Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 21, 2020

Про тих, хто в пам’яті живе

Автор:

|

Грудень 04, 2013

|

Рубрика:

Про тих, хто в пам’яті живе

У ХХ ст. на світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, катастрофи, природні катаклізми, що забирали людські життя. Коли люди гинуть від стихійний лих, аварій літаків чи потягів, виверження вулканів — це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворога, — це інше. Але коли люди помирають від голоду — це зовсім інакше. Особливо — від голоду штучного, навмисно створеного владою. Саме так влада вчинила з мільйонами українців у далекі 1930-ті рр. Людей свідомо морили голодом. Це – злочин проти людини. Це – злочин проти народу. Це – злочин проти всього людства. У міжнародному праві це називається ґеноцидом.

Проти свободолюбства українського народу боролись у різні способи. Сталін винайшов власний — один із найжорстокіших за всю історію. Він залізною рукою впроваджував терор і голодну смерть. Злочин голодної смерті в Україні було реалізовано в 1932-1933 рр. Ця трагедія забрала життя мільйонів наших земляків. Як підрахували історики, у той час в Україні щодня помирало понад 25 тис. людей. Голодомор призвів до смерті мільйонів українців і є ґеноцидом українського народу.
У листопадові дні ми щороку згадуємо ті страшні сторінки історії нашого народу — голодомор 1932-1933 рр. Цього року в Українському народному домі Джерзі-ситі за участю місцевої громади відбувся вечір ушанування пам’яті жертв Голодомору. Приємно здивувало організаторів і гостей те, що на захід прийшло дуже багато людей! Це є ознакою того, що українці в еміґрації, особливо молодь, знають свою справжню історію й усвідомлюють кривавий злочин, скоєний тодішнім комуністичним режимом на території центральних і східних областей України. Світлини та плакати на тему ґеноциду українського народу були розміщені у фойє народного дому, щоб іще раз нагадати присутнім про злодіяння тодішньої влади.
Розпочався вечір молитвою та промовою о. Василя Путери, пароха церкви Св. Петра і Павла у Джерзі-ситі. Священик закликав українську громаду не бути байдужою до подій, що відбувалися в Україні в ті часи, і до того, що діється зараз. Наприкінці промови о. Василь попросив усіх ушанувати пам’ять жертв хвилиною мовчання.
Учні школи українознавства в Джерзі-ситі під керівництвом п. Ольги Николин підготували виступ, присвячений вшануванню пам’яті жертв Голодомору. У залі погасили світло. Зазвучали ноти «Реквієму» Моцарта, і діти зі запаленими свічками під музику тихою ходою через усю залу вийшли на сцену. Учні розповідали про страхіття 1933-го, декламували вірші. Присутні, затамувавши подих, слухали дітей. У багатьох людей у очах скорботно бриніли сльози. Завершився виступ християнським гімном «Боже, великий, єдиний!».
Продовжив вечір Аскольд Лозинський, гість із Нью-Йорка й активний член української громади. Він подякував управі народного дому й особисто Олі Николин за проведення такого заходу та наголосив на тому, що був приємно здивований високою активністю українців Джерзі-ситі. Пан Аскольд запропонував гостям вечора переглянути кінострічку О. Янчука «Голод-33». Усі присутні дивилися фільм і разом із героями переживали драматичні події того часу. Ще довго після кіносеансу не стихав гомін людей. Мабуть, не було в залі жодної людини, котра би залишилася байдужою.
Це — наша історія, і ми не можемо її забути. Ця трагедія ніколи не повториться, бо наша пам’ять не дозволить нікому цього зробити, адже голодомор є одним із найбільших злочинів радянської комуністичної влади, а голод 1932-1933 рр. — найбільшою трагедією ХХ ст. для України. Про це повинен пам’ятати кожен із нас!

Василь Николин

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply