Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 9, 2019

Феномен українського Гантера

Автор:

|

Липень 31, 2019

|

Рубрика:

Феномен українського Гантера
Ґражда в Гантері

Здійснюється моя давня мрія — побувати хоча б кілька днів у Гантері. Адже це дуже відоме й улюблене місце відпочинку українців Америки вже десятки років. Їду на запрошення Наталки Соневицької, союзянки мого 64-го відділу Союзу українок Америки (СУА), що в Нью-Йорку. Щойно закінчилися Річні збори Українського музею, і Софійка Геврик, також союзянка, запропонувала нам скласти їй товариство у своєму авті, адже вона постійно проживає в Гантері.
За невимушеною та цікавою розмовою про справи музею, членами управи якого є обидві мої супутниці, час минає швидко і на горизонті з’явилися перші вершини Кетскільських гір. Я відчула запах свіжого повітря, якого так бракує в Нью-Йорку. Гірські пасма гір наближаються і стають все вищими. Минаємо невеликі американські містечка, але мене манять гірські краєвиди, які дуже нагадують рідні Карпати. Ще за дня ми під’їхали до будинку панства Гевриків, пересіли в автівку п. Наталки та поїхали до її хати. По мальовничій гірській дорозі, минаючи хати, п. Наталка називала їхніх власників-українців, багато з них — мої знайомі, в т. ч. членкині нашого відділу СУА. Біля церковці св. Івана Хрестителя, яка є унікальною пам’яткою української дерев’яної архітектури, авто призупинилося. Притулившись до гори, перед нами виринув цілий архітектурний ансамбль — церква, дзвіниця, Ґражда, де відбуваються всі культурні заходи, парафіяльний дім. Вся ця краса створена руками місцевих жителів. Я була зачарована. Мене огорнуло відчуття, що опинилася чи то в Яремчі, чи то в Космачі, чи то в Яблунові, чи то в Шешорах, одним словом, в Карпатах.
А коли зайшла до будинку п. Соневицької, відчуття присутності в Україні посилилось внутрішнім інтер’єром галицького помешкання: килими, ліжники, верети, вишивки, дерев’яні різьблені й інкрустовані вироби та картини. Вони були в кожній кімнаті й їх було багато. А коли господиня подала на стіл зупу з тутешніх грибів, то я остаточно відчула себе вдома. Таку варила лише моя мама.
Після смачної вечері ми почали оглядати родинні світлини, яких також було багато. Над фортепіано — великий портрет господаря дому Ігоря Соневицького, чия постійна присутність в серці п. Наталки відчувається в її розповіді про родину: про родичів, які жили разом з ними, про трьох дітей, яких виховало подружжя, про музику, якій композитор Соневицький присвятив своє життя. Розповідь торкнулася гантерської громади і п. Наталка з азартом розповідала, як вони з чоловіком уперше 1972 року згуртували дітей, які приїжджали влітку з батьками, бабусями та дідусями на відпочинок, бо хотіли, щоб їхні троє дітей мали своє товариство. Назбиралося 30 дітей, які дружньо бавилися, співали пісні, слухали казки, вивчали вірші. Люди назвали ці добровільні та безкоштовні заняття «Школа на горбочку», бо посілість панства Сірих, в яких жила родина Соневицьких справді стояла на горбочку. Пізніше, коли Соневицькі купили власну оселю над річкою Скогарі, діти збиралися біля їхнього будинку в «Школі на полянці». А коли виросли і самі стали батьками, то завжди на зустрічах згадують той веселий, безжурний час. Дружба і приємні спомини про ці дві «школи» залишилися на все життя.
До Гантера приїжджали на вакації представники повоєнної української еміґрації, люди інтелігентні, освічені — письменники, мистці, лікарі, інженери, вчителі з усієї Америки та Канади. Тут відбувалися літературні та музичні вечори, мистецькі виставки, зустрічі з цікавими особистостями. 1983-го створили Центр української культури (ЦУК), незмінним директором якого понад 20 років був маестро Соневицький, засновник Центру. В літніх концертах брали участь відомі композитори, музиканти, солісти. На замовлення ЦУК у Гантері відбувалися прем’єри нових творів Мирослава Скорика, Олександра Козаренка, Євгена Станковича, Богдани Фроляк. Щороку в програмі ЦУК є курси народного мистецтва: писання писанок і малювання народними мотивами (Софійка Зєлик, відома писанкарка), плетення ґерданів (Леся Ласій), вишивання (Любов Волинець). Для дітей віком від чотирьох до десяти років відбувається двотижневий курс співу українських народних пісень, який провадить відома оперна солістка Анна Бачинська. За час існування ЦУК понад 1,5 тис. дітей і дорослих стали учасниками цих курсів.
Цьогорічний концертний сезон в Гантері — вже 37-й. Очолює Раду директорів Наталка Соневицька, котра гідно продовжує справу свого чоловіка. Членами є Софія Геврик, Ліда П’ясецька, Тетяна Кейс, Зірка Воронка, Малася Соневицька Сербай та Адріана Лешко. Мистецький керівник — Володимир Винницький, піаніст світової слави, а Наталя Хома — мистецький радник. Усі вони закохані в цей чудовий край і роблять усе для того, щоб кожен, хто приїжджає до Гантера на відпочинок, справді отримував задоволення і бажання повернутися сюди ще не один раз.
Цього року надзвичайно буде багата мистецька виставка, яка триватиме в Ґражді аж до Labor Day. Поціновувачам різних жанрів мистецтва покажуть 250 картин відомих українських мистців ХХ ст.: Олександра Грищенка, Едварда Козака, Якова Гніздовського, Софії Зарицької, Людмили Морозової, Михайла Мороза, Галини Мазепи, Василя Кричевського, Любослава Гуцалюка, а також сучасних — Іринея Юрчука, Ілони Сочинської, Романа Граба, Марка Шугана та багатьох інших.
З приємністю згадую незабутній вечір за сиром і вином у будинку панства Гевриків, де панує царство картин і книжок. Назавжди запам’ятається розповідь п. Софійки про їхню першу подорож до України 1967 року, яка цілковито змінила погляди на життя подружжя. Зустрічі з дисидентами, перевезення до Америки самвидаву. Дружба з Надійкою Світличною, правозахисницею-шістдесятницею, котра проживала в їхньому домі півтора року з двома маленькими синочками, прибувши до США. Родинні пріоритети змінилися, бо троє синів Гевриків зрозуміли, що треба ділитися з іншими дітьми всім, що було в домі. Таке виховання дало позитивний результат. Уже дорослі сини продовжують активну громадську діяльність своїх батьків.
Проїжджаючи посілість Артура й Ірини Григоровичів, ми побачили на городі господиню, котра є головою нашого відділу СУА. Вона з радістю показала нам свої чотири городчики-квітники, озеро, тенісний корт, а потім запросила до «української» кімнати, яка була оформлена в автентичному гуцульському стилі. Ірена розповіла, що вже четверте покоління родини Григоровичів традиційно відзначають у Гантері Різдвяні свята. Діти беруть участь у лещатарських змаганнях. А влітку вся родина проводить тут вакації. Вступивши дорогою до Маласі Сербай, доньки Наталки Соневицької, нас зустріли привітні собачки, які мало не перевернули мене. А з вікна будинку відкривалася така гірська панорама, що неможливо було не сфотографувати це природне диво.
Останнього вечора перед від’їздом надзвичайними смаколиками пригощали нас Любомир і Лариса Зєлики у своєму гостинному домі. Пані Ляля спекла сирник за новим переписом і попередила, що сирник не вдався, тому пригощає ще й тортом. Але ми того не відчули, бо смакували дуже добре як сирник, так і торт. А п. Любомир частував нас вином, яке додало всім веселого гумору. Розмова точилася навколо нещодавньої інавґурації митрополита Філадельфійського Бориса Ґудзяка, великого приятеля цієї родини. Доні Софійки не було на той час удома, бо поїхала разом із сестрою Мартою до Франції забрати експонати персональної виставки писанок. Сидячи на терасі, ми любувалися заходом сонця, яке відбивало свої різнокольорові промені в небі та хмарах. Надзвичайне враження!
Залишаючи цей чудовий край і його жителів я дійшла висновку, що феномен українського Гантера якраз і полягає у тісному взаємозв’язку природи та людини, в тісній гармонії між ними. Природа милує людей своїми прекрасними гірськими краєвидами, сосновими лісами, стрімкими ріками-потоками, мальовничими озерами, таємничими світанками і багряними вечорами, пташиним співом, обдаровує своїми природними багатствами — грибами, ягодами, рибою, цілющими зелами. Все це надихає людей на творчість. Люди з любов’ю оберігають природу й отримують натхнення до мистецтва, до музики, до поезії, до народної творчості, до духовного збагачення. Гармонійна любов між людьми і природою панує в цьому краї. То ж завітайте до Гантеру, не пошкодуєте.

Лідія Слиж

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply