Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 19, 2018

Сумівці Америки відкривають Україну

Автор:

|

Листопад 08, 2012

|

Рубрика:

Сумівці Америки відкривають Україну

Кілька років тому Спілка української молоді (СУМ) започаткувала нову програму обміну, яка дає змогу сумівцям з України й Америки краще познайомитися одне з одним. За її допомогою відбувається живий обмін ідеями, ефективними методиками та практичним досвідом між виховниками й упорядниками обох країн. Можливо, найважливішим у цій програмі є те, що вона сприяє налагодженню спілкування, товариських взаємин і тривалих дружніх стосунків між провідниками нашої молодіжної організації. Незважаючи на відмінності між нами все ж існує міцний зв’язок.

Реалізація програми обміну між виховниками продовжилася цього року, унаслідок чого четверо сумівців поїхало від Америки працювати в літніх таборах в Україні. Крайова управа СУМ Америки розпочала пошук кандидатів у грудні 2011-го. Для заохочення широкого представництва до процесу відбору було залучено головного виховника та коменданта Крайового вишкільного табору, а також булави осередків з усієї Америки. Після заповнення заяв номіновані кандидати мали надати особисті рекомендації та пройти інтерв’ю із членами Комітету обміну. Наприкінці складного процесу відсіювання власниками квитків на поїздку в Україну за програмою обміну цього року стали представники як східного узбережжя, так і середнього хаходу: Маркіян Блажейовський з осередку в Джерзі-ситі (штат Нью-Джерзі), Соломія Пилипів з осередку Виппані, (штат Нью-Джерзі), Ольга Тимуш і Христина Шняк із Чикаґо (штат Іллінойс).
У середині липня наші учасники разом зі своїм ментором вирушили до Львова, щоби відкрити для себе Україну та поринути в нові пригоди. Ось – їхні думки й спогади про той досвід.
Маркіян Блажейовський:
— Коли я подавав заяву на обмін, то не знав, чого очікувати від цієї подорожі. Я думав, що табори в Україні подібні до таборів у нашому Елленвілі в штаті Нью-Йорк. Насправді мені довелося пристосовуватися до багатьох речей. Наша подорож Україною розпочалася зі Львова; ми на власні очі побачили, що це чудове місто стало ще гарнішим, готуючись до проведення футбольного Євро-2012, яке відбулося у червні. Після кількох днів у Львові ми вирушили в село Комарів, де мав відбутися наш табір. Там ми зустрілися з українцями, із якими ми таборували протягом трьох наступних тижнів.
Перший тиждень був вишколом перед проведенням двотижневого відпочинкового табору. Для мене та моїх друзів з Америки це був перший досвід роботи виховниками в таборах в Україні. Упродовж першого тижня ми вчились, як доглядати за дітьми та проводити сходини на різні теми. У мене були певні труднощі з плануванням деяких занять через те, що моїм загальним знанням з історії України бракувало глибини; крім того, завжди поставало питання мови: як висловити свої думки українською. Але, загалом, це не створювало великого клопоту, тому що кожен намагався допомогти.
Наступного тижня з’їхалися діти, які жили очікуваннями чудового часу. Щодня в нас було по три заняття, одне з яких – із катехизації. Решту дня ми займалися спортом і майструванням із дітьми. Кожен день був надзвичайно виснажливий для виховників, але в кінцевому підсумку два тижні минуло дуже швидко, і не хотілося від’їжджати назад. Я дуже задоволений, що подав заяву на участь у програмі обміну, але ще більше задоволення відчуваю від мандрівки в Україну, від досвіду роботи в таборі та зустрічі з новими друзями, про яких я ніколи не забуду.
Христина Шняк:
— Цього літа я мала нагоду подорожувати в Україну за програмою обміну між виховниками СУМ і протягом цілого місяця відчути сумівське життя в зовсім іншому середовищі. Нові люди, із якими я познайомилася, збагатили моє перебування своєю відкритістю та бажанням розказати про особливості таборового життя. Табір в Україні був для мене більшим викликом, ніж будь-який інший табір у Америці. Я була дуже задоволена вишколом перед табором; ті знання та досвід є цінними для моєї майбутньої роботи в СУМ. Обмін відкрив для мене надзвичайні можливості СУМ у налагодженні комунікації між сумівцями в усьому світі. Найціннішим досвідом, який я отримала від участі в програмі, було усвідомлення, що незважаючи на відмінності, наші загальні сумівські цілі й цінності об’єднують нас і підносять відчуття гордості за те, що ми носимо ім’я сумівців і українців. Хоча перебування поза межами комфорту іноді може створювати труднощі, я рекомендуватиму всім упорядникам і виховникам брати участь у цій програмі, щоби розширити кругозір, навчитися чогось нового й отримати уявлення про Україну та українців.
Соломія Пилипів:
— Для мене можливість працювати в таборах в Україні була дуже несподіваною. Я чула про програму обміну, але не надавала їй особливої уваги. Тільки після однієї серйозної розмови в осередку я подала заяву, а пізніше була відібрана для участі. Це рішення було одним із найкращих, які я коли-небудь приймала. Я мала нагоду працювати з дітьми з іншої країни, які, водночас, належать до тієї самої організації, що й я. Я очікувала побачити відмінності, які проявлятимуться між двома країнами, але насправді я знайшла більше подібностей. Усвідомлення того, що, живучи в різних країнах, ми маємо цінності, які нас об’єднують, сповнює надзвичайним відчуттям.
Коли ми прибули в табір, я не відчувала себе сторонньою людиною. Вартості, на яких ми виховуємося в СУМ, навчили нас формувати подібне ставлення до життя. Було надзвичайно легко знаходити друзів, бо кожен зустрічав тебе з відкритими обіймами. Мені надзвичайно сподобалося співати вечорами зі сумівцями з України ті пісні, які ми любимо співати в таборах в Америці. У таборі я познайомилася із шістьма надзвичайними дівчатами з України. Незважаючи на особисті обставини вони знайшли можливість приїхати в табір на два тижні та провести чудовий час разом. Ми навчилися одне в одного багатьох речей. Зокрема, не залежно від того, як би не було важко в житті, потрібно йти до світла в кінці тунелю. Дівчата дуже люблять Україну й хотіли якомога більше навчитися про неї. Наприкінці табору було непросто розлучатися з таборовиками, із якими я налагодила тісні дружні стосунки; але знаю, що завжди зможу повернутися туди, оскільки СУМ продовжує діяти в Україні. Ця поїздка показала мені, що СУМ в Україні має чудові можливості для зростання, тому що по всьому світу є люди, готові відстоювати цінності нашої організації й України.
Ольга Тимуш:
— Подорож до України та волонтерський досвід роботи виховницею в сумівському таборі цього літа були найкращим шансом, який мені коли-небудь був наданий. Хоча пристосування до українських реалій життя не завжди було простим, три тижні, проведені в Україні цього літа, стали найвартіснішим періодом мого життя. Протягом того часу я налагодила тісні особисті стосунки з новими друзями, із якими планую підтримувати контакти в майбутньому.
Спершу, щойно ми прибули в наш табір в Україні, мені залишалося тільки дивуватись, як мені доведеться виживати протягом трьох наступних тижнів. Там, за тисячі миль від сім’ї, друзів і домашнього комфорту, я повністю занурилась у незнайоме культурне середовище в усіх його екстремальних формах, якого ніколи до того не усвідомлювала. Я була українкою в Україні, але десь глибоко в мені закорінена американська ідентичність. Для всіх інших я була не просто таборовиком, а американкою, яка приїхала в гості. Як американка, я жила в полоні власних очікувань і поведінки. Лише тоді, коли змогла подолати в собі ті очікування, я переступила через стереотипи, які склалися в багатьох американців у сприйнятті України. Саме тоді я змогла повністю віддатися своїм враженням і полюбити таборове життя з усіма його 80 учасниками — це досвід, про який уже ніколи не зможу просто так забути. За ті три тижні я вивчила більше, ніж могла уявити. Знайомство з таборовим життям в Україні дало мені розуміння того, наскільки воно відрізняється від традицій, які ми маємо в Америці; це ж стосується способу мислення — народжена українкою, я не завжди нею була в Америці. Тепер я краще усвідомлюю свою ідентичність і те, як через неї я зможу реалізувати себе в країні, котру називаю своєю домівкою. Немає такого дня, коли б у моїй пам’яті не спливали теплі спогади та роздуми про наш сумівський табір в Україні. Немає такого дня, щоби я не сумувала за гарними всміхненими обличчями дітей, за їхнім теплим сміхом і за словами підтримки від команди. Немає такого дня, коли би мені не хотілося повернутися назад і заново пережити кожну чарівну мить того досвіду.

Христя Бігун

Переклад з англійської Віктора Курилика

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...