Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 18, 2017

Барвінкова перемога в Україні

Автор:

|

Вересень 21, 2017

|

Рубрика:

Барвінкова перемога в Україні

«Барвiнок» щойно одержав Ґран-прi фестивалю, у центрі — Григорiй Чапкiс, праворуч — Григорій Воронов і Григорій Момот

Для колективу ансамблю українського танцю «Барвінок» поїздка в Україну стала неабиякою подією. Тижневик «Міст» уже писав про те, як ансамбль готувався до неї, та про допомогу в цьому мерії міста Олд-Бріджу. Сьогодні — розповідь про саму поїздку, участь у ІІ Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Ти у серці моїм, Україно!» у Києві, перемогу в цьому конкурсі та про враження дітей від перебування в українській столиці. Наш співрозмовник — хореограф Григорій Момот, керівник школи українського танцю «Юність» у США та керівник ансамблю «Барвінок».
— Пане Григорію, як народилася ідея цієї поїздки в Україну?
— Ідея виношувалася давно, ще з того часу, як 2008-го «Барвінок» їздив до Львова. Тоді також їздила старша група, але охочих побувати в Україні було набагато більше. Й я пообіцяв дітям із середньої групи «Барвінку», що коли вони перейдуть у старшу, також зможуть побувати у Львові. Але згодом тут, у США, мене розшукав Григорій Воронов, мій колишній викладач із України, тепер — заслужений артист, доцент народної хореографії. Коли він дізнався, що ми хочемо їхати до Львова на святкування Дня міста, то переконав мене, що краще поїхати до Києва на День Незалежності, адже до Львова «Барвінок» вже їздив, а в Києві ще не був. Таким чином ми одержали запрошення взяти участь у ІІ Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Ти у серці моїм, Україно!»

Вручення Ґран-прi

— Як виглядає сам фестиваль?
— Цей фестиваль відбувається за підтримки Міністерства культури України та Департаментів культури, освіти та науки, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації (КМДА). Цього року в ньому взяли участь понад 40 колективів із восьми областей України та з-за кордону. Конкурс проходив за різними жанрами: вокально-хорове мистецтво, сучасна пісня, хореографія. Виступи конкурсантів оцінювали 14 членів журі, серед котрих — заслужені діячі мистецтв України, заслужені та народні артисти, професори вищих навчальних закладів. Головою журі був Григорій Чапкіс, народний артист України та член Національної хореографічної спілки України.
У хореографічному жанрі конкурс називався «Барвінкові зустрічі», бо в ньому брали участь три колективи з назвою «Барвінок» — ми зі США, а також із Канади та Бразилії, і «Барвіночок» з Києва. Виступи відбувалися на Співочому полі, на професійній сцені — великій, обладнаній на вищому рівні, з відповідним освітленням і музичним супроводом, із комфортними умовами для переодягання. Ми раніше ніколи на таких сценах не виступали.

Після майстер-класу з ансамблем iм. Вiрського

— Чи сподівалися, що не лише переможете в конкурсі, а й здобудете гран-прі фестивалю?
— Навіть не мріяли про таке. Але ми дуже хотіли гідно виступити і діти дуже старалися. Я налаштовував їх, кажучи: «Ви займаєтеся раз на тиждень по півтори години, це замало, щоб досягти високого професійного рівня. В Україні колективи займаються по три рази на тиждень по дві-три години. Ви в Америці не будете танцівниками чи хореографами, але ви приїхали на рідну землю, землю своїх батьків і маєте показати, що є справжніми українцями, що можете танцювати не гірше за них». Дуже допомогла спеціальна підготовка, яку ми пройшли в Олд-Бріджі, а також дух загального піднесення, що панував у колективі, діти повністю викладалися у танці.

«Барвiнок» у футболках фестивалю на тлі логотипів спонсорів

— Як сприймали виступи американського «Барвінку»?
— Дуже добре. Коли під час конкурсної програми ансамбль виконував «Гуцульський танець», розпочалася дуже сильна злива. Хоч сцена була накрита, проте дощ під сильним поривом вітру потрапляв і на неї. Але це не вплинуло на наших дітей й вони дотанцювали до кінця. І, що приємно, члени журі, перебуваючи під навісом, призначеним захищати від сонця, який ледь-ледь захищав їх від дощу, також додивилися цей танець і стоячи аплодували. Один із суддів навіть зазначив, що йому важко повірити, що діти, які виросли в Америці, змогли так передати душу українського танцю. Згодом журі фестивалю відзначило хореографію, зокрема, постановочну роботу, вдале поєднання танцю та музики, наші костюми і майстерність виконання. Голова журі при врученні гран-прі наголосив, що ніколи не думав, що українське народне мистецтво настільки розвинуте в США. До цього він знав про українських канадців, бо багато канадських колективів приїжджає в Україну, а тепер зробив для себе відкриття й про американських українців, котрі мають свої українські школи, церкви, банки, бізнес. До слова, Григорій Чапкіс і Анатолій Матвійчук, співголова журі та народний артист України, навіть подарували мені свої особисті подарунки.

Високе журі

— А якими були враження українських американців від столиці України? У вас були час і можливість побувати на екскурсіях, побачити історичні місця Києва?
— Звісно. Вражені були і діти, і батьки, багато-хто був уперше в Києві, а дехто, і не лише діти, а й батьки, взагалі вперше потрапили в Україну. Були екскурсії столицею, розповіді про історію Києва, побували на Хрещатику, Софійській площі, в Києво-Печерській лаврі, піднялися на Золоті ворота. Дуже сподобалося Київське метро, яке відрізняється від американського — дуже чисте й охайне. Наш конкурсний виступ припав на сам День Незалежності, проте напередодні нам пощастило потрапити на репетицію військового параду, відчути його атмосферу і зробити багато світлин. Також була екскурсія в Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові. Це музей під відкритим небом, де представлена архітектура всіх реґіонів України. Тут також сподобалася смачна українська їжа. До слова, коли в Києві відвідали McDonald’s, всі відзначили, що їжа в українському закладі набагато смачніша, ніж в американському.

Григорiй Воронов, член журі, Григорiй Момот і Тетяна Левчук, директор школи українського танцю «Барвiночок»

— Ансамблю доводилося виступати не лише на фестивалі під час конкурсної програми?
— Авжеж, було багато запланованих виступів, у деякі внесли коригування погода, зокрема, виступити на Софійській площі завадив дощ, та святкування Дня Незалежності (через це не відбувся виступ у військовому шпиталі). Зате ми танцювали у парку на бульварі Шевченка. Тут відбувся спільний концерт із київським «Барвіночком». Цікаво, що цей колектив представляє КМДА і має державне фінансування. Виступали в музеї в Пирогові. Також дали великий заключний концерт в одному з кращих дитячих санаторіїв у Пущі Водиці, де ми проживали.

Елементи «Гопака» в Музеї архітектури та побуту в Пироговому

— А що запам’яталося найбільше?
— Та, мабуть, усе. Починаючи з того, як нас зустріли в аеропорту після прибуття в Україну. Організатори фестивалю та діти з київського ансамблю «Барвіночок» влаштували дуже теплу зустріч, й абсолютно несподівану. З хлібом-сіллю. Це було якось дуже по-нашому, по-родинному, й усіх дуже схвилювало. Хліб був свіжоспечений, мав чудовий аромат і перше бажання було його з’їсти, Але для одного з танців ми використовуємо декоративний хліб, і так вийшло, що ми його не взяли з Америки. Тож вирішили використовувати в танці цей справжній, яким нас зустріли. Запам’яталися відвідини концерту Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. Павла Вірського в Національному палаці мистецтв «Україна». У нас були шикарні місця попереду, а після концерту артисти залишилися на сцені, щоб із нами зустрітися, і ми піднялися на найбільшу сцену України, де відбулася ця зустріч, зробили фото на пам’ять, а відтак керівник ансамблю, народний артист України Мирослав Вантух запросив нас на майстер-клас, який відбувся наступного дня. До слова, наступного року цей ансамбль виступатиме в Нью-Йорку.

Марта Галагоза з хлібом, який подарували кияни

— Фестиваль — не лише виступи, а й багато спілкування, нові знайомства, нові друзі…
— Безперечно. Найбільше наші діти потоваришували з однолітками з київського «Барвіночка». Нам не тільки доводилося разом виступати, а й відпочивати, проводили спільні дискотеки, і навіть разом здійснили на катері круїз Дніпром, під час якого для всіх його учасників грав оркестр народних інструментів. Пам’ятною стала зустріч із канадським «Барвінком». Для участі в конкурсній програмі кожен колектив мав свій окремий день. На жаль, сильний дощ не дав нам можливості продемонструвати всі танці конкурсної програми, і ще два танці ми виконували наступного дня. А коли наш автобус вже виїжджав зі Співочого поля, туди заїжджав автобус із «Барвінком» з Канади. Така зустріч була абсолютно незапланована. Обидва колективи вийшли з автобусів, діти почали обіймати один одного, вітати з приїздом на Батьківщину, фотографуватися, а потім усі разом заспівали Гімн України.

Костюми «Гуцульського танцю»

— В Америку діти, певна річ, поверталися щасливі та враженні. Що дала «Барвінку» ця поїздка в Україну?
— Найважливіший підсумок — поїздка дуже здружила колектив. Діти постійно були разом, але для спілкування дня було мало, тому воно продовжувалося в санаторії в Пущі Водиці, в якому розташований Міжнародний дитячий центр «Артек», інколи до третьої-четвертої години ночі. Свій резонанс ця поїздка має і в нас в Америці: з’явилася ціла нова хвиля дітей, які виявляють бажання займатися танцями в різних ансамблях хореографічної школи «Юність», до якої належить «Барвінок».

Вони танцюють у «Барвінку»

— Природно, що поїздка потребувала й значних фінансових затрат. Хто допомагав здійснити її?
— Ще б пак, без фінансової підтримки це було б дуже важко. Ми розуміли це й готувалися заздалегідь. Ще у січні ц. р. «Барвінок» організував чудове свято Меланки, кошти від якого стали першим внеском у майбутню подорож. Тож щира вдячність консисторія Української православної церкви США у Савт-Бавнд-Бруку за безкоштовну надану залу для цього свята. Одним із найбільших спонсорів стала Федеральна кредитова спілка CУMA (Йонкерс). Свій внесок також зробили компанія Meest-America, український ресторан «Кришталевий палац», що в м. Маналапан (штат Нью-Джерзі), польська кредитівка United Poles і, звісно, батьки дітей. Зокрема, дуже багато зусиль доклала Оля Підкамінна, голова батьківського комітету. Багато нам допоміг і продовжує допомагати Еміль Брандафі. Зала для тренувань в Олд-Бріджі — це його заслуга, а тепер він домовився про концерти «Барвінку» перед американською публікою, які відбудуться у жовтні ц. р. Висловлюю щиру вдячність усім нашим благодійникам і приятелям за допомогу й участь у цій важливій і благородній українській справі.
Розмовляв Іван Бесяда, світлини Олексія Масленникова

About Author

Meest-Online

Loading...