2013

|

Рубрика:

У Школі українознавства СУМ Нью-Йорк — свято останнього дзвоника

Коли розквітають яскраві квіти й повітря бринить від пташиного співу, ще поки що не такий спекотний нью-йоркський вітерець приніс 8 червня ц. р. у Школу українознавства при осередку СУМ Нью-Йорк свято останнього дзвоника. Майже всі раділи цьому довгоочікуваному дню — приходу шкільних канікул. Три місяці волі від строгої дисципліни, ранніх пробуджень, підручників і контрольних. На три довгих місяці можна забути про парти, учителів і зубріння. Хтось вирушить подорожувати, хтось проведе літо в горах на Оселі, а хтось залишиться в місті, але однаково всі будуть вільними, як літній вітер.

Однак для декого закінчення шкільного року пов’язане не тільки з радістю, а й із побоюванням, легким смутком і, водночас, надіями. Це – ті, хто цьогоріч отримав дипломи та свідоцтва про закінчення навчання в школі українознавства — вісім наших прекрасних лебідок і мужніх легенів: Світлана Микулинська, Христина Мельник, Дана Курилик, Катерина Чарторийська, Максим Когень, Андрій Кілий, Зоряна Зарицка та Христина Бах. Для них останній дзвоник є початком найбільшої зміни в житті. Попереду на них чекають нові випробування на тернистих стежках дорослого життя.
Але ж скільки всього було за шкільні роки! Чого тільки вони не творили! Ведучі свята Кіра Лозинська, Максим Лозинський, Наталя Гриців, Богдан Гриців, директор школи Ірина Чуян і учні школи допомогли нашим 12-класникам пригадати дні їхнього навчання: сходинка за сходинкою, від садочку до першокласника, а потім — до випускника.
Вихованці садочку — наші найменші Гусенята (вихователь — Марійка Мельник) показали сценку «В автобусі», де комічно зобразили, як вони поспішали, аби не запізнитись на уроки. Першокласники (учитель — Люба Витвицька) пообіцяли в усьому бути подібними на своїх старших друзів, щоби через 11 років гідно зайняти їхнє місце. Вони повчепили випускникам букетики квітів і дзвіночки.
Учні англомовного класу (учитель — Ольга Медицька), а також третього (учитель — Віра Гогільчин) і шостого (учитель — Марія Лисецька) класів випускників привітали віршами. Сьомий клас (учитель — Зоряна Матійчик) розвеселив усіх присутніх гуморесками, де йшлося про те, як колись пустували наші нинішні випускники.
Мине зовсім небагато часу, й учні десятого класу (учитель — Ігор Николюк) стоятимуть на місці12-класників. А сьогодні вони присвятили своїм старшим товаришам пісню. Під її звуки випускники подарували квіти та подякували людям, хто запалив у їхніх серцях багаття жаги до знань, хто віддав їм свій досвід, свою мудрість і душу — своїм учителям.
Із теплими словами подяки звернулися випускники до своїх батьків, адже вони — рідні крила, які підтримували, коли вони вчилися літати, лагідні руки, котрі загоювали їхні рани, мудрі порадники, що надихали їх на нові звершення, найвірніші й найкращі друзі. Діти вручили своїм батькам «Подяки» за їхню невтомну жертовну працю.
Зі своїми привітаннями та побажаннями для цьогорічних випускників виступили вчителі випускного класу Софія Вінеряну та Віктор Курилик, голова осередку СУМ імені ген-хор. Тараса Чупринки в Нью-Йорку подруга Даня Лавро й голова батьківського комітету школи друг Ярослав Мельник. Наостанок нашим випускникам вручили пам’ятні подарунки, приготовлені руками учнів школи, — футболки з написами поздоровлень та побажань.
Попереду в наших випускників – довге й, безперечно, успішне життя. Тепер за всі вчинки, помилки та дії доведеться відповідати самим, без підтримки улюбленої вчительки й класу.
Директор школи Ірина Чуян звернулася до випускників із останніми словами настанови:
Вам треба жити кожним днем,
Не відкладаючи на потім,
Що має буть — не оминеш
В своїх стараннях і турботі.
Вам треба жити кожним днем.
Не ждать омріяної дати,
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати…
Напевно, немає на світі такої людини, що не запам’ятала би останній дзвоник на все життя, адже це – не тільки гарне свято, а й розставання з дитинством, однокласниками, учителями. Це свято завжди залишиться одним із найбільш незабутніх і зворушливих. Тож нехай пам’ять про нього буде світлою!

Ірина Чуян

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply