Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Святкування Дня матері в катедрі Святого Володимира

Автор:

|

Червень 06, 2013

|

Рубрика:

Святкування Дня матері в катедрі Святого Володимира

У катедрі Святого Володимира Української православної церкви за адресою: 160 West — 82 Street у Нью-Йорку, 19 травня громада відзначала Свячене та святкувала День матері.

Про врочисте Богослужіння
Урочисту недільну літургію служив настоятель храму митрофорний протоієрей Володимир Музичка. Як завжди, на службі окрім парафіян були присутні гості з навколишніх церковних громад Нью-Йорка, і не тільки з православних. Після причастя та благословення чашею о. Володимир виголосив проникливу промову, де говорив про роль жінки як берегині роду, про непрості материнські долі, про талант матерів плекати в наших душах усе те світле й гарне, що допомагає нам відбутися як людям.
Церковний хор під високопрофесійним дириґуванням випускника Санкт-Петербурзької консерваторії Михайла Лева прославив ще раз матерів душевним співом. Наприкінці промови о. Володимир побажав матерям і всім присутнім многая літа й запросив до церковної зали на святковий обід.

Козацькому роду нема переводу
Початок неофіційної частини свята приємно потішив громаду. Від імені Житомирського крайового козацтва «Поліська Січ» і на особисте доручення крайового отамана генерала Анатолія Шевчука о. Володимир вручив корифеям громади Всеволоду Саленку та Юрію Федоріву почесні грамоти — за внесок у відродження українського мистецтва й заслуги перед Житомирським крайовим козацтвом «Поліська Січ». Присутні привітали нагороджених тривалими оплесками.
Парафіяни катедри Святого Володимира здавна відомі своєю доброчинністю. А про голову церковної громади Всеволода Саленка та незмінного старосту церковного хору Юрія Федоріва взагалі варто розказувати окремо. Вони ніколи не стояли й нині не стоять осторонь жодної нагальної проблеми в Україні. Допомога Українській православній церкві Київського патріархату, лікарням і школам, становленню української культури та мистецтва, відродженню козацького руху, простим громадянам у розвитку бізнесу або в скрутній ситуації — таких прикладів не перелічити. Грамоти п. Саленку та п. Федоріву було вручено за фінансову допомогу талановитій українській дівчині Наталці Зубарєвій в оплаті навчання в консерваторії. Наталка з Божої ласки обдарована голосом із красивим тембром і великим діапазоном звучання. Переможниця багатьох вокальних конкурсів, вона має всі природні дані та працелюбність, аби стати «золотим голосом» України, але не має коштів на продовження навчання в консерваторії, де студіює вже третій рік.
Із подякою виступили нагороджені, а після цього Всеволод Саленко як голова церковної управи від імені парафії привітав усіх зі святом і подякував жіночій половині громади, а перш за все – сестринству, за ту велику працю, яку вони виконують у справі збереження парафії та її поповнення. Отець Володимир благословив трапезу й запросив усіх до гостини.
Завершив урочисту частину Юрій Федорів. Під акомпанемент акордеону гостя з парафії Святої Трійці Ярослава Косіва він виконав пісню «Рідна мати моя», яка щемливо огорнула серця присутніх.

Про сестринство, щавлевий борщ і шашлики
А пригощання було на славу. І то все завдяки сестринству, яким керує Тамара Ващенко й її активна замступник Оля Чаховська.
Сестринське, або жіноче, служіння в катедрі святого Володимира постало з першого дня заснування церкви. Для багатьох парафіянок участь у роботі сестринства відбулася за покликом душі й стала життєвою необхідністю. Жінки-християнки, незважаючи на втому, присвячують свою працю в церкві, удома та в громаді на славу Божу. На них тримається чимало справ, і вони без сторонніх спонукань спрямовують свої здібності та натхнення на вирішення питань, які постають перед церковною спільнотою, намагаються бути корисними: прибирають у катедрі, організовують церковні щонедільні та святочні безкоштовні обіди, відвідують хворих і немічних і допомагають їм. Сестринство також бере на себе левову частку турбот у підготовці до святкування Дня подяки та Дня святого Миколая.
Тішить та обставина, що поряд зі старшим і середнім поколінням є чимало молоді. Молоді подружні пари приходять сюди разом із малими дітками, щоби навчати їх змалечку українських звичаїв. Є й геть юні парафіяни. Серед них вирізняються активністю Аня Бурдукова, Таня Чаховська й інші. Це дає сподівання на спадкоємність традицій церкви. Ось і сьогодні, відспівавши у хорі, дівчатка нарівні з дорослими розносять страви, доглядають за їх вчасним поданням і черговістю. А наїдків сестри наготували на славу!
Власне, до убранства святкового столу доклали зусиль не тільки сестри. Молода пара Наталя Перець і Володя Потерейко, які мають намір поєднати свої долі церковним шлюбом, принесли на всю громаду квітчастих різнобарвних крашанок. Родина Тараса Гладуна подарувала для парафіян придбаний за власні кошти мангал і з власної ж ініціативи приготувала для всіх гостей і присутніх величезну тацю духмяних шашликів.
Уперше цього року в церкві смакували щавлевий борщ. Він був такий добрий, що більшість присутніх брала для себе по дві порції. Його зварили, за традицією, п. Марія та Стефанія Староветська. Добродійка Стефанія ще й спекла до святочного столу пресмачну паску.
Майже кожен із присутніх доклав до створення затишку на святі тих чи інших зусиль. Пригощання було багатим і смачним, і тому фактично й від перших страв, і від других, і від солодкого на кінець застілля мало що залишилося.
На завершення учти культурно-освітній референт Олександр Редько прочитав уривок із поеми Тараса Шевченка «Марія». Геніальний український поет, якого ми шануємо як нашого Пророка, поєднав у цій поемі віншування образів трьох Великих Матерів — Матері Божої, неньки України й матері, що дарує людям життя.
Громада слухала стишено, наче сприймала не вухами, а самою душею. Здавалося, якби голка впала на підлогу, то й це почули би. Люди слухали, і в очах кожного відбивалося щось своє. У когось сколихнулася туга за власною матінкою, яка вже пішла у височінь неба, у когось потеплішав зледенілий від осколків щоденних турбот погляд, хтось тихо втирав сльозу осиротілої на чужині душі.
На закінчення о. Володимир із хором виконали подячну молитву за одержану від Бога милість зустріти цей день у добробуті та вкупі з іншими українськими співвітчизниками.

Танцювали, жартували, розважалися…
А свято продовжилося танцями й іншими забавами. Скрипаль Мар’ян Підгірний забавляв присутніх то ліричними, то запальними танцювальними мелодіями. Він — учень знаменитого майстра скрипки Матіоса Вайцнера, — віртуоз, яких мало. Його репертуар є неймовірно широким — від Баха та Брамса до творів сучасної музики. Теплота й виразність його виконання сприяє тому, що Мар’ян є бажаним гостем на визначних подіях української громади у Нью-Йорку.
Ось і сьогодні його скрипка нікого не залишила байдужим. Здавалося, смичок пробуджував не струни, а людські душі — до щирої радості та відпочинку. Із кожним звуком зал заповнювала життєдайна енергія дивовижної сили, то огортаючи присутніх кружлянням ніжного вальсу, то розсипаючись іскрометним чардашем, то заохочуючи бризками веселкового танго.
Мар’яну вторував на акордеоні Ярослав Косів. Мистецтво акомпанементу — річ складна: що вищий клас музиканта, то складніше це робити. Але в майстрів усе виходило на славу. Здавалося, душа скрипки веде довірливий діалог із душею акордеону.
Довкола панувала атмосфера домашнього затишку, теплого спілкування та щирості. За столом точилася жвава розмова з гостем із церкви на Broom Street настоятелем о. Теодором Мазуром. Парафіяни обох церков здавна підтримують дружні стосунки й час від часу заходять одне до одного на гостину. Ось і сьогодні о. Теодор від імені своєї громади запросив усіх до себе на храмове свято, яке має відбутися 23 червня.
У веселому гомоні струмував святочний настрій. Парафіяни жартували, перемовлялися, танцювали. Споглядали, як граційно, легко, юно, елегантно вів у танку свою дружину Надю Юрій Федорів. Недарма свого часу вони посіли перше місце на фестивалі латиноамеринських танців і здобули звання чемпіонів серед переможців попередніх танцювальних конкурсів.
Розважальну частину свята прикрасив Богдан Герасимчук, гість із парафії Всіх Святих, що на 11-й вулиці. Він розповів про долі знаменитих українок, які завдяки своїй мудрості, розуму та красі залишили по собі добрий спомин у віках: про звитяжну княгиню Ольгу, дружину безстрашного князя Ігоря, що вміло керувала державою по смерті чоловіка; про королеву Анну Ярославну, доньку князя Ярослава Мудрого, одну з найосвіченіших жінок Європи, вінценосну королеву Франції; про красуню Роксолану, яка, привезена в Стамбул полонянкою, стала коханою дружиною султана Османської імперії Сулеймана І Пишного; про інших жінок, які, завдячуючи власному розуму та вроді, посіли визначні місця в історії. Знаний як чудовий оповідач-байкар п. Герасимчук пожвавив атмосферу свята вдалими дотепами й веселими гуморесками.
Свято вдалося на славу. Жартуючи, із гарним настроєм розходилися присутні. Щоби споріднитися українським духом уже наступної неділі.
Надія Бурмака, світлини — Анатолія Скока

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply