Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 22, 2020

Незламний духом ветеран

Автор:

|

Травень 22, 2014

|

Рубрика:

Незламний духом ветеран

Ветеран Другої світової війни Володимир Боднар в українській католицькій церкві Св. Івана Хрестителя в Ньюарку 18 травня на благодійному обіді

26 травня, коли в США відзначатимуть День пам’яті, ветеран Другої світової війни Володимир Боднар із Ньюарка (штат Нью-Джерзі), разом із побратимами з організації «Українські американські ветерани» прийде з квітами до пам’ятника українцям, котрі служили у Збройних силах США й брали участь у кількох війнах. Цей монумент було встановлено на цвинтарі в Юніоні, навпроти бюро ритуальних послуг «Литвин і Литвин». Щороку тут збираються ветерани на врочисту церемонію, хоча із часом їх стає все менше.

Володимир Боднар іще міцний душею й тілом, хоча 2 червня відзначатиме вже 92-й день народження. Незгасна пам’ять ветерана береже й спогад про участь у боях за визволення з японської окупації Філіппінського архіпелагу. Японія в червні 1942-го загарбала Філіппіни й утримувала острови впродовж двох із половиною років. Для тих, хто опинився в японському полоні, то був дуже важкий час. Багатьом не пощастило дочекатися волі. Але Америка про них не забула й готувала визволення архіпелагу.
Молодий Володимир, син православного священика о. Йосифа та його дружини Юлії з роду Костельних також прагнув узяти участь у війні, він мріяв служити у військово-повітряних силах. Але йому сказали, що потребу у вояках має військовий флот – і юнак став військовим моряком. Уже тоді почалася підготовка спеціальної групи для десантування на Філіппінах. Молодих вояків навчали складної розвідувальної справи в штатах Коннектикут і Оклагома. Урешті їх привезли в Сан-Франциско. Основним завданням було досконале оволодіння радіозв’язком. Коли вже було складено всі іспити, вояків доправили до Австралії. Вони були готові до висадки на ворожій території, де мали забезпечити введення у бойові дії американських кораблів. Група налічувала 40 вояків. Їх попередили, що зі собою треба мати дуже теплий одяг, але з Австралії привезли до Нової Гвінеї, де стояла велика спека. Звідти 40 обраних були висаджені на філіппінський берег.
Група успішно вела розвідку та надавала необхідні дані для успішних дій флоту. Японці спершу не сприйняли всерйоз загрози американського десанту та не вживали заходів щодо посилення оборони, але швидко оговталися, і радист Володимир Боднар прийняв повідомлення, що в напрямку їх дислокації вирушає велике японське з’єднання — понад 5 тис. воїнів. Усі зрозуміли, що маленький загін приречений на загибель. Та все ж постановили прийняти бій. Минув час у тривозі – і вояки почули гарматну канонаду й відгомін бою на певній відстані від свого табору. Виявилося, що японське військо обрало інший маршрут і зійшлося у двобої з головними американськими силами, які висаджувалися на острів.
Із кораблів-авіаносців злетіли численні бойові літаки, котрі штурмували позиції японців. Японські пілоти перебільшували свої перемоги, доповідаючи про чисельне знищення американського флоту. Японські адмірали повірили їм і вислали до Філіппін навіть резерви свого флоту, щоби завершити розгром. Але розгрому не було, США не втратили жодного корабля, знищили понад 500 японських літаків, утративши всього 70 своїх машин. Успіх цієї великої операції був також заслугою невеликої розвідувальної групи, у якій воював Володимир Боднар. По її закінченні йому присвоїли звання сержанта-радиста першого класу.
Після переможного завершення Другої світової війни Володимир увесь час був активістом українського громадського життя, спершу став провідником у молодіжній організації Ukrainian Youth League of North America, далі – крайовим ад’ютантом організації «Українські американські ветерани», а також командиром Шостої ветеранської станиці. Усе життя він був діяльним членом організації «Американці в обороні людських прав в Україні», захищав репресованих у СРСР дисидентів, налагоджував допомогу для них. Чимало зробив для визнання урядом Канади Голодомору 1932-1933 рр. в Україні злочином комуністичного режиму. У Ньюарку й Ірвінгтоні він був англомовним секретарем Українського конґресового комітету Америки. Співав у хорі української православної церкви Вознесіння в Мейплвуді.
Завжди Володимир Боднар відзначався великою увагою до людей – починаючи з рідних сестер Марії, Стефанії, Ольги та Софії й охоплюючи всіх довкола, особливо новоприбулих з України. Нині він веде збірку фондів на спорудження пам’ятника українським американським ветеранам на цвинтарі Св. Андрія в Савт-Бавнд-Бруку.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply