Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Львівська кава смакувала в Нью-Йорку

Автор:

|

Липень 30, 2015

|

Рубрика:

Львівська кава смакувала в Нью-Йорку

У радянські часи мені випала нагода чимало подорожувати по СРСР. Світлим спомином залишилися відвідини каварень у балтійських містах Таллінні, Вільнюсі та Ризі. Кава тоді була дефіцитом й її пили лише чиновники з комуністичної номенклатури та підконтрольні КДБ люди, котрі мали зв’язки зі закордоном. Особливо елітною була розчинна кава.
Львівська кава мені не запам’яталася, хоча саме Львів після Відня став джерелом поширення кави в усій Європі. Раніше турки частували кавою короля Яна Собеського та гетьмана Богдана Хмельницького. Саме від турків дісталися львів’янинові Юрієві Кульчицькому після перемоги під Віднем 1683 року 300 мішків трофейної кави. І він став частувати нею народ у Відні та Львові. Вдячний Львів поставив йому пам’ятник і заснував щорічне свято «На каву до Львова».
1937-го винайшли чорну каву-еспрессо, у Варшаві ж подавали чорну каву з пінкою. Але більшовики надавали перевагу їдальням громадського харчування, в яких чорна кава була неприйнятною — її вважали буржуазним напоєм. Може, тому мені не запам’яталася мені кава у Львові в радянські часи, хоча каварні там були на кожному кроці. Американська кава також виявилася незрозумілою: великі кухлі напою з перевагою молока та цукру.
16 липня ц. р. «львівська каварня» запросила гостей на вечір в Українському народному домі Нью-Йорку. На столиках сяяли свічечки, на стінах були архівні світлини старого Львова, безперервно демонструвався фільм «Про невідомий Львів». Був також столик із минулого, на якому лежала фестивальна газета «На каву до Львова».

Оксана Челепіс розповіла про львівських батярів

Оксана Челепіс розповіла про львівських батярів

Львівська чорна кава у білих філіжанках негайно запарувала на столиках. На запрошення організаторів чимало гостей прийшли в одязі 1930-х рр. Ресторан «Веселка» мав бар із напоями та приготував українські страви.
Вечір «Львівське ретро» організували до 100-річчя з дня народження композитора Богдана Весоловського Українська американська координаційнa рада, Український народний дім і продюсер Алекс Ґутмахер у співпраці з громадською організацією «Разом». Гості заплатили за частування, виручені гроші стали їхньою пожертвою для військового медичного шпиталю у Львові.
Марія Сорока, ведуча вечора у сценічному образі казкової Мальвіни, представила гостям Оксану Челепіс, керівника відділу культури та мистецтв Управління культури Львівської міської ради. Гостя розповіла про львівських батярів, ілюструючи свою розповідь численними архівними світлинами. Слово батяр, імовірно, походить від угорського betyar, що означає особу, котра має дивні погляди та робить непередбачувані вчинки. Львівські батяри виникли на Личакові й у парку «Погулянка», це тоді був центр львівських розваг. Батяри набули кумедних і романтичних рис. Їхнім гаслом був заклик «Любити Львів, любити жінок і любити жартувати». Поширилися й їхня мова — львівська ґвара чи балак і батярські пісні.
2008 року міська влада Львова запровадила День батярів, що відзначається кожного 1 травня під гаслом «Батяри всіх країн, об’єднуйтесь!». Значною мірою на основі батярського фолкльору у червні 1988-го виник популярний естрадний театр «Не журись!». Театр створив низку музично-театралізованих вистав, де гостро та дошкульно висміював тогочасну комуністичну владу, представляв глядачам заборонені тоді пісні українських січових стрільців, вояків УПА. Національний гімн «Ще не вмерла України» (в ті часи ще заборонений) прозвучав зі сцени уперше 5 жовтня 1989 року в концертній залі Львівської філармонії у виставі «Повіяв вітер степовий» театру «Не журись!». Мені запам’яталися численні перешкоди, які чинила влада у Черкасах, коли до міста приїхав львівський театр. Я працював там головним редактором обласного радіомовлення і нам усе ж вдалося записати пісні театру та передати їх у радіопрограмі, хоча після цього отримали багато керівної лайки на нашу адресу.

анцюристи Ангеліна Бойко й Ігор Мельник

анцюристи Ангеліна Бойко й Ігор Мельник

На вечорі показали також фільм «Скарби Соломіїного двору», який створив до 140-річчя славетної співачки Соломії Крушельницької п. Ґутмахер. Фільм розповів про Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові, розташований у колишньому будинку співачки, який вона купила 1903-го. Співачка була власницею триповерхового будинку до 1939 року, коли його відібрали більшовики. Тепер у музеї діє також відділ співачки Квітик Цісик. Про співачку й її будинок розповіли у фільмі Галина Тихобаєва й Ірина Криворучко.

Учасниця конкурсу ретро-одягу Валентина Табака з Кліфтона (штат Нью-Джерзі)

Учасниця конкурсу ретро-одягу Валентина Табака з Кліфтона (штат Нью-Джерзі)

Потім у коло вийшли відома українська співачка Олена Штефан, ведуча програми на телеканалі «Максі-ТБ», лауреат конкурсу та голос всеукраїнського туру пам’яті Вітні Гюстон, учениця оперної зірки Євгенії Мірошниченко. Вона шість років була солісткою Українського народного хору ім. Григорія Верьовки, 2012-го записала перший альбом «Любов і обман». Після смерті Вітні Г’юстон організувала тур її пам’яті в Україні. Концерти відбулися в Києві, Донецьку й Одесі. Солістка була учасницею ряду закордонних українських музичних імпрез. Сильний, яскравий голос Олени Штефан зачарував гостей вечора. Вона співала також особисто для Андрія Ластовецького, директора Народного дому, котрого гості вітали з днем народження.

Співачка Олена Штефан

Співачка Олена Штефан

До фортепіано сів маестро Ґутмахер, котрий на вечорі представляв також благодійний проект «Незабутня Квітка». Він співав під власний акомпанемент пісні Богдана Весоловського, розважав гостей дотепними одеськими жартами, а також провів конкурс гостей на найкращий ретро-одяг. Його переможці отримали запрошення на вечерю в ресторані «Веселка».

Співає Алекс Ґутмахер

Співає Алекс Ґутмахер

Алекс Ґутмахер згадав теплим словом участь Посла України в Канаді Ігоря Осташа у поверненні в Україну спадщини Богдана Весоловського. Блискуче виконали арґентинське танго Ангеліна Бойко й Ігор Мельник.
Серед гостей було чимало колишніх львів’ян, але не тільки вони відчули на вечорі романтику та смак чорної кави — цього духу старого міста Лева.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...