Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 17, 2018

У Чикаґо відбулося громадське віче

Автор:

|

Травень 09, 2013

|

Рубрика:

У Чикаґо відбулося громадське віче

На 22-му році державної незалежности України настали часи, які не назвеш інакше, як часами занепаду, людських бід, розпачу та повільного, але цілеспрямованого нищення того, що обіцяли принести нам історичні дати 24 серпня та 1 грудня 1991 року. Думалося, що 1991-й покінчить із сотнями років поневолення та існуванням у рабстві під різними окупантами, що народ скористається життям, яке обіцяють і гарантують демократичні структури, що вже у власній державі запанує відчуття національної гідності, духовне та культурне піднесення й економічний розквіт.

Хоча на початках шлях видався нелегким, були, однак, усі ознаки того, що після Помаранчевої революції піде до кращого. Але, як дехто зараз каже, державну незалежність було здобуто безкровно, а відтак спокійно віддано в руки чужинцям, а ті почали верховодити по-своєму, нищачи все те, що в короткому часі було здобуто, і навіть більше.
Тож не можна дивуватися, що зараз по всіх закутках України новою хвилею почав лунати грімкий заклик: «Вставай, Україно!», щоби припинити розгардіяш, який творить нинішня антинародна, можна сказати, чужинецька влада. Бо, як бачимо, не досить бути громадянином у державі й мати право обіймати посаду, треба ще бути в душі українцем, який бажав би добра для свого народу. А цього, на жаль, немає. І не буде так довго, як довго сидітимуть у посадових кріслах в уряді Української держави особи, котріі є українофобами до тієї міри, що навіть відмовляються розмовляти українською мовою. Чи можна собі уявити, щоб громадянин Сполучених Штатів міг бути обраний сенатором від штату Флорида, якщо пробував би впроваджувати в користування іспанську мову, бо, мовляв, у штаті багато людей спілкується іспанською?! Його не лише ніхто не толерував би в посаді – за нього ніхто ніколи би не проголосував!
Доходять до нас вісті, що заклик: «Вставай, Україно!» – зараз розбуджує народ в Україні. Це добре. І якщо він перетвориться на всенародню акцію, то його тут, в еміґрації, нам обов’язково треба її підтримати. Адже багато українського люду різного віку – дехто каже, що 4 млн, відколи Україна стала незалежною, – опинилося поза межами Батьківщини тільки тому, що й досі не вдалося в нашій державі обрати таку владу, яка би діяла та працювала для добра народу, а не на користь своїх приватних інтересів. Надіймося, що цього разу знайдуться такі провідники, які зрозуміють, що до осягнення бажаної мети є тільки один шлях — згода та порозуміння. Тому марно нарікати на «українську хворобу», як ми називаємо байдужість. Вона, радше, є відповіддю своїм провідникам, котрі не зводять кінців докупи.
На підтримку акції «Вставай, Україно» приєдналося українське Чикаґо. 28 квітня ц. р. заходом організацій — Американський осередок Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Українська громадська організація «Помаранчева хвиля» та Чикаґський осередок організації «Нова українська хвиля» — був проведений мітинґ-віче на площі перед Українським культурним осередком парафії Св. Володимира й Ольги. Неділя 28 квітня була Квітною. Того дня, під час Святих Літургій, читали послання святого Апостола Павла до филип’ян, у якому були слова: «Браття, усе, що правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте та любе — про те думайте». Символічно кажучи, до цієї катеґорії належить заклик «Вставай, Україно!».
Дозволю собі відбігти від теми та згадати, що на площі, де відбувався мітинґ, стоїть пам’ятник князю Володимирові Великому. Цікаво, чи кому-небудь з мітинґувальників спало на думку, що розбрат, який нас дуже часто переслідує, сягає часів саме цього нашого великого князя. Пригадаймо собі, що він перед смертю поділив Київську Русь поміж своїми синами, які, відтак, воювали між собою. Його син майбутній князь Ярослав Мудрий продовжив практику батька й теж ділив Русь-Україну між синами, які також провадили між собою війни. Нарешті, і князь Мономах спершу зібрав землі докупи, а потому роздав їх своїм синам, між якими любові не було. І знаємо, що його онук Андрій Боголюбський 1169 року прийшов із півночі та зруйнував душу Русі-України — Київ.
Ми часто говоримо про наш сучасний розбрат. Чи часом не передався він нам із тієї, порохом припалої давнини, і тепер стоїть колодою на перешкоді до згоди, яку інколи оминаємо, як чуму. Не завадило би нам над цим замислитися й зробити висновок, якої шкоди нам завжди завдавав розбрат і брак бажання йти на компроміс у пошуку порозуміння. І тепер завдає: маємо понад 200 партій в Україні.
Мітинґ був призначений на першу годину пополудні. Але оскільки це була Квітна неділя, три Святі Літургії тривали досить довго та закінчилися після третьої пополудні, то й мітинґ розпочався з великим запізненням. Це частково позначилося на присутності, як і те, що чомусь не було оголошено про мітинґ у церкві.
Віче почалося з виконання національного гімну, щоби звернути увагу на його початок не тільки тих, що перебували на площі, а й тих, хто чекав у Культурному осередку, і тих, що почали виходити із церкви після останньої Святої Літургії. Після гімну о. Роман Артимович провів молитву й зробив коротке звернення до зібраних, у якому дивно прозвучали слова «ваш мітинґ», тоді коли він був нашим мітинґом, бо стосувався нас усіх, навіть тих, хто не зміг бути присутнім, але погоджувався з його змістом і метою. Панотець подякував усім, хто прибув на мітинґ.
Віче розпочав Ростислав Гриньків і був його ведучим. Користуючись гучномовцем, аби всі могли його почути, він пояснив мету зібрання. Насамперед розповів про те, що зараз діється в Україні, що там турбує людей (і нас тут), підкресливши, наскільки сучасна влада перейшла межі своїх повноважень і перетворилася на репресивний, злочинний режим. Владу президента Януковича він назвав колоніальною, бо для неї все українське є чужим. Та влада руйнує нашу культуру, наші традиції, нашу мову. Вона цілковито опанувала нашу економіку, веде її до катастрофи й продовжує обкрадати наш народ. А коли він сказав, що цьому треба покласти край, присутні почали скандувати: «Досить, досить, досить!», а пізніше, після того як промовець сказав, що нам така влада не потрібна, люди почали вигукувати: «Банду геть, банду геть, банду геть!»
Пан Гриньків звернув увагу на потужну українську еміґрацію за кордоном, яка опинилася поза межами своєї Батьківщини саме внаслідок економічних негараздів. Він закликав присутніх підтримати опозицію в Україні, щоби покінчити з олігархічною клікою, яка зараз верховодить в Україні. Він наголошував на тому, що ця влада обкрадає Україну, вивозить мільярди в офшорні банки на суми, які співмірні тій допомозі, яку ми з важко зароблених наших заробітків надсилаємо в Україну. Тож, за його словами, нашим гаслом повинне бути: «Вставай, Україно! Вставай, діаспоро!», щоб зупинити нищення економіки України.
Урешті, п. Гриньків нагадав присутнім, що сучасна влада нещодавно стала настільки брутально-антидемократичною й узурпованою, що перенесла роботу Верховної Ради з її приміщень на вулицю Банкову, не допустивши туди опозиції, для того щоби мати змогу ухвалювати незаконні рішення. Він підкреслив, що такий акт порушує регламент парламенту та є антиконституційним. А коли виступаючий сказав, що з такою бандою треба покінчити, люди почали скандувати: «Ні — бандитам, ні — бандитам, ні — бандитам!», маючи на увазі те, що їм не слід бути при владі.
Під час мітинґу виступало багато промовців: Андрій Пертиків, голова УГО «Помаранчева хвиля»; Михайло Іванків із міста Бурштина; д-р Олесь Стрільчук, голова Іллінойського відділу УШКА; Ігор Худик; Микита Сафренський із міста Січеслава, студент НАУКМА; Роман Гнатюк; д-р Юрій Мельник та Наталія Ярова, голова Чиказького осередку Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Усі, хто брав слово, говорили про злочинний характер сучасної української влади, про порушення прав людей, обмеження свободи, а найбільше згадували про зневажливе ставлення до наших національних цінностей і економічне пограбування народу, доведення його до стану бідноти.
Ігор Худик і Наталія Ярова додатково нагадали, що недавно наше місто Чикаґо відвідав адміністратор міської ради Києва Олександр Попов, якого як представника Януковича, тієї злочинної влади, зустрічали деякі члени нашої громади, а молодь вітала хлібом і сіллю. Це був моральний злочин – змушувати необізнану молодь до такого вітання. Такий акт промовці назвали негідним, оскільки він дав привід злочинній владі Януковича говорити про те, що українська діаспора в Чикаґо її підтримує.
На завершення митінґу-віча п. Ярова зачитала відповідні резолюції, котрі присутні сприйняли оплесками та в яких було сказано, що ми, учасники мітингу, категорично проти:
* Митного Союзу з Росією;
* змін до Конституції України шляхом замовного міфічного референдуму;
* здачі Росії української газотранспортної системи.
У резолюціях було підкреслено, що ми, присутні на цьому вічі, вважаємо всі ці ініціативи Януковича ДЕРЖАВНОЮ ЗРАДОЮ!
Дух і зміст віча передавали численні плакати, що їх тримали в руках присутні: «Геть донецьких окупантів», «За єдину державну мову», «Руки геть від нашої історії», «Києву — українську владу», «Вставай, діаспоро», Criminals should not be in power і багато інших.

Лука Костелина

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...