Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 23, 2017

Омелян Пріцак — людина-енциклопедія

Автор:

|

Квітень 06, 2017

|

Рубрика:

Омелян Пріцак — людина-енциклопедія

Омелян Пріцак — українсько-американський науковець, філолог, сходознавець, історик і мовознавець.
Випускник історичного факультету Львівського університету (1940). Учень сходознавця Агатангела Кримського. Навчався у Берлінському (1943-1945) та Геттінгенському університетах (1946-1948). Доктор філософії (1948). Професор Геттінгенського (1951-1960) і Гарвардського (1964-1989) університетів. Іноземний член Національної академії наук України (НАНУ), член Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ), Української вільної академії наук. Засновник і директор Українського інституту Гарвардського університету (1973-1989), Інституту сходознавства імені А. Кримського НАНУ (1991-1996). Один із співзасновників Міжнародної асоціації україністів, редактор багатьох наукових часописів. Обстоював хозарську теорію походження державності Русі.
Він народився 7 квітня 1919 року в селі Лука на Самбірщині у сім’ї механіка потяга Йосипа Пріцака й Емілії Капко. Мати згодом вийшла заміж удруге і з новим чоловіком Павлом Сарамагою та малим сином переїхала до Тернополя.
У 1921-1936 рр. хлопчик проживав у Тернополі, де самостійно вивчав східні мови. Закінчивши навчання у Тернопільській державній гімназії № 1, вступив на історичний факультет Львівського університету. Після його закінчення 1940-го продовжив традиції історичної школи Михайла Грушевського та сходознавчих студій свого безпосереднього наставника Агатангела Кримського. Упродовж 1936-1939 рр. Пріцак виконував обов’язки секретаря Комісії нової історії України НТШ. У 1940-1941 рр. працював на посаді молодшого наукового співробітника та наукового секретаря Львівського відділу Інституту історії України та навчався в аспірантурі Інституту мовознавства АН УРСР, де наукове керівництво обдарованим молодим науковцем здійснював академік Агатангел Кримський.
У воєнні та післявоєнні роки Пріцак продовжив навчання у Берлінському (1943-1945) та Геттінгенському (1946-1948) університетах. 1948 року захистив дисертацію на тему Karachanidische Studien I-IV. Studien zur Geschichte der Verfassung der Turk-Volker Zentralasiens. У 1949-1950 рр. викладав українську та польську мови у Геттінгенському університеті. 1951-го габілітувався у Геттінгенському університеті на підставі праці Stammesnamen und Titulaturen der altaischen Volker. До 1960 року працював доцентом і професором університетів у Геттінгені та Гамбурзі. У 1960-1964 рр. викладав в Університеті штату Вашинґтон у Сієтлі та Гарвардському університеті як запрошений професор.
З 1964-го О. Пріцак постійно жив і працював у США, до 1990 року викладав у Гарвардському університеті.
1964-го став ініціатором створення українознавчого центру у Гарвардському університеті, очолив кампанії зі збору коштів серед української громади Америки для втілення цієї ідеї. У 1973-1989 рр. — директор Українського наукового інституту Гарвардського університету. У 1975-1990 рр. — завідувач кафедри української історії ім. Михайла Грушевського Гарвардського університету. 1970 року був обраний членом Американської академії мистецтв і наук. 1985-го отримав звання Почесного доктора літератури Альбертського університету (Канада).
1990 року переїхав в Україну, був обраний іноземним академіком НАНУ, ініціював створення Археографічної комісії, викладав історіографію та історіософію в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. У 1991-1996 рр. — директор Інституту сходознавства ім. А. Кримського НАНУ. 1996 року повернувся на постійне проживання до США через стан здоров’я.
Наукові зацікавлення науковця охоплювали надзвичайно широке коло питань історії України, Східної Європи, Азії, алтайської, тюркської та слов’янської філології. В українській історіографії чи не найвідомішою стала концепція О. Пріцака про походження Русі, зв’язок стародавньої історії України та тюркомовного світу. Для науковця сама історія була передусім точною наукою і, як і всі точні науки, «абстрактною інтелектуальною дисципліною».
О. Пріцак був одним із ініціаторів перевидання багатотомної «Історії України-Руси» М. Грушевського (1991-1998). Саме з його аналізу історіософії великого українського історика розпочинався перший том видання.
За 70 років активної наукової діяльності вчений зібрав значну за обсягом та багату за структурним і змістовним наповненням бібліотечно-архівно-мистецьку колекцію, яка містить рукописні твори, друковані видання, історичні джерела, архівні документи та мистецько-культурні пам’ятки з філології, лінгвістики, світової історії, сходознавства, славістики, скандинавістики, археології, нумізматики, філософії, мистецтвознавства, етнології та ін. Колекція містить понад 20 тис. рукописних книг і друкованих видань усіма європейськими мовами і понад 20 східними мовами, що вийшли у світ упродовж XVI-XXI ст., а також понад 33 тис. архівних документів та понад 300 творів живопису і графіки, предметів декоративного-ужиткового мистецтва, записів класичної музики. Він помер 29 травня 2006-го у віці 87 років у Бостоні (штат Массачусетс).

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...