Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

Ігор Сипень: «Із Філадельфії вітання я несу в своє село»

Автор:

|

Жовтень 27, 2016

|

Рубрика:

Ігор Сипень: «Із Філадельфії вітання я несу в своє село»
Творчі побратими і друзі, співці рідної землі Василь Дунець та Ігор Сипень

Творчі побратими і друзі, співці рідної землі Василь Дунець та Ігор Сипень

Давно село Дарахів, що на Тернопільщині, не мало такого свята — велелюдного, щемливого та ностальгійного. В тутешньому будинку культури виступав не просто гарний співак, а уродженець села, котрого тут багато хто ще пам’ятає і котрого доля закинула аж до Америки. Понад 30 літ його не було в рідному селі — й дарахівчанам кортіло побачити, яким став їхній Ігорко. Довго чекав цієї зустрічі й Ігор Сипень. Сольний концерт на малій батьківщині був його великою мрією. Й ось нарешті вона здійснилася.
Люди сходилися до Будинку культури ще задовго до початку концерту. Зала на 500 місць швидко заповнювалася. Почали зносити лавки й ставити попід стіни, але й їх забракло. Багатьом довелося стояти цілих три години, поки Ігор Сипень і його друзі виспівували свою душу. Гість із Філадельфії не приховував ні своєї радості, ні хвилювання від зустрічі зі земляками. «Дорога моя родино, — звертався він до них. — Це — мрія моя: колись повернутися до села і співати для вас».
Благословляючи учасників концерту, парох православної громади о. Степан Суканець наголошував: як радісно чути живу гарну, рідну пісню, що лине з серця, наймиліше рідне слово. Та й Ігор каже: як би в Америці комфортно не було, а мріється і співається найкраще в рідних краях. І ніби на підтвердження цих слів звучала пісня «Чужина». Співак називав її «холодною та сумною», що не замінить йому України. І хоч у чужих краях він зараз «радіє, сміється і плаче», але ночами снить Україною.
Виконував Ігор Сипень зворушливі пісні про рідний край та Майдан, про маму та кохану, про стареньку вишню і скрипку з сопілкою, і, звісно ж, «Подяку Богові» за все, що йому дав. Шквал оплесків викликала пісня про Дарахів. Слова для неї написала, як було представлено, відома у Філадельфії українська поетеса Віра Губицька, львів’янка за походженням. До речі, вона в той час теж була в Україні й приїхала на концерт п. Ігоря. А він співав: «Із Філадельфії вітання я несу в своє село», «Дарахів — життя намисто, там і друзі мої, і дитинство».
Музичне обдарування Ігоря Сипеня виявилося дуже рано. Він ще в школі грав і співав. На концерті дякував Марії Петрівні П’ятничко за те, що давала йому, малому, грати на баяні. Як розповідала тепер поважна директорка сільського Будинку культури, в ті далекі роки вона працювала тут баяністом, зокрема, грала на танцях. А була молоденькою дівчиною, самій хотілося танцювати, тож просила Ігорка, щоб пограв за неї.
Коли вже навчався у Теребовлянському культосвітньому училищі, створив у Заздрості з кількома хлопцями вокально-інструментальний ансамбль «Дифузор». Богдан Пилипів-Казюк, тодішній директор тамтешнього Будинку культури, згадував: «Дифузор» зазвучав на цілий район. Хлопці були стильні, азартні, грали в задоволення собі та людям. Їх навперейми запрошували на весілля, на танці, вони з концертами об’їхали весь район. На зароблені гроші купували інструменти.
Але тільки-но закінчив училище, як Ігоря забрали в армію, й ансамбль розпався. Тоді хлопець і покинув Дарахів. Думалося — ненадовго, виявилося — назавжди. Служив у Казахстані, а після демобілізації залишився там працювати. А тим часом мама з Дарахова виїхала до родички в Америку. За нею поїхав і син. І вже 24 роки живе у Філадельфії, кілька місяців тому отримав американське громадянство. Майже два десятки літ були віддані лише на те, щоб прижитися й обжитися на чужині, облаштувати свій побут. Не до пісні було тоді… Тепер у нього вже є свій будинок, своя музична апаратура та вокально-інструментальний ансамбль «Четверта хвиля» (мається на увазі — еміґрації). Організовує концерти для української громади. Допомагає українським виконавцям влаштовувати виступи. Зокрема, тернополянину Василеві Дунцю, з котрим його поєднує міцна чоловіча та творча дружба. Ігор Сипень, як і багато американських українців, уболівав Майдан, його тривожить війна на сході України. Якось із іншими музикантами організували виступ біля церкви Покрови у Філадельфії та за один лише вечір зібрали на потреби вояків антитерористичної операції (АТО) 28 тис. USD.
«І в Дарахові концерт був благодійним. Не лише тому, що вхід — вільний. На нього запросили і Сергія Манька, сина загиблого учасника АТО. Пустили по рядах скриньку і люди зібрали для нього певні кошти. Пан Ігор щиро перейнявся долею хлопчини, жалкував, що в нього немає тата, й обіцяв при потребі допомогти.
У концерті п. Сипеня взяли участь співець української родини Василь Дунець, його друг ще по «Дифузору» Роман Лотецький і гуморист Віктор Підгурський. Три години минули швидко і зовсім не втомили. Навпаки, мелодійна, світла, сповнена і добрих посилів, і щирих почуттів рідна пісня наснажувала, додавала сил.
Так на наших очах народжується нова гілка української культури. Якщо раніше ми мали питомо українську творчість і творчість українців за кордоном, то тепер вони об’єднуються. Представники четвертої хвилі української еміґрації не поривають зв’язків із Батьківщиною, намагаються залучати до своїх проектів друзів із України, а то й шукають тут творчих партнерів. Скажімо, Надія Козак, колишня тернополянка, а зараз українська поетеса в Канаді, попросила саме Василя Дунця покласти на музику її вірші. Результатом став спільний компакт-диск і спільні концерти — спочатку в тернопільському будинку культури «Березіль», а відтак у Канаді й, за сприяння Ігоря Сипеня, в американській Філадельфії. Та й п. Ігор виконує пісні, покладені на музику Василем Дунцем, а також створює свої на слова Надії Козак, Віри Губицької, Світлани Бояркевич, котра проживає зараз в Іспанії, а того вечора, що був концерт у Дарахові, давала свій у Вінниці.
Звісно, погано, що стільки талановитих українців покинуло та й досі покидає Україну. Але добре, що вони тягнуться одні до одного, гуртуються, не забувають, якої землі вони діти й линуть до неї своїми серцями та піснями.

Галина Садовська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...