Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Feb. 19, 2018

Душа, прихована в танці

Автор:

|

Жовтень 11, 2012

|

Рубрика:

Душа, прихована в танці

Теплі осінні вихідні 14-16 вересня у Філадельфії минули барвисто й насичено, адже все, що відбувалося, було пов’язане з мистецтвом — музикою, танцем і піснею. Серія спільних концертів Академічного театру музики, пісні й танцю «Зоряни» (м. Кіровоград) і танцювального ансамблю «Волошки» видалася надзвичайно атмосферною та настроєвою, ексклюзивною й унікальною.

Цими днями колективи вперше репрезентували нову роботу іменитого сучасного хореографа світового масштабу Марка Морріса та повну відновлену програму проекту «Ятрань» хореографії легендарного українця Анатолія Кривохижі. Кожен, чий вибір випав на відвідини цих концертів, потрапляв у арт-простір, де вирували щирі емоції, відверті інтонації, потужне енергетичне наповнення та майстерність. Це все, безперечно, проймало серця глядачів, які, затамувавши подих, чекали на наступні номери, а потім неприховано висловлювали свою прихильність і захоплення, дарували виконавцям теплі овації.
Програма концерту 14 вересня, що відбувався у Bryn Mawr College (штат Пенсильванія), формувалася на поєднанні двох частин: фольклорної від проекту «Ятрань» у виконанні «Зорян» і модерної прем’єрної роботи п. Морріса для обох колективів — «Волошки» та «Зоряни». Визнаний майстер балетного жанру Марк Морріс здійснив авангардну хореографічну постановку під впливом української культури, що складається з кількох мініатюр під назвою «Карнавал тварин». Через художні образи хореограф передав широку динаміку настроїв, ритмів, душевних станів і переживань, переплітаючи лірику та жартівливі моменти, міксуючи фольк із модерном. Довіру глядача артисти завоювали природністю виконання, що проявлялась у деталях: точних рухах, поглядах, міміці для порозуміння без слів.
Загалом, цей арт-проект особливо привернув увагу публіки мистецькою новизною, свіжістю й творчими фантазіями автора, а також розширенням рамок у сприйнятті глядачами задуму митця та відтворених образів. Адже, власне, модерне мистецтво вимірюється багатоваріантністю розуміння й подачі філософських думок, емоцій, образів у дещо завуальованій формі, але саме це додає смаку та провокує на власний пошук відповідей, інтерпретацію побаченого, спонукає долучитися до процесу осмислення.
«У Морріса – дуже тонка філософська лінія в хореографії й тому завданням стає її побачити та прочитати. Ми, як артисти, проявляли емоції як задану форму, але пропустивши їх через себе, переживши їх внутрішньо по-своєму та повністю віддаючись сцені», — ділиться почуттями Ігор Шуть, артист балету «Зоряни». І все це сповна відчули глядачі, які в цілковитій тиші спостерігали за подіями на сцені, а потім стоячи вітали балетну трупу й самого Марка Морріса.
На початках роботи над постановкою артистам балету було нелегко й незвично через новизну модерної хореографії, відмінності жанру та зміну вчителя. «Балету довелося перелаштуватись, оскільки ми у фольклорному жанрі з дитинства й це закладено в ногах, руках, у наших головах і серцях як своєрідний артистичний код танцю», — зазначає Микола Кравченко, продюсер «Зорян».
Але в подоланні цього їм допомогла й танцювальна група Марка Морріса, і сам хореограф. «Його природність, відкритість, позитивність і надзвичайна музикальність імпонують особисто мені», — зізнається Ігор Шуть. Поза тим, очевидно, що цей проект став знаковим у житті кожного танцівника, який працював над ним. «Ця співпраця – дуже пізнавальна: розширює обрій сприйняття, додає досвіду, показує різноманітність підходів у манері роботи, подачі емоцій, спонукає до ширшого творчого пошуку й осмислення», — підсумовує Ігор.
16 вересня, у другий концертний день, Академічний театр музики, пісні й танцю «Зоряни» ще раз зізнавались глядачам у щирій любові до рідної української землі, її чарівності та барвистості, що звучало в різних варіаціях. Адже основу цього вечора склала відновлена фольклорна програма проекту «Ятрань». Тому й зустріч відбулася на перехресті музики, танцю й пісні та вразила феєричними музичними партіями, чарівним голосом солістки Тетяни Яковенко й красою народного мистецтва. Виступи вирізнялися зворушливою природністю й оригінальною пластикою, живою енергією, відчуттям народного темпераменту, бо саме в танці прихована душа народу. У дійстві на сцені актори театру по-сучасному розкрили теми, що віками побутують в Україні, й органічно сплели їх у номери, серед яких – «Козачок», «Купала», «Подолянка», «Карпатський чардаш», «Колядки», «Веснянки», «Гопак» тощо. Тут ожила стихія народних гулянь, яскраво вималювались характери персонажів, створився особливий настрій, що заворожував неповторністю, піднесенням, зрозумілим і виразним художнім візерунком хореографії й театральною майстерністю.
Належну увагу варто приділити й музично-пісенному наповненню програми, що зачепила струни людських сердець і проникла в глибини душі, а також позбавила ефекту одноманітності. Ця частина була сповнена динамікою ритмів і музичними акцентами, широкою гамою емоцій, переливами колоритного голосу солістки та віртуозністю музикантів оркестру. Загалом, музично-танцювальна феєрія показово переконала у квітучості нашої нації, життєдайності українського фольклору, його історичній цінності, а також у актуальності та цікавості етномотивів. Символічним у розумінні потреби й значенні свободи народу стало в цей вечір виконання знакової композиції We Shall Overcome для українсько-американської громади. У підсумку все це стало запорукою нестримно гучних і теплих оплесків, щирого захвату глядацької зали на доказ беззаперечного успіху, визнання, любові та вдячності.
Ятранська музично-танцювальна вистава вирізняється винахідливістю хореографа, художника-ювеліра, який, не порушуючи природного трактування, передає своє індивідуальне бачення й творить гармонійно кожну частинку композиції. У цьому полягає унікальність мистецтва патріарха української хореографії, засновника та керівника легендарного самодіяльного ансамблю народного танцю «Ятрань» Анатолія Кривохижі, під пильним оком якого відпрацьовувалася ця програма до цьогорічної поїздки «Зорян» у Америку.
«Ятрань» 1977-го — це те, що не можна повторити, чого нічим не стерти з душі та пам’яті. Це була інша епоха, ми були іншими. Наш самодіяльний колектив приїхав із метою продемонструвати мистецтво всієї України, а кожен із нас віддавався тому й захоплювався тим, що робив», — згадує Антоніна Червінська, солістка «Ятрані», народна артистка України. Сприйняття іноземного мистецтва, а таким було українське, на початках є дуже візуальне й базується на видимих складових: костюмах, рухах тощо. При вторинному перегляді звертається увагу вже на глибші речі: емоційне наповнення, настрій, основну думку номера. Саме в такому ближчому пізнанні культури ми стаємо ріднішими й відчуваємо, як мистецтво перевертає душі людські та змушує думати інакше. Ось що відбулося далекого 1977 року, коли «ятранці» танцювали на найпрестижніших сценах Америки. «Мені до сліз радісно, що люди з такою любов’ю у своїх серцях зберігають спогади того часу та сьогодні приносять мені платівки, відеозаписи концертів, світлини, плакати й буклети як частину нашої історії. Тож я везу «золотий багаж «Ятрані» до Кіровограда!» — зворушено розповідає п. Антоніна.
Тріумфальні американські гастролі «Ятрані» 1977 року мали успіх серед глядачів і отримали схвальні відгуки танцювальних критиків. «Кривохижа знає, як оживити народний танець, і розуміє необхідність змінювати темп, художні особливості різних номерів. Його програма рухається надзвичайно гладко, і в результаті його шоу ні на секунду не набридає», — так писав 1977-го Клайв Барнс, танцювальний критик «Нью-Йорк Таймс».
Відлуння слави «Ятрані» того часу додало відповідальності та поклало на «Зорян» і цього разу важливу місію, що передбачала підтримання позитивного іміджу й гідного професіоналів виконання, а також відпрацювання нового перспективного проекту з Марком Моррісом і його блискучий дебют. І ці завдання були реалізовані сповна в цьому робочо-гастрольному візиті «Зорян» спільно з танцювальним ансамблем «Волошки» з Філадельфії. Ініціатором цієї співпраці став Тарас Левицький, художній керівник ансамблю, який доклав чимало зусиль і отримав фінансову підтримку The Pew Center For Arts & Heritage Through Dance Advance для втілення обох мистецьких проектів. Вибір п. Тараса випав на кіровоградський колектив не випадково, а з метою розвіяння стереотипу щодо зосередженості українства лише в західній Україні, на підтвердження єдності нашого народу.
«Волошки» успішно працюють уже 40 років, віддано пропагуючи український танець у Америці, тому ні миті не вагалися за першої нагоди зробити ще більше. «Перший місточок до реальної співпраці з діаспорою та багатонаціональною публікою в Америці проклав Тарас Левицький. Нам приємно, бо це – і здійснення мрії з дитячих років, і колосальний досвід, і нові перспективи навіть із нашим досвідом гастролей Європою й іншими країнами світу», — коментує Микола Кравченко.
А й справді, вдала ідея продовження гастролей обох колективів із двома програмами у 2013-2014 рр. також знайшла сприяння з боку The New England Foundation For The Arts. «Українці, які тут проживають, мають потребу в контакті з рідним на генетичному рівні та цінують це по-іншому: таке спілкування хочеться продовжувати, бо це – щира любов до Батьківщини», — окреслює свої спостереження п. Кравченко. А Тарас Левицький так визначає основний меседж «Волошок» у цьому творчому тандемі: «Зараз ми стали послами ще й американської культури, показуючи, що ця країна дбає про розвиток етнічних груп, створює можливості для їх підтримки та сприйняття американцями на відповідному рівні, має пошану до різноманітності й індивідуальності. Це все стосується й нас — українців у діаспорі».

Наталія Комар

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...