Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 26, 2020

Дарко Борса розповів учням про Шевченка

Автор:

|

Травень 08, 2014

|

Рубрика:

Дарко Борса розповів учням про Шевченка

Про Тараса Шевченка розповідають Дарко Борса та Лев Хмельковський

Відкриту лекцію для учнів старших класів у Школі українознавства при українській православній церкві Св. Андрія у Савт-Бавнд-Бруку (штат Нью-Джерзі) було присвячено 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Із життєвим шляхом великого поета й художника слухачів ознайомив Дарко Борса.

Розповідь продовжив Лев Хмельковський, редактор тижневика «Свобода», котрий за роки своєї репортерської діяльності відвідав чимало місць перебування Тараса Шевченка – у Санкт-Петербурзі, Казахстані та Поволжі. Оповідач зосередився на обставинах особистого життя Кобзаря й наголосив на присутності обіч нього багатьох доброзичливих людей, котрі побачили й оцінили молодий талант, допомогли його зберегти та розвинути. Доповідачів представила вчителька української мови та літератури Ярослава Данищук.
Ще в юні роки 13-річний Тарас прийшов до Хлипнівки, де жив два тижні в маляра на випробуванні. Учитель оцінив його здібності, але порадив отримати дозвіл від управителя маєтку на дальше навчання. Управитель Данило Дмитренко теж побачив, що хлопець — незвичайний, і залишив його у Вільшані, де Тарас допомагав на кухні та вчився в місцевого художника Стефана Пшевлоцького.
Коли приїхав до Вільшани власник маєтку Павло Енгельгардт, то дізнався про обдарованого хлопця й забрав його із собою до Вільна, де влаштував на навчання в університет до відомого художника Яна Рустема, Також дослідники стверджують, що Тарас брав лекції у відомого портретиста Яна-Батиста Лампі.
Польське повстання 1831 року винесло з Литви росіян, а з ними – Тараса, до Петербурга, де він потрапив у оточення доброзичливців Івана Сошенка, Федота й Дениса Ткаченків, Євгена Гребінки, великого мистця Карла Брюллова. Викупили Шевченка з кріпацтва спільними зусиллями поет Василь Жуковський і цариця Олександра з дітьми Марією й Олександром завдяки лотереї, у якій було розіграно портрет Жуковського пензля Брюллова. Це був шляхетний учинок царської родини.
Також у засланні Шевченко постійно спирався на підтримку співчутливих людей у війську. Ще перед арештом у Києві чиновник канцелярії губернатора Микола Рігельман написав про небезпеку приятелеві, щоби завчасно попередити поета. Після заслання він допомагав Шевченкові грішми. Артилерійський офіцер Родаков почав шукати його по селах, аби вивезти за кордон. Коли Шевченка заарештували на переправі через Дніпро, присутній там гусарський офіцер Солонин запропонував заховати від поліції його вірші.
На засланні Шевченко зустрівся з людьми, котрі йому щиро співчували, і за першої ж нагоді він був відряджений як художник із експедицією лейтенанта Олексія Бутакова на Аральське море для малювання його берегів. І це — попри царську заборону поетові писати й малювати.
Після плавання Шевченко жив у помешканні Бутакова, готував малюнки до опису моря, а після від’їзду лейтенанта оселився в Карла Герна, де заприятелював із прапорщиком Миколою Ісаєвим, котрий потім зрадив поета, написавши донос про порушення царської заборони. На той час Шевченко вже мав їхати до Новопетровського укріплення на Каспії для участі в геологічній експедиції в горах Каратау. І він поїхав до цього укріплення, але вже як покараний за попередні свої дії. Усе ж і там поета прихильно зустріли комендант Антон Маєвський і його наступник Іраклій Усков. Шевченко брав участь у експедиції, де зробив багато малюнків.
Усков, дізнавшись про амністію Шевченка, виписав йому проїзні документи до Петербурга, чим порушив службовий порядок у війську, за що був покараний.
А Шевченко прибув до Астрахані в старому солдатському одязі та без грошей. І тут він зустрів своїх давніх знайомих із Київського університету, зокрема Івана Клопотовського, котрий справив поетові вбрання й розповів про нього Олексію Сапожникову, багатому рибопромисловцю, котрий знав Шевченка з Петербурга, зустрів приязно, надав значну підтримку та допоміг дістатися Нижнього Новгорода. Перелік таких добрих справ — значно більший. Усе це діялося в добу жорстокого самодержавного контролю, запровадженого царем Миколою І. Люди залишалися людьми.
…Учні почули про романтичні захоплення поета, якому так і не пощастило зустріти подругу свого життя. А насамкінець директор школи Галина Маринець почастувала присутніх шоколадом із Києва.

Ларіон Костенко

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply