Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 7, 2019

Півстоліття українського острівця в Силіконовій долині

Автор:

|

Жовтень 31, 2013

|

Рубрика:

Півстоліття українського острівця в Силіконовій долині

В останню неділю вересня ц. р. простора зала Американського леґіону розквітла різнобарв’ям українських вишиванок. Щонайменше, п’ять поколінь українців зібралося на свято Св. Володимира — покровителя української громади Сан-Госе, Санта-Клари та славнозвісної Силіконової долини, який «оселився» тут рівно 50 років тому. Однак українська громада San Francisco Bay Area — набагато старша.

Родоначальник громади — продовжувач справи декабристів
Українська громада Сан-Франциско та Району Затоки веде свій відлік від о. Агапія Гончаренка, першого українця, який оселився тут. Він починав священиком у Києво-Печерській лаврі, проте ввійшов у гострий конфлікт із Російською православною церквою. Отець Агапій прибув до Сан-Франциско на початку 1860-х з Англії, де приятелював із Герценом і навіть дописував до його «Колокола».
У Сан-Франциско о. Агапій заснував 1867-го своє видавництво й почав випускати двотижневу газету The Alaska Herald, де друкував статті не лише англійською, а й — перший на американській землі — українською та російською мовами. Пропагував українську поезію й став першим перекладачем англійською творів Тараса Шевченка. Він картав розбійницьку «золоту лихоманку», що точилася в тогочасному Сан-Франциско. Захищав також права корінних мешканців Аляски й американських індіанців, уклав для них першу читанку.
1873 року о. Агапій разом із дружиною Альбіною придбав маєток у містечку Гейварді, що неподалік Сан-Франциско, і заклав там парк Ukraina. Подружжя заснувало також школу для місцевих мешканців і заповіло свій маєток місту. 1999-го на місці колишнього маєтку було відкрито меморіал о. Гончаренкові, а парк увійшов до каліфорнійського Реєстру пам’яток культури.

Коріння та крона українського дерева
У ХІХ ст. українські імміґранти селилися в околиці Сан-Франциско, а з початком ХХ ст. уже зафіксовано їх сталий приплив. Перша громада виникла 1910-го, вона відчутно збільшилася в 1918-1920 рр. Проте, як зазначають історики громади, більшість прибулих із тою хвилею, у якій переважали селяни, була ближчою до російської та польської місій у реґіоні, української церкви тоді не заснували, тому наприкінці 1930-х рр. спільнота поступово зникла. Тим не менш, 1922-го ентузіасти під керівництвом Григорія Даниса заснували клуб «Просвіта», що проіснував до 1950-х рр.
Після Другої світової війни Америка прийняла велику хвилю втікачів зі сталінського «раю». Українці складали в ній чи не найбільшу частку. Їм допомагала доброчинна організація Catholic Relief. На відміну від попередньої, ця хвиля була перейнята боротьбою за Україну. Ця ідея отримала новий поштовх саме в Сан-Франциско, коли 1945-го там було засновано Організацію Об’єднаних Націй. Радянський уряд представляла в ООН не тільки РРСФР, а й УРСР, БРСР і республіки Балтії. СРСР сподівався таким чином отримати більше голосів, проте таке рішення надало місцевій українській громаду могутнього поштовху до чину задля визволення України.
Українці приїздили до Сан-Франциско наприкінці 1940-х також із Канади, Австралії, Аргентини та Чехії, куди потрапляли з таборів для переміщених осіб. Представники цієї хвилі, що нараховувала понад 200 родин, набагато активніше за попередників розбудовували суспільно-культурні установи, церкви та національні організації. Виникли філії Українського конґресового комітету, Української національної асоціації, Союзу українок Америки й Організації за національне відновлення України. Серед нових поселенців були представлені всі основні релігійні конфесії: православні, греко-католики й баптисти.
Початок сталого церковного життя греко-католицької громади пов’язують із появою 1957-го в Сан-Франциско єпископа Андрія Микити. Про о. Микиту згадують теплим словом усі ветерани громади.
Він був командиром загону дивізії «Галичина». У США, перш ніж оселитися в Сан-Франциско, служив священиком у різних реґіонах. На початках нового душпастиря, який не мав власної оселі, прихистила родина Юлія й Ольги Чато. У їхній гостинній господі відбувалися численні засідання комітету з придбання будинку під церкву.
Перша будівля потребувала значної перебудови, і віряни самотужки займалися будівництвом свого храму. «Іван Іськів звільнився з праці й три тижні безперервно трудився на будові. Також будемо пам’ятати професійного художника Остапа Глинського й інших митців, які своєю тяжкою працею уславили наші українські імена», — зазначено в історії громади авторства І. Орінчука.
На святі зазначали, що громадам у Сан-Франциско та Санта-Кларі охоче допомагали люди з інших спільнот, зокрема ірландської, італійської та португальської. Наприкінці 1950-х до Сан-Франциско, Сан-Госе та Силіконової долини приїхало 22 нові українські родини. Тоді в Силіконовій долині саме почався бурхливий розвиток електронної індустрії, що невдовзі принесла їй славу всесвітньої столиці високих технологій. У цій групі українців переважали високоосвічені фахівці. Інженер Зенон Зубрицький, біохімік Богдан Стеців, інженер Юрій Маренін, бібліотекар Гуверівського інституту Осип Кладко пов’язали свій трудовий шлях із Силіконовою долиною.
Зенон Зубрицький був першим із хвилі українців, які приїхали до Силіконової долини на початку 1960-х, і залишився одним з останніх засновників української громади в Районі Затоки. У листопаді ц. р. йому минає 80 літ. Опанувавши блискуче англійську в Чехо-Словаччині, п. Зенон закінчив Університет Вайн у Детройті й став першим українцем, який почав працювати в галузі високих технологій. Разом з іншими інженерами він став винахідником мікросхем.

Прапор над містом
Українська громада Району Затоки завзято пропагувала справу боротьби за Україну. У розпал «холодної війни» серед американських політиків, політологів і громадських діячів побутувало дві основні концепції: антикомуністична, що ставила за мету лише звільнення СРСР від диктаторського режиму, і національно-визвольна, яка наполягала також на звільненні неросійських націй від радянсько-російського панування й набутті ними власної державності. При президенті Двайтові Ейзенгавері друга концепція превалювала, неабиякою мірою – завдяки діяльності Лева Добрянського, радника президента українського походження. Він домігся проголошення 1959-го «Тижня підневільних народів» — заходів на підтримку націй, захоплених СРСР.
1968-го, готуючись відзначити 50-річчя першої у ХХ ст. спроби створення Української держави, українська громада Північної Каліфорнії почала клопотати про те, аби на рівні штату було офіційно визнано День України. Українців активно підтримали мер Сан-Франциско Даяна Файнстайн і губернатор Рональд Рейґан.
Про цю діяльність розповідав один з активістів Юрій Маренін: «Цілий рік українські діячі писали конґресменам і мерам листи з роз’ясненнями щодо визвольної боротьби українців, інформували їх про Голодомор і інші репресії. Але якщо в Конґресі Каліфорнії в нас знайшлося досить багато прихильників, то в губернаторстві довелося долати сильний опір, попри те, що сам губернатор симпатизував українцям. Ще під час роботи актором Рональд Рейґан потоваришував з українцем Джеком Палансом. Але деякі його помічники не сприймали нас усерйоз, бо ототожнювали СРСР тільки з Росією. Ми написали кілька листів Рональду Рейґану — ніякої реакції. Зрозумівши, що наше листування застрягає в помічників губернатора, ми звернулися до нього особисто з проханням прийняти делегацію від української громади».
16 січня 1968-го Конґрес Каліфорнії ухвалив резолюцію, що проголосила 22 січня Днем незалежності України.
22 січня 1968 року п. Рейґан таки прийняв делегацію українців. Була урочисто прочитана резолюція Конґресу Каліфорнії. Того ж дня над мерією Сан-Франциско замайорів прапор далекої України. Відтоді щороку прапор України піднімають на один день над мерією Сан-Франциско.
Про ці пам’ятні дні згадує Марія Черепенко. Її батько Едуард Черепенко був серед активістів громади, які клопотали перед губернатором Рейґаном і штатним Конґресом про проголошення Дня України. «Український прапор вивішували 22 січня над міською радою також і в Сакраменто. Крім того, ми показували американцям наше мистецтво. У той час у нас була велика танцювальна група, і ми виступали тут щороку. Для нас було дуже важливо показати американцям українську культуру, продемонструвавши таким чином, що українці — окрема нація», – каже п. Марія. Концерти відновилися 2000 року й відтоді відбуваються щороку. Марія Черепенко стала ініціатором відродження українського культуррегерства.

Допомагаючи державі Україна
Становлення незалежної України святкувалося в українській громаді Району Затоки як здійснення вікопомних мрій. Разом із тим, спільнота поповнилася новою хвилею українців, здебільшого — високоосвічених фахівців, яких запрошують до Стенфордського університету й індустрії високих технологій.
А діяльність громади тепер спрямована не лише на збереження духовної спадщини, а насамперед – на допомогу молодій державі. Зенон Зубрицький став спонсором «Українських лекцій» у Стенфордському університеті. Він спільно з Богданом Стецівим спонсорував відкриття консульства України в Сан-Франциско 2000-го. Надія Деркач посприяла перекладу посібників і популяризації американського досвіду лікування діабету та вовчанки. Союз українок кілька разів на рік посилає гроші й пачки найбіднішим пенсіонеркам у Миколаївській області, а також надає стипендії для незаможних студенток. Звісно, українська громада активно підтримала Помаранчеву революцію.
…У просторій залі юні українці, народжені вже на американській землі, завзято витанцьовують гопака, співають мовою своїх батьків. А сивочолі ветерани виконують хором церковні, народні та повстанські пісні. Лунають промови вдячності громаді та «Многая літа» – активістам.
Улаштувати таке свято — нелегка річ. Усі страви були приготовані дбайливими господинями, організація святкування — бездоганна. «Кожна громада має суперечки, але якщо люди збираються разом і йдуть до однієї мети, вони зживаються. Із кожною справою ми об’єднуємося все більше», — підсумував Ярема Гриців, один з організаторів імпрези.
Із новою хвилею імміґрантів у громади з’явилися нові перспективи.

Надія Банчик

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply