Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Олесь Доній кличе до єднання й очищення

Автор:

|

Травень 16, 2013

|

Рубрика:

Олесь Доній кличе до єднання й очищення

Український конґресовий комітет Америки (УККА) запросив до США для зустрічей з американськими урядовцями й громадою Нью-Йорка, Чикаґо та Парми Олеся Донія, одного з найвідоміших опозиційних політиків, й Івана Лозового, голову виконавчої ради Всеукраїнського комітету захисту української мови. 

Зустріч у Нью-Йорку відбулася 9 травня в Крайовій канцелярії УККА. Її провадила Тамара Олексій, президент УККА, яка представила п. Донія та розповіла про нього.
Олесь Доній — голова підкомітету Верховної Ради з питань державної політики у сфері розвитку та використання мов Комітету з питань культури й духовності, президент Центру досліджень політичних цінностей – народився 13 серпня 1969 року в Києві. Закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка, історик. Він – один із провідників і організаторів студентського руху України у 1980-1990-х рр. й ініціаторів створення Української студентської спілки. У жовтні 1990-го очолив широкомасштабну акцію протесту (студентське голодування), що призвела до відставки уряду. Узимку 1991 року був заарештований, але через протести багатьох громадських організацій карну справу проти нього було припинено. Був членом Центрального проводу Народного руху України. Очолював партію «Молода Україна», раду директорів Міжнародного благодійного фонду «Смолоскип», редколегію альманаху «Молода нація», часопис «Молода Україна», Центр екстремальної політики. Автор книг «Студентська революція на ґраніті», «Покоління оксамитової революції», «Спроба бунту».
Темою виступу п. Донія була роль української мови в мобілізації демократичної опозиції в Україні, але він почав із розповіді про стан справ в Україні, зокрема у Верховній Раді (ВРУ). Олесь Доній упродовж трьох років провадив Центр досліджень політичних цінностей, даючи щодня по 20-25 коментарів засобам масової інформації. На його думку, проблема України полягає в тому, що її національно-демократичні провідники в перші роки незалежності були переважно ідеалістами-романтиками, тоді як прагматичні діячі Комуністичної партії, комсомолу, КДБ зі залученням кримінального світу захопили фінансові та виробничі ресурси, миттєво стали мільйонерами й узяли курс на максимальне зубожіння населення. Перебуваючи в злиднях, українці радіють крихтам із столу олігархів, продають голоси на виборах, не можуть підтримувати патріотичні громадські рухи й організації. Виборці живуть лише турботами про виживання родин, шириться відчай і пияцтво.
У таких умовах до фракцій у ВРУ ввійшли депутати, далекі від національно-демократичних рухів, випадкові в політиці, слухняні щодо своїх заможних зверхників і спраглі швидкої наживи. Незмірно поширилися «кнопкодави», що практикують голосування чужими картками й продаж свого права на вільне волевиявлення. Олесь Доній першим виступив проти цієї практики. Йому пропонували продати свій голос за 10 млн USD, були й інші пропозиції, але депутат на поступився власними засадами. Однак зрада своїх фракцій за гроші в парламенті триває.
На політичне становище вплинула й та обставина, що з низки причин відійшли від політики свідомі та віддані ідеї національно-демократичні провідники, а жоден із президентів України ніколи не брав особистої участі в національно-визвольних рухах. Леонід Кравчук і Леонід Кучма протистояли їм як функціонери Компартії, Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, яку п. Доній безумовно вважає жертвою політичних репресій, з’явилися в політиці з комерційних структур у пізніші роки.
Сучасна влада прагне утримати населення в ізоляції від зовнішнього світу, у злиднях, аби зберегти режим Януковича, а потім – його сина Олександра, принаймні на 20 років. Для цього вони готують відповідні антиконституційні заходи. Віктор Янукович може навіть випустити з в’язниці Юлію Тимошенко, якщо відчує потребу за її участю відтягнути частину електорату від Віталія Кличка, котрий набирає все більшої довіри у виборців.
В Україні тепер панує корупція, чвари, злочинність і повсюдне розчарування населення, що діє руйнівно та вимагає подолання. Олесь Доній убачає порятунок у єднанні опозиційних сил і очищенні опозиції від різного намулу й агентури. Сам він є незалежним, позафракційним депутатом, що дає йому певну перевагу у ВРУ: він не має обов’язку коритися наказам провідників фракцій. Саме його незалежність стала умовою перемоги на виборах у Прикарпатті, де люди побачили в ньому не магната зі щедрими дарами, а борця за справедливу Україну.
Олесь Доній сказав, що за 25 років своєї політичної діяльності не чув стільки брехні, як під час виборів із боку свої конкурентів. Але п. Донієві допомагали словом і ділом патріоти з усієї Україні. А Левко Лук’яненко, Дмитро Павличко, Вахтанг Кіпіані, Іван Малкович, Марія Бурмака, Тарас Чубай і інші відомі особи особисто брали участь у його кампанії.
Інакше розцінили появу цього патріота у ВРУ його супротивники, котрі влаштували в стінах парламенту жорстоке побиття п. Донія, і він потрапив до лікарні зі струсом мозку. Найактивнішу участь у інциденті брав п. Стельмашенко, проте правоохоронні органи не побачили в цих діях злочину, не провели слідства.
Василь Стельмашенко народився 1952 року в Донецьку, працював кухарем у піонерському таборі, у залізничному ресторані, переховувався за кордоном‚ потім став заступником генерального директора об’єднання «Техпром». Журналіст Володимир Бойко з Донецька, коментуючи події, пов’язані з убивством у Донецьку Євгена Щербаня, писав, що з банди нападників вижив і тепер перебуває на волі лише один – на прізвисько «Картавий». Він був обраний до ВРУ за квотою Рината Ахметова й брав участь у побитті Олеся Донія.
Коли п. Доній розпочав боротьбу з «кнопкодавами», це викликало подив і несприйняття, але через два роки засоби масової інформації та громадські організації все ж розгорнули критику цього явища, і воно принаймні було осуджене.
Олесь Доній вважає за необхідне створити у ВРУ надфракційний орган опозиції й інших депутатів на кшталт Народної ради в першій Верховній Раді, яка успішно протистояла комуністичній більшості. Потрібна координація повсякденної праці з позафракційними депутатами, більшість яких не має горизонтального спілкування з опозиціонерами. Також необхідний демократизм, за якого перебіг голосування не визначався би заздалегідь наказами лише провідників фракцій.
Такі об’єднавчі структури слід творити й поза ВРУ за прикладом польської «Солідарності», коли незалежну професійну спілку корабелів підтримала інтелігенція, інші верстви населення та закордоння.
Очищення опозиції має полягати в доборі на виборні позиції людей чесних, стійких до підкупу й інших спокус. Очищення має виявити також численну наразі ворожу агентуру, заслану в національно-демократичні партії та рухи. Деякі з агентів уже самі покаялися та сповістили правду про себе, інші далі провадять руйнівну роботу. Через очищення власних лав треба йти до люстрації — контролю минулого відомих осіб, зокрема народних депутатів. Слід узаконити вимогу, щоби колишні комуністичні діячі та функціонери КДБ і інших подібних служб не могли кандидувати до ВРУ. Прикладом люстрації може слугувати досвід Чехії, Латвії, Польщі та низки інших країн, що визволилися з комуністичного ярма.
Олесь Доній розповів про створення та діяльність Всеукраїнського комітету захисту української мови, а також про численні акції мистецького клубу «Остання барикада», який поширює українську мову й культуру на площах і вулицях міст і сіл. Створений у червні 2012 року комітет об’єднує понад 5 тис. членів. Його завданням є опір згубному впливові команди Дмитра Табачника передовсім на українську молодь. Цей вплив набув значного поширення. Молоді в школах, телепрограмах, кінопоказах, на концертах прищеплюють хибне уявлення про другорядність української мови та культури перед російською, навчають сфальшованої історії, залучають до російської поп-культури.
Під час заходів у Вашинґтоні, які організував Михайло Савків, було порушено важливі питання, зокрема про полегшення візового режиму для українців, які повинні нарешті побачити життя в демократичному світі.
На зустрічі відбулося спілкування з її учасниками, у якому брали участь Ярослав Пеленський, Володимир Зарицький, Лідія Корсун і інші. Порушувалися питання розвитку демократії на основі Інтернету, рейдерського захоплення телеканалу ТVі, відродження національного провідництва населення, створення Інституту візантієзнавства тощо. На жаль, дехто з учасників зловживав часом, розповідаючи історії зі свого життя, тому Тамара Олексій запропонувала звертатися до п. Донія зі запитаннями під час невеликого частування. Вона також повідомила, що УККА відкрив у кредитівці рахунок для складення пожертв на діяльність Всеукраїнського комітету захисту української мови та заохотила до його підтримки.

Ларіон Костенко

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...