Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Хто вивчає українську в США

Автор:

|

Серпень 20, 2015

|

Рубрика:

Хто вивчає українську в США
Марло Девіс

Марло Девіс

Марло Девіс — аспірант факультету славістики Колумбійського університету. Він приїхав до Львова вивчати українську. Хлопець уже почав освоювати поезію Шевченка та «Лісову пісню» Лесі Українки. Хоче писати докторську про український модернізм минулого століття.
«Більшість студентів славістики Колумбійського університету вивчають російську літературу, — розповідає аспірант. — Наша кафедра — невелика, 20-25 п’ять студентів. Я навчаюсь третій рік на програмі PhD. Крім того, викладаю початковий рівень російської. На моєму курсі всього три аспіранти».
Марло каже, що в них вивчають різні слов’янські літератури. Їм викладають українську, російську, старослов’янську, чеську, польську та сербсько-хорватську мови. Є семінари та лекції, присвячені певним авторам чи темам, що стосуються слов’янських народів. Проте більшість аспірантів досліджують російську літературу. Це пов’язано з її популярністю в США. Американці однак цікавляться Росією як колишнім Радянським Союзом. Тому курси російської мови мають попит. Студенти різних програм Колумбійського університету часто хочуть вивчати саме її.
«З українською мовою — інакше, — провадить далі п. Девіс. — Є лише один викладач — Юрій Шевчук. На рік припадає одна лекція чи один семінар про українську літературу, на заняття української мови приходить всього п’ять-шість людей. Це — переважно студенти з українським корінням. Ще з нами займається дівчина з Південної Кореї. Вирішив вивчати українську, а не польську або чеську, бо мені здається, в Україні лінгвістична політика важливіша, ніж в інших слов’янських країнах. Саме тут мова впливає на політичну ситуацію».
Юнак живе в Нью-Йорку і присутність іспаномовних людей, котрі не володіють англійською, тут — не проблема. Багато написів у місті перекладено одразу шістьма мовами. Але в Україні це питання — набагато складніше. «Русифікація тут відбувалася ще з XVIII ст., та це не означає, що мови мають конкурувати, — вважає він. — В Україні мова стає політичним фактором, і росіяни використовують її як причину провокацій у Криму чи вторгнення на Сході».
Марло зауважив, що навіть у Львові можна помітити сліди польської мови. Співіснування різних мов — один із найважливіших елементів космополітичної культури. «На мій погляд, цілком нормально, що носії різних мов живуть в одному місці, — каже він. — Проте в Україні ця космополітичність постійно перебуває на межі конфлікту».
Глобальний процес деколонізації завжди залишає більше одного центру впливу від колишніх колонізаторів. На Україну впливало особливо багато центрів: із Росії, Польщі, Угорщини, Туреччини й інших держав. Та це не має бути причиною проблем зараз.
«Планую досліджувати Україну, — веде мову далі п. Девіс. — Бо знаю, що тут щось є. Я переїхав до Москви 2008 року і вивчав російську в державному гуманітарному університеті. Тоді ще президентом був Дмитро Медвєдєв. Ніхто тоді не знав, чи має Росія шанси стати демократичною державою. Після того, як президентом знову обрали Путіна, відбулися зміни в самому суспільстві. Я ходив на мітинґи на Болотній площі в грудні 2011-го, і виніс звідти особливі відчуття, яких ніколи не мав у Росії — відчуття згуртованості. Працював у Росії півтора року, а потім звільнився і повернувся в Америку. Після того не був у Росії і не маю жодного бажання туди повертатися. Власне, я почав вчити українську мову тому, що події останнього року мене надто розчарували. Тепер мені хочеться працювати саме в Україні. В Росії залишилося багато друзів, але вони підтримують моє бажання вчити українську. Вони — нормальні».
Аспірант планує досліджувати Україну. Його цікавить мистецтво модернізму, а особливо література початку ХХ ст. Цього року в Грузії юнак почав досліджувати тбіліський модернізм від початку Першої світової війни. «Маю відчуття, що український модернізм цікаво буде порівняти з цим періодом у Грузії та Росії», — тішиться він.
«Я міг би не зважати на політичні чинники й далі вивчати російське мистецтво, — пояснює Марло. — Але не хочу стати академіком, сліпим до реальності. На початку ХХ ст. політика впливала на митців. І тепер впливає. Якщо ситуація у світі змінює мистецтво, то чому я маю закривати на це очі? Хочу пов’язувати свої дослідження з теперішніми подіями. Академічна спільнота має бути відкритою для світу».
Останнім часом для іноземців стає складніше проводити дослідження в російських архівах. З’явилися проблеми з візою, дозволами, доступом до матеріалів. Ця країна пропагує думку, що США та країни Європи не бажають її розвитку — тому й ліпить із них ворога. «Я мав бажання досліджувати російський авангард у музеї Маяковського, але тепер він не працює на повну потужність», — зауважує п. Девіс.
«Також вивчаю грузинську мову, — додає він. — Через те українська видається легкою. На мою думку, українська мова звучить набагато краще, ніж російська. Є нова лексика».
Але найскладніше — не вживати російських слів. «Із того, що зараз вивчаю, найбільше подобаються ступені порівняння, — розповідає аспірант. — Незвична для вивчення — форма майбутнього часу недоконаного виду: можна сказати «вони будуть говорити» або «вони говоритимуть».
Розмовляла Наталія Патрикєєва, Uapost.us

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...