Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 20, 2018

Історія двох українських полковників-героїв

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

Історія двох українських полковників-героїв

Віталій Голіцин

Торік українські громади Нью-Йорку та Нью-Джерзі приймали в себе Віталія Голіцина, полковника запасу Збройних сил України (ЗСУ). Віталій багато розповідав про бойові події під Маріуполем, про саперну справу, якій присвятив своє життя та про своїх бойових товаришів. Від Віталія я дізналася про ще одного унікального українського військового, В’ячеслава Галву, полковника запасу та добровольця батальйону «Азов».
Віталій Голіцин народився 5 січня 1973 року в мальовничому місті Кам’янець-Подільському на Хмельниччині. З дитинства полюбляв спорт, є кандидатом у майстри спорту з гандболу. Виступав за команду школи, об’їздив майже всю Україну. Як і всі хлопці тих часів, мріяв про професію військового. Тому відразу після закінчення школи вступив до Кам’янець-Подільського Вищого військово-інженерного командного училища. Вже під час навчання збагнув, що його покликанням є саперна справа. Закінчивши училище 1995-го, Віталій відслужив п’ять років у саперній бригаді в м. Охтирка. У 2001-2010 рр. навчав офіцерів-курсантів у Центрі розмінування. В 2003-2004 рр. брав участь у розмінуванні об’єктів в Іраку, де стояла 5-та окрема механізована бригада з України; готував саперів для Лівану. Наприкінці 2010-го Віталій уже був фахівцем вищого класу у саперній справі, досвід такої людини є великою цінністю для країни.
2006 року доля звела Віталія ще з одним військовим професіоналом, В’ячеславом Галвою, полковником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, інструктором із підготовки фахівців спецпризначення. Вони стали друзями на все життя. Як і всі, віддані своїй професії люди, Віталій і В’ячеслав не думали про матеріальне забезпечення, тому за час військової кар’єри не нажили ні машин, ні квартир. Але з приходом до влади уряду Януковича, ситуація в країні змінилася і фінансування армії фактично зупинилося. Почалося масове скорочення, професіонали стали виходити у відставку та шукати роботу в цивільних умовах.
2010-го обоє звільнилися зі ЗСУ. Віталій присвятив себе читанню лекцій курсантам у Центрі розмінування, а В’ячеслав став штатним консультантом-розробником Prof1group (мережа військових крамниць), очолив групу «Кузьмич», яка розробляла та тестувала сучасне військове спорядження. Після проходження курсів із військової підготовки в США, Англії та Франції полковник Галва отримав звання інструктора. В Україні він вважався одним із найкращих військових інструкторів. Під час війни на сході України В’ячеслав добровольцем поїхав на фронт, де застосував свій величезний досвід у підготовці бійців-добровольців батальйону «Азов» за пришвидшеним курсом. Розроблений ним чотириденний семінар із підготовки бійців «Азову» зберіг не одне життя солдата-добровольця у цій війні. Разом із своїми підопічними полковник Галва брав участь у бойових операціях, хоча як інструктор і не мусів цього робити. Якось В’ячеслав, позивний «Кузьмич», зателефонував Віталію у Кам’янець-Подільський і спитав його, чи не може він приїхати і допомогти підучити саперів батальйону «Азов», який стояв під Новоазовськом. Того ж дня Віталій зібрав речі і поїхав на передову передавати свій досвід.
26 серпня 2014 року під Новоазовськом вони разом їхали на завдання; в автівці, якою користувалися інструктори батальйону «Азов», була захована граната. Коли В’ячеслав її побачив, було вже пізно, єдине, що встиг зробити, міцно затиснув її руками… В’ячеслав загинув на місці, Віталій разом із ще одним інструктором отримали важкі поранення. Буквально через дві години російський телеканал Segodnia.ru передав повідомлення про «знищення» українських військових інструкторів і безпосередньо В’ячеслава Галви. У Віталія, як і в інших його товаришів, немає сумніву, що то була спланована ворогом операція знищення українських інструкторів, в якій Україна втратила дуже досвідченого військового фахівця.
Отак із 2014-го Віталій бореться за свій зір і не втрачає надії. Гадаю, що він відчуває, що в цій боротьбі він не сам. З ним його мама, котра чекає на нього в Кам’янці-Подільському, дві доньки, з ним Ірина Ващук, котра викликала і організувала йому приїзд до Америки, з ним Дар’я Козак, котра надала Віталію житло в Мангетені, з ним наша українська громада. Можемо підтримати полковника Віталія Голіцина матеріально, щоб він зміг продовжити свою боротьбу за зір, і повернувся до своїх курсантів-саперів.
Тож, хто хоче допомогти Віталію, може телефонувати йому на Viber: 38-096-728-1870.

Валентина Лазірко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...